• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Монетарна політика держави.

Фіскальна політика «працює» повільно. Тому для досягнення певних макроекономічних цілей часто застосовують монетарну політику.

Монетарна, або кредитно-грошова, політика – це вплив на пропозицію грошей в економіці для досягнення макроекономічної стабільності. Монетарну політику зазвичай проводить центральний банк країни.

Центральний банк країни за допомогою відповідних заходів регулює пропозицію грошей в економіці. Від пропозиції грошей залежить багато економічних змінних, насамперед процентні ставки, а відтак курси акцій, ціни на житло, валютні курси тощо.

Розрізняють стримувальну монетарну політику, спрямовану на приборкання інфляції попиту, та стимулювальну монетарну політику, за допомогою якої досягається зменшення масштабів безробіття.

Проводячи стримувальну політику, центральний банк зменшує пропозицію грошей (політика «дорогих» грошей), що підвищує процентні ставки та скорочує обсяг інвестицій, відтак зменшує ВВП та рівень інфляції. Стимулювальна монетарна політика збільшує пропозицію грошей (політика «дешевих» грошей), що знижує процентні ставки і стимулює економічну активність.

Центральний банк змінює пропозицію грошей в економіці, використовуючи три такі знаряддя: 1) норму резервування; 2) облікову ставку; 3) операції на відкритому ринку.

Наприклад, фактичні вклади у банк становлять 500 000 грн.; визначена законом норма резервування – 10%. У цьому разі обов’язкові резерви дорівнюють 50 000 грн., а надлишкові резерви, які банк може надавати в позику – 450 000 грн. тепер припустімо, що НБУ збільшив норму резервування до 20%. Обов’язкові резерви зростуть до 100 000 грн., скоротивши надлишкові резерви до 400 00 грн. Отже, пропозиція грошей в економіці зменшилася, що призведе до зростання процентних ставок.

Комерційні банки часто беруть позику в центрального банку, за що він стягує процент. Процентну ставку, за якою центральний банк надає позику комерційним банкам, називають обліковою або дисконтною ставкою. В Україні її називають ставкою рефінансування. Підвищення облікової ставки знижує заінтересованість комерційних банків в отриманні додаткових резервів через позику в центральному банку. Тому підвищення облікової ставки знижує пропозицію грошей в економіці. Навпаки, зниження облікової ставки заохочує комерційні банки до отримання додаткових резервів через позику в центральному банку. Пропозиція грошей в економіці збільшується.

Операції на відкритому ринку стосуються купівлі-продажу центральним банком державних цінних паперів. У розвинутій ринковій економіці операції на відкритому ринку є найважливішим інструментом, за допомогою якого центральний банк контролює пропозицію грошей. Як купівля, так і продаж державних цінних паперів впливають на надлишкові резерви комерційних банків. Якщо центральний банк купує державні облігації на відкритому ринку, резерви комерційних банків збільшуються – взамін цінних паперів вони отримують гроші. Коли центральний банк продає цінні папери на відкритому ринку, резерви комерційних банків зменшуються. Отже, пропозиція грошей в економіці звужується.

Проводячи стимулювальну монетарну політику, центральний банк: 1) зменшує норму резервування; 2) зменшує облікову ставку; 3) купує державні цінні папери. Завдяки цим заходам центрального банку пропозиція грошей збільшується, процентні ставки знижуються, внаслідок чого збільшуються внутрішні інвестиції, споживання товарів тривалого користування, сукупний попит та реальний обсяг національного продукту.

Стримувальна монетарна політика передбачає: 1) збільшення норми резервування; 2) збільшення облікової ставки; 3) продаж державних цінних паперів. Завдяки цим заходам пропозиція грошей в економіці зменшується, процентні ставки зростають, а інвестиції, сукупний попит та рівень інфляції зменшуються.

Навколо монетарної політики точаться гострі дискусії. Позиції економістів щодо того, якою має бути політика центрального банку і як вона має здійснюватися, не збігаються.

Відмінності в підходах до здійснення монетарної політики значною мірою ускладнюють її застосування на практиці.

Читайте також:

1. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
2. Аграрна політика
3. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
4. Активна і пасивна державна політика.
5. Активна політика зайнятості
6. Антиінфляційна державна політика
7. Антиінфляційна політика держави
8. Антиінфляційна політика. Взаємозв’язок інфляції та безробіття.
9. Антимонопольна діяльність держави.
10. Антимонопольна політика держави.
11. Антиукраїнська політика російського царизму. Посилення централізаторсько-шовіністичних тенденцій
12. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави Апарат держави - частина механізму держави.

Переглядів: 4375