Лікувальні заходи.

Лікування сколіозу залежить від віку хворого, типу сколіозу і ступеня деформації хребта. Дитячий сколіоз при I і II ступенях викривлення хребта лікують консервативно. Важливою умовою успішного лікування є повноцінне і багате вітамінами харчування, регулярне перебування на свіжому повітрі, рухливі ігри. Ліжко має бути жорстким, для чого на ліжко укладають дерев'яний щит. Стілець і стіл на робочому місці повинні відповідати росту. Потрібно стежити, щоб дитина сиділа за столом прямо, а ноги її при цьому діставали підлоги. Важлива також правильна установка світла, а при порушенні зору обов'язкова його корекція. Систематично проводять лікувальну гімнастику і часто призначають носіння корсетів.

Консервативне лікування проводять у спеціальних школах-інтернатах для дітей, хворих на сколіоз, у яких одночасно з навчанням за звичайною програмою створений необхідний цілодобовий лікувальний режим. Одним з провідних засобів консервативного лікування сколіозу є ЛФК. Фізичні вправи здійснюють стабілізуючий вплив на хребет, зміцнюючи м'язи тулуба, дозволяють домогтися коригуючого впливу на деформацію, поліпшити поставу, функцію зовнішнього дихання, здійснюють загальнозміцнюючий ефект. ЛФК показана на всіх етапах розвитку сколіозу, але більш успішні результати вона дає при початкових формах сколіозу.

Протипоказані фізичні вправи, які збільшують гнучкість хребта і призводять його до перерозтягнення. Комплекс засобів ЛФК, що застосовуються при консервативному лікуванні сколіозу включає: лікувальну гімнастику; фізичні вправи у воді; масаж; корекцію положенням; елементи спорту.

ЛФК поєднується з режимом зниженого статичного навантаження на хребет, її проводять у формі групових занять, індивідуальних процедур (показані хворим при несприятливому перебігу хвороби), а також індивідуальних завдань, виконуваних хворими самостійно. Методика ЛФК визначається ступенем сколіозу: при сколіозі I, III, IV ступеня вона направлена на підвищення стійкості хребта (стабілізацію патологічного процесу), а в той час як при сколіозі II ступеня – також на корекцію деформації. Корекція сколіозу при виконанні фізичних вправ досягається зміною положення плечового, тазового пояса і тулуба хворого. Вправи повинні бути спрямовані на корекцію викривлення хребта у фронтальній площині. З великою осторожністю для корекції застосовують вправи, витягаючі хребет, наприклад біля гімнастичної стінки. Вправи лікувальної гімнастики повинні служити зміцненню основних м'язових груп, що підтримують хребет – м'язів, що його випрямляють, косих м'язів живота, квадратних м'язів попереку, клубово-поперекових м'язів і ін. З числа фізичних вправ, що сприяють виробленню правильної постави, використовуються наступні – на рівновагу, балансування, з посиленням зорового контролю та ін. Одним із засобів ЛФК є застосування елементів спорту: плавання стилем «брас» після попереднього курсу навчання. Елементи волейболу показані дітям з компенсованим плином сколіозу.

Плоскостопість – стійка деформація стопи, що супроводжується порушенням статики поздовжнього і поперечного склепінь стопи. Найчастіше формується в дитячому – підлітковому віці. Плоскостопість проявляється швидкою втомлюваністю ніг, болями в ступнях, колінних і кульшових суглобах. Плоскостопість являється основною запускаючою причиною для формування сколіозів, гонартрозів, коксартрозів та інших захворювань опорно-рухового апарату. Зниження амортизуючої функції стопи, призводить до неправильного розподілу навантаження в першу чергу на колінні і кульшові суглоби. Це призводить до ікс-подібного викривлення кінцівок, що супроводжується скручуванням кульшового суглоба і тазу на сторону більшого навантаження. Хребет при цьому втрачає осьову фіксацію і компенсує навантаження за рахунок викривлення в сагітальній осі. На жаль, клінічні прояви у вигляді болю характерні для запущених випадків плоскостопості, що ускладнює і збільшує час лікування.

Плоскостопість у дітей. В період інтенсивного росту організму – в 3 і 6 місяців, 1, 3 і 5 років – відбувається диференціація форми і структури кісток. Не зміцнілий кістковий апарат, з'єднаний зв'язками, що ще надто можуть розтягуватись, а також слабкі м'язи є причиною значних коливань висоти поздовжніх склепінь стопи при навантаженні. Це сприяє виникненню статичних деформацій ступней, які можуть призвести до розладу статики і кінематики. У дітей цього віку в період навчання ходьбі виникають умови для розвитку плосковальгусної деформації, так як для збільшення площі опори і утримання тіла в рівновазі дитина широко розставляє ноги, спираючись на внутрішні відділи стопи. Широко поширена думка, що плоскостопість у дітей до 6 років є фізіологічним і не вимагає корекції, не зовсім правильно.

Саме до 5-6 років, коли не закриті точки окостеніння легше виправити або попередити розвиток деформації ступней і сформувати правильну ходу і попередити порушення роботи всього опорно-рухового апарату, в тому числі і хребта. У більшості випадків проблеми ступні можна вирішити за допомогою використання спеціальних устілок-супінаторів, які повертають ступню дитини в правильне положення і протягом дня працюють як своєрідний тренажер м'язів ступні – ті м'язи, які були до цього в гіпертонусі, відпочивають , а ті, які не працювали, починають набирати форму. Правильний підбір ортопедичних устілок призводить до вирівнювання склепінь стопи і нормалізує положення п'яти. Дитячі супінатори виготовляють строго індивідуально, з урахуванням анатомо-фізіологічних і статико-динамічних функцій дитячої ступні. Як правило, використовують методику зняття зліпків стопи. При знятті зліпка, дуже важливо вивести стопу з патологічного стану, що дозволяє проводити повноцінну ортопедичну корекцію.

Плоскостопість буває вродженою і набутою. Критичний момент розвитку плоскостопості ніг – це вік від 8 місяців до півтора року, коли дитина починає вчитися ходити. У цей момент батькам важливо запобігти виникненню деформації ступні. Для цього необхідно носити дитяче ортопедичне взуття, враховуючи, що вроджену плоскостопість встановити раніше 5-6 річного віку вельми проблематично. Існує і поняття травматичної плоскостопості ніг, сформованої як результат перелому кісточок, п'яткової кістки, предплюсневих кісток. Фактори ризику – це надмірна вага, тривалі навантаження при ходьбі і незручне взуття. Повне лікування плоскостопості ніг переважно реалізоване в дитячому віці.

Плоскостопість у дорослих. У нормі ступня дорослої людини не пласка, так як потужні зв'язки і м'язи формують три зводи: два поздовжніх (внутрішній і зовнішній) і один поперечний. Така складна конструкція потрібна для того, щоб зменшити навантаження при ходьбі не тільки на стопу, але і на всі опорні суглоби і хребет. При плоскостопості перше навантаження в ролі амортизаторів беруть на себе колінні і кульшові суглоби (це проявляється болем у суглобах – проявом артрозу). Біль викликаний патологічним перевантаженням, так як ці суглоби не призначені для виконання ролі амортизаторів. В суглобах, що піддаються постійному перевантаженні, з часом відбуваються незворотні дегенеративно-дистрофічні зміни. З'являються болі, обмеження рухів, різні деформації і вкорочення кінцівок. Одночасно з суглобами збільшується навантаження на хребет, який реагує появою таких захворювань як остеохондроз, грижі дисків, радикуліт, сколіоз. На жаль, вилікувати плоскостопість у дорослих практично неможливо. Незважаючи на це, повноцінне лікування плоскостопості може значно полегшити страждання пацієнтів і сповільнити прогресування патології.

Діагностика плоскостопості реалізується різними методами, які застосовуються з різним ступенем ефективності. Один з методів – це подометричний метод Фріндлянда. Дана діагностика плоскостопості полягає в проведенні вимірювань певних показників ступні. Так само застосовується діагностика плоскостопості методом плантографії, в ході якого на спеціалізованому папері залишають відбитки ступні. Однак, багаторазові дослідження стверджують, що найбільш ефективна і надійна діагностика плоскостопості – це рентгенографія. Виконувати її необхідно лише під певним навантаженням. Після проведення рентгенографії, грунтуючись на її результатах, виробляються необхідні розрахунки і визначаються зміни кісткової структури, патологія суглобів ступні. Така діагностика плоскостопості дозволяє максимально точно виявити і детермінувати ступінь і наявність плоскостопості.

Діагностика плоскостопості включає в себе і визначення візуальних ознак шляхом відмітки больових ділянок. При статичній плоскостопості спостерігаються: болі на тильній стороні підошви, в центрі склепіння і у внутрішньому краї п'яти на тилу стопи, в її центральній частині, між човноподібною і таранною кістками під внутрішньою і зовнішньою щиколотками і інших місцях. Для вираженої плоскостопості діагностика відзначає наступні ознаки: ступня подовжена і розширена в середній частині, подовжнє склепіння ступні опущене, ступня трохи спрямована до середини, а човноподібна кістка вимальовується крізь шкіру, при цьому спостерігається незграбна хода з носками, спрямованими в різні боки.

Нетравматична деформація ступней знаходить прояв в больових проявах у пацієнтів. Протягом значного проміжку часу захворювання може бути скомпенсовано м'язами ступні і не проявлятися. Як правило, при збільшенні маси тіла плоскостопість починає виражатися в стомлюваності ступней, в яких відчувається рівномірна біль. Сучасна діагностика плоскостопості методом плантографії дозволяє точно визначити відбиток ступні за допомогою розчину Люголя і аркуша паперу. Розрізняють поздовжню, поперечну і комбіновану плоскостопість. Також діагностика плоскостопості може бути проведена шляхом виміру відстані між опорною поверхнею і човноподібною кістками. Характерною ознакою вираженого плоскостопості є розширення та подовження стопи, а також зміна нахилу поздовжнього склепіння. Аналізуючи зовнішній вигляд взуття пацієнта, можна зробити висновок, що при поздовжній плоскостопості відбувається зношування внутрішньої частини підошви. Діагностика плоскостопості за методикою Богданова являє собою рентгеноскопію стопи при статичному навантаженні, з подальшими вимірами кутів склепіння стопи.

У лікуванні використовується рефлексотерапевтичний масаж, су-джок терапія, статична і ізометрична ЛФК з обов'язковою ортопедичною корекцією у вигляді ортопедичного взуття та устілок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види і причини сколіозу.	\|	ДОДАТОК до Лекції № 12

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.