Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Сутність і особливості перехідної економіки. Типи перехідної економіки, їх основні ознаки.

ПЛАН

Оптимізація являє собою цілеспрямований підхід учителя до побудови процесу навчання на основі закономірностей і принципів навчання, свідомий, науково обґрунтований (а не стихійний, випадковий) вибір найкращого для конкретної ситуації варіанту побудови уроку і навчального процесу в цілому.

План

Лекція № 10. Оптимізація процесу навчання.

1. Процес оптимізації у сучасній дидактиці. Погляди Ю.К.Бабанського про оптимізацію процесу навчання у школі.

2. Сутність принципу оптимізації навчання. Способи оптимізації процесу навчання у початковій школі.

1.

Термін “оптимізація” увійшов в дидактику на початку 80-х років ХХ століття під впливом відомих праць академіка Ю.К.Бабанського. Останнім часом поступово його витісняє термін “інтенсифікація навчання”, про що засвідчують роботи окремих дослідників - педагогів і психологів.

До ідей оптимізації, як і до теорії оптимізації процесу навчання, розробленої Ю.К.Бабанським на теоретико-методологічному та організаційно-педагогічному рівнях, окремі теоретики і практики ставились по-різному.

Однією з причин неприйняття даної концепції було те, що термін “оптимізація”, як, до речі, і “інтенсифікація” відноситься до характеристики виробничих процесів.

Не менш вагомою була й та причина, що впровадження теорії оптимізації в практичну роботу вимагало високої психолого-дидактичної та фахової компетентності вчителів і працівників методичних служб, які забезпечували готовність педагогів до її впровадження.

Оптимізація виключає гіперболізацію окремих методів навчання, перебільшення ролі шаблонних, навіть добре налаштованих методичних розробок, які не враховують можливостей конкретних вчителів і учнів. Вона націлює вчителів на обґрунтований, творчий вибір оптимального варіанту уроку з урахуванням конкретних умов.

Термін “оптимальний” (від лат. Optimus - найкращий) означає: той, що найбільш відповідає певним умовам і завданням варіант діяльності.

Термін “інтенсифікація” (від франц. intensification - напруження, зусилля) означає: посилення, збільшення напруження, підвищення продуктивності, дієвості засобами ефективного використання технічних, матеріальних і трудових ресурсів. Наприклад, інтенсивне вивчення іноземної мови, вироблення умінь динамічного, швидкого читання тощо. Підміна одного терміну іншим в даному випадку є недопустимою. Навіть в умовах інтенсифікації навчання не обійтися без його оптимізації, тобто що буде оптимальним (найкращим) для одного учня, може виявитися не ефективним для іншого.

Враховуючи сутність оптимізації процесу навчання, підкреслимо, що вона залишається актуальною проблемою, ще не до кінця розкритою і впровадженою як у практику підготовки вчителя, так і в його професійну діяльність.

З часом змінюються способи оптимізації, критерії оптимізації та оцінки її результативності. Вони вимагають періодичного оновлення, удосконалення, принципових змін.

Оптимізація в сучасній дидактиці віднесена до категорії принципу навчання, який в кожному конкретному випадку вимагає найкращого варіанту змісту, методів, засобів, форм організації діяльності учнів, доцільного нормування часу, зусиль вчителя і учнів, умілого стимулювання і регулювання дій в ході навчання, оперативного контролю і обліку навчальної роботи.

 

2.

Принцип оптимізації навчання є одним з найважливіших (за Ю.К.Бабанським). Він передбачає досягнення максимальних результатів за мінімальний час і при раціональних зусиллях. Це не метод і не прийом, це принцип, який потребує цілеспрямованої зміни всього навчально-виховного процесу за певними критеріями.

Оптимальним слід вважати урок, який відповідає таким критеріям:

* Вирішення сукупності завдань освітнього (максимально можливі результати з оволодіння знаннями, уміннями і навичками з конкретного навчального предмету), пізнавального (оволодіння методами самостійного набування знань і способів діяльності), виховного (формування певних рис особистості, підвищення рівня вихованості учнів, свідомості та самосвідомості, світогляду) та розвивального аспектів навчання (розвиток психічних процесів, інтелектуальних вмінь).

* Мінімально необхідне використання часу учнів і вчителів для досягнення запланованих результатів.

* Допустимі витрати зусиль учнів і вчителів, достатніх для досягнення поставленої мети в межах уроку.

* Менші порівняно з масовою практикою витрати засобів для досягнення мети уроку.

Всі ці критерії об`єднує загальна ідея, яка зводиться до такого: за мінімуму часу, зусиль і засобів максимум результату.

Оптимальним вважається урок, на якому всі учні (низьких, середніх і високих здібностей) працюють на рівні своїх максимальних навчальних можливостей. Цьому сприяє диференціація та індивідуалізація навчання. Увага педагогів приділяється і тим учням, які не встигають, і які вчаться успішно. Усі учні просуваються вперед в освіті, вихованні та розвитку, бо кожний з них працює на рівні максимальних навчальних можливостей.

Оптимальне проектування уроку передбачає виконання вчителем таких дій:

* вибір оптимального типу і структури уроку, який відповідає цілі вчителя та меті учнів;

* виділення головного, найбільш суттєвого у змісті уроку, яке в ході засвоєння наповнюється достатніми для осмислення фактами, прикладами, практичними діями, наочними ілюстраціями тощо;

* оптимізація змісту виучуваного, яка зводиться до побудови навчальних ситуацій навколо ведучих ідей, положень (теоретичний блок), основних ознак, властивостей, відношень, характеристик (емпіричний блок), дій та операцій (практичний блок) з наступною конкретизацією мети засвоєння знань чи умінь кожної навчальної ситуації з усвідомленням учнями очікуваних результатів;вибір найбільш доцільних методів навчання, адекватних виділеним блокам теоретичного, емпіричного і практичного змісту;

* передбачення контрольних запитань і завдань для одержання інформації про ступінь розуміння засвоюваного матеріалу та, за необхідності, внесення коректив у процес його засвоєння;

* вибір найбільш раціонального поєднання форм організації навчальної діяльності учнів на кожному етапі уроку: загальнокласних, фронтальних, групових, парних та індивідуальних з метою диференціації та індивідуалізації навчання;

* вибір оптимальної логічної побудови процесу засвоєння знань і умінь, що сприяє розвитку індуктивних, дедуктивних та традуктивних форм мислення учнів;

* вибір оптимального темпу навчання, використання спеціальних прийомів економії часу на уроці і дома, дотримання нормативів витрати часу учнів і вчителя;

* створення на уроці сприятливого психологічного мікроклімату, мотивація, стимулювання діяльності учнів, дотримання санітарно-гігієнічних вимог;

* співвіднесення результатів уроку з його метою для визначення його ефективності.

Перераховані способи оптимізації навчання виступають основними вимогами до сучасного уроку. На них слід орієнтуватися в процесі проектування уроку як системи.

 

1. Сутність і особливості перехідної економіки. Типи перехідної економіки, їх основні ознаки.

2. Завдання реформування економічної системи. Роздержавлення та приватизація як основа ринкових перетворень.

3. Особливості економічних відносин і різноманітність форм еволюції країн, що розвиваються.

 

 

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Основи економічних знань. – К.: «Вища школа».- 1999. – С.
  2. Мочерний С. В. Економічна теорія.- К.: «Академія».- 1999. – С.
  3. Ніколенко Ю. В. Політекономія. – К.: «ЦУЛ». – 2003. – С.
  4. Панчишин С. Економіка. – К.: «Либідь». – 2004. – С.

 


Читайте також:

  1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
  3. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
  4. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
  5. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  6. Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин на об'єктах економіки.
  7. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
  8. Аграрне виробництво і його особливості
  9. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
  10. Аграрний комплекс національної економіки.
  11. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  12. Адміністративної економіки.




Переглядів: 626

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Розвиток освіти і друкарства. | Риси перехідної економіки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.018 сек.