Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






ЕВАКУАЦІЙНІ ЗАХОДИ.

Тема 6.1 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХОДІВ І ДІЙ В МЕЖАХ ЄДИНОЇ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ ЦЗ.

ЛЕКЦІЯ 3.

ПЛАН

 

1. Загальні відомості про евакуацію.

2. Евакуаційні органи, їх функції і завдання.

3. Планування евакуації.

4. Порядок проведення евакуації.

5. Транспортне та інші види забезпечення евакуаційних заходів.

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕВАКУАЦІЮ

Евакуація- комплекс заходів щодо організованого вивезення (виведення) на­селення з районів (місць), зон можливого впливу наслідків надзвичайних ситу­ацій і розміщення його у безпечних районах (місцях) у разі виникнення безпосе­редньої загрози життю та завдання шкоди здоров'ю людей. Розрізняють загальну та часткову евакуацію.

Загальна евакуація - комплекс заходів, що здійснюється для всіх категорій населення в окремих регіонах держави у разі виникнення надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру.

Часткова евакуація - комплекс заходів, що здійснюється для захисту окремих категорій населення у разі виникнення надзвичайної ситуації техно­генного чи природного характеру. Часткова евакуація проводиться завчасно для визначених категорій населення: студентів, учнів інтернатів, вихованців ди­тячих будинків, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персо­налом і членами їх сімей, пенсіонерів та інвалідів, які утримуються в будинках для осіб похилого віку, а також хворих разом з лікувальними закладами та їх персоналом.

Безпечний район - придатний для життєдіяльності район розміщення ева­куйованого населення, який визначається рішенням відповідного органу вико­навчої влади за межами зон можливого руйнування, хімічного зараження, катас­трофічного затоплення, масових лісових і торф'яних пожеж, а також небезпечно­го радіоактивного забруднення.

Уповноважені органи управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи - це Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту на­селення Автономної Республіки Крим, Головне управління з питань надзви­чайних ситуацій Київської міськдержадміністрації, головні управління (управл­іння) з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласних та Севастопольської міської держадміністрацій.

Евакуаційні органи - підрозділи управління процесом евакуації, які при­значаються розпорядженням керівника відповідного органу виконавчої вла­ди (об'єкта) для планування, підготовки, організації та проведення ева­куації населення, а також для приймання і розміщення евакуйованого насе­лення.

Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації рішення про про­ведення евакуації населення приймають:

на загальнодержавному рівні - Кабінет Міністрів України;

на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, голова обласної держадміністрації;

на місцевому рівні - голова Київської та Севастопольської міської держад­міністрації, голова районної держадміністрації;

на об'єктовому рівні - керівник об'єкта.

Загальна евакуація проводиться шляхом вивезення основної частини насе­лення з міст і небезпечних районів усіма видами наявних транспортних засобів на відповідній адміністративній території та виведення найбільш витривалої його частини пішки.

Часткова евакуація проводиться з використанням транспортних засобів, що експлуатуються за діючим графіком. Для прискорення евакуації за рішенням керівника відповідного органу виконавчої влади залучаються додаткові транс­портні засоби.

Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайної ситуації здійс­нюється з використанням усіх систем оповіщення, мережі зв'язку, засобів радіо­мовлення і телебачення із залученням у разі потреби сил і засобів органів MBC

Безпечний район визначається рішенням органу виконавчої влади, як правило, на території своєї області (Автономної Республіки Крим).

За кожним підприємством, установою, організацією, об'єктом закріплюєть­ся район або пункт розміщення. У разі, якщо евакуйоване населення немож­ливо розмістити у безпечному районі своєї області (Автономної Республіки Крим), частина його може розміщуватися у сусідній області з обов'язковим узгодженням цього питання з керівником виконавчої влади відповідної області.

Безпечні для розміщення евакуйованого населення райони та порядок його доставки від пунктів висадки до місць розміщення визначаються рішенням відпо­відного органу виконавчої влади, на території якого планується розмішувати ева­куйоване населення, за заявками органу виконавчої влади і об'єкта, що прово­дить евакуацію.

Для евакуації населення із зон радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій визначається не менш ніж два райони для розміщення евакуйо­ваного населення у протилежних напрямках, з урахуванням переважаючого для цієї місцевості напрямку вітру.

Органи виконавчої влади, на території яких планується розміщувати евакуйо­ване населення із зон радіоактивного забруднення навколо атомних електрос­танцій, зон катастрофічного затоплення та землетрусу, видають ордери, що доз­воляють займати громадські будівлі та приміщення.

У разі хімічного зараження, виникнення повені, катастрофічного затоплення, масових пожеж евакуація здійснюється до безпечних районів поблизу місць ви­никнення надзвичайної ситуації.

 

 

2. ЕВАКУАЦІЙНІ ОРГАНИ, ЇХ ФУНКЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ

 

Для планування, підготовки та проведення евакуації, приймання і розміщен­ня населення створюються евакуаційні комісії, збірні евакуаційні пункти, проміжні пункти евакуації та приймальні евакуаційні пункти (далі - евакуаційні органи).

Персональний склад евакуаційних органів визначається рішенням керівників відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а на об'єктах-наказами керівників підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування.

Евакуаційні комісії очолюють заступники керівників органів виконавчої влади, які відповідають за планування, організацію, проведення евакуації, приймання і розміщення населення. Секретарями зазначених комісій призначаються праців­ники уповноваженого органу управління з питань надзвичайних ситуацій та у спра­вах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Евакуаційні комісії здійснюють планування евакуації, підготовку населення до евакуаційних заходів, підготовку підпорядкованих евакуаційних органів до ви­конання завдань, контроль за підготовкою та розподілом усіх видів транспортних засобів для забезпечення евакуаційних перевезень, визначення станцій, портів для посадки (висадки) населення, визначення маршрутів руху населення пішки, практичне проведення евакуації, приймання евакуйованого населення та веден­ня його обліку за об'єктами, а також контроль за розміщенням і життєзабезпе­ченням.

Час на розгортання і підготовку евакуаційних органів усіх рівнів до роботи не повинен перевищувати чотирьох годин з моменту отримання рішення про прове­дення евакуації.

У разі виникнення потреби в негайному проведенні евакуації у складі евакуа­ційних комісій створюються оперативні групи, які розпочинають роботу з мо­менту прийняття рішення про проведення евакуації. Контроль за роботою еваку­аційних органів здійснюють керівники відповідних органів виконавчої влади (об'єктів), яким підпорядковані ці органи.

Збірні евакуаційні пункти призначені для збору і реєстрації населення, яке підля­гає евакуації, формування піших і транспортних колон та ешелонів, а також за­безпечення відправлення їх до пунктів посадки на транспортні засоби та до вихід­них пунктів руху пішки. Кожен збірний евакуаційний пункт має свій номер і закріплену за ним кількість об'єктів.

Збірні евакуаційні пункти розгортаються за рішенням органів виконавчої вла­ди про проведення евакуації у разі аварії на атомній електростанції, катастрофіч­ного затоплення і землетрусу. Збірні евакуаційні пункти, проміжні пункти еваку­ації та приймальні евакуаційні пункти забезпечуються зв'язком з районними, міськими, районними у містах, селищними, сільськими, об'єктовими евакуацій­ними комісіями, пунктами посадки на транспортні засоби, вихідними пунктами пішого руху, з медичними і транспортними службами.

Проміжні пункти евакуації розгортаються на межах зон радіоактивного або хімічного забруднення. Приймальні евакуаційні пункти розгортаються в пунктах висадки евакуйованого населення і призначаються для його зустрічі та відправ­лення до районів (пунктів) розміщення.

Уповноважений орган управління з питань надзвичайних ситуацій та у спра­вах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у межах нада­них йому повноважень бере участь у плануванні, підготовці та проведенні евакуації, здійснює координацію цих заходів.

Він постійно інформується евакуаційними органами про планування евакуації, підготовку евакуаційних органів до виконання покладених на них завдань, нав­чання населення діям під час проведення евакуації, обладнання станцій, портів, пунктів посадки на транспортні засоби, підготовку маршрутів до місць посадки на транспортні засоби, здійснення контролю за підготовкою транспортних за­собів до евакуації, організації обліку евакуйованого населення, підготовки пунктів управління до організації управління та зв'язку в ході евакуації, організації опові­щення відповідних органів управління та населення про початок евакуації, органі­зації інженерної, медичної, пожежної, радіаційної, хімічної розвідки в місті (рай­оні), медичного забезпечення населення в ході евакуації у місті (районі), підго­товки до розгортання пунктів спеціальної обробки населення, знезараження одя­гу і транспортних засобів, дозиметричного контролю у складі приймальних ева­куаційних пунктів.

Наоргани виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та керівників об'єктів, які проводять евакуацію населення,покладається:

планування і проведення евакуації працівників та членів їх сімей;

подання до відповідних транспортних органів розрахунків потреби у транспорт­них засобах для вивезення працівників і членів їх сімей до безпечних районів;

контроль за плануванням, підготовкою і проведенням евакуаційних заходів підвідомчими об'єктами;

визначення та підготовка безпечного району для розміщення евакуйованих працівників і членів їх сімей.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та об'єкти, які приймають евакуйоване населення,визначають склад відповіднихевакуаційнихорганів, забезпечують планування приймання та розміщення евакуйовано­го населення, яке прибуває з небезпечних районів, у будівлях і приміщеннях незалежно від форми власності, підготовку приймальних евакуаційних пунктів, обладнання станцій, портів, пунктів висадки населення, сховищ для захисту евакуйованого населення, контроль за підготовкою житла, медичних закладів, інших об'єктів для розміщення і життєзабезпечення евакуйованого населення, організацію його обліку, інженерної, медичної, пожежної, радіаційної, хімічної розвідок на маршрутах евакуації й у районах (пунктах) розміщення населення, організацію дозиметричного контролю, спеціальної обробки населення, одягу і техніки.

Організація забезпечення захисту населення, у тому числі евакуації, транс­портними засобами покладається на органи управління залізничним, автомо­більним, водним та авіаційним транспортом.

Мінтрансдля прискорення проведення евакуації завчасно визначає за відповід­ними варіантами графіки та маршрути руху залізничних, автомобільних, мор­ських, річкових та авіаційних транспортних засобів, що забезпечують евакуаційні перевезення.

Транспортні служби та організації виконують ряд завдань: розробляють плани забезпечення потреб евакуації у транспортних засобах; беруть участь у плануванні та підготовці транспортних засобів для переве­зення евакуйованого населення.

MHC відповідно до покладених на нього завдань з евакуації населення:

організовує оповіщення населення про загрозу або виникнення надзвичайної ситуації та постійно інформує його про поточну обстановку;

організовує розробку і проведення евакуаційних заходів; координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади та об'єктів з питань евакуації населення у надзвичайних ситуаціях; здійснює контроль за ходом проведення евакуації;

організовує та здійснює контроль за готовністю евакуаційних органів до дій з проведення евакуації;

організовує навчання населення, працівників евакуаційних органів та органів управління всіх рівнів з питань підготовки і проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій.

МОЗ здійснює такі заходи:

планує медичне забезпечення на випадок проведення евакуації;

організовує підготовку медичних служб до медичного забезпечення на збірних евакуаційних пунктах, маршрутах евакуації, в районах розміщення евакуйовано­го населення;

у межах своєї компетенції здійснює державний санітарно-гігієнічний нагляд; організовує проведення санітарної обробки населення. MBC здійснює такі заходи:

організовує регулювання дорожнього руху на міських і позаміських маршру­тах евакуації;

розробляє і здійснює заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, охорони матеріальних і культурних цінностей у разі проведення евакуації;

організовує охорону громадського порядку на збірних і приймальних евакуац­ійних пунктах, пунктах посадки (висадки), на маршрутах евакуації і у районах (пунктах) розміщення евакуйованого населення;

у межах своєї компетенції забезпечує дотримання режиму перевезень авто­мобільними дорогами і допуск до зон надзвичайних ситуацій;

організовує реєстрацію евакуйованого населення і ведення адресно-довідко­вої роботи.

Держкомзв'язку забезпечує оповіщення населення про початок евакуації і зв'язок під час проведення евакуаційних заходів.

 

3. ПЛАНУВАННЯ ЕВАКУАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ

 

Планування евакуації проводиться для населення, яке проживає у зонах можли­вого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного зараження, у районах виникнення стихійного лиха (масових лісових і тор­ф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, паводків, підтоплень та інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками), у зонах великих аварій і ката­строф (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей).

Евакуація населення із зон небезпечного радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій планується і проводиться:

для AEC потужністю до 4 ГВт - у радіусі ЗО кілометрів; для AEC потужністю більше 4 ГВт - у радіусі 50 кілометрів.

У плані евакуації, складовою частиною якого є карта (схема), зазначаються:

висновки щодо оцінки обстановки у разі виникнення надзвичайної ситуації;

порядок оповіщення населення про початок евакуації;

кількість населення, яке підлягає евакуації, за віковими категоріями;

терміни проведення евакуації;

склад евакуаційних органів і терміни приведення їх у готовність;

кількість населення, яке вивозиться різними видами транспортних засобів і виводиться пішки;

розподілення об'єктів за збірними евакуаційними пунктами, пунктами посад­ки, районами (пунктами) розміщення та евакуаційними напрямками;

маршрути евакуації;

райони (пункти) розміщення евакуйованого населення;

пункти посадки на транспортні засоби, пункти висадки у безпечному районі, порядок доставки населення з пунктів висадки до районів (пунктів) розміщення;

заходи щодо організації приймання, розміщення, захисту та життєзабезпечен­ня евакуйованого населення у безпечному районі;

порядок організації управління і зв'язку.

На карті (схемі) позначаються:

райони (пункти) розміщення евакуаційних органів, вихідні пункти та пункти посадки (висадки);

схема оповіщення, організації зв'язку і управління;

розміщення евакуйованого населення по об'єктах у безпечному районі.

Розділ плану, в якому визначаються види забезпечення евакуації, розробляється відповідними службами. До цього розділу включаються:

основні завдання служби;

перелік сил і засобів, які залучаються для виконання евакуаційних заходів; терміни виконання завдань.

План евакуації розробляється евакуаційною комісією відповідного рівня, зат­верджується керівником відповідного органу виконавчої влади, який очолює цю комісію, погоджується з керівником відповідного органу виконавчої влади, який приймає і розміщує евакуйоване населення, та підписується головою евакуацій­ної комісії.

Евакуаційна комісія відповідного органу виконавчої влади, на території якої планується розміщення евакуйованого населення, розробляє план його прийман­ня і розміщенняу безпечному районі з картою (схемою).

У плані зазначається:

кількість евакуйованого населення за віковими категоріями, яке прибуває у район, місто, район у місті, селище, село;

кількість об'єктів і їх розподіл за районами у місті, сільськими і селищними радами, населеними пунктами;

чисельність населення, яке проживає на відповідній території;

будівлі та споруди для розміщення об'єктів господарювання;

пункти висадки евакуйованого населення;

порядок і терміни доставки евакуйованого населення з приймальних евакуацій­них пунктів до районів (пунктів) розміщення; порядок розміщення евакуйованого населення;

порядок забезпечення евакуйованого населення продуктами харчування, во­дою, предметами першої необхідності, медичним та іншими видами обслугову­вання;

порядок оповіщення посадових осіб, які відповідають за приймання евакуйо­ваного населення, про початок евакуації і терміни прибуття населення. На карті (схемі) позначаються:

місця розгортання приймальних евакуаційних пунктів, пункти висадки евакуйо­ваного населення, розподілення об'єктів за районами (пунктами) розміщення; склад евакуаційних органів і термін приведення їх у готовність; схема оповіщення, організації зв'язку і управління;

райони (пункти) розміщення людей у безпечному районі, їх кількість, катего­рія і розподілення за об'єктами.

План приймання і розміщення евакуйованого населення підписуєтьсяголо­вою евакуаційної комісії і затверджуєтьсякерівником відповідного органу вико­навчої влади. Він включає також розділ з транспортного забезпечення евакуації, в якому зазначається:

кількість транспортних засобів кожного виду і термін їх подачі до пунктів по­садки;

кількість населення, яке підлягає евакуації;

терміни відправлення евакуйованого населення до безпечних районів; терміни прибуття евакуйованого населення до пунктів посадки; маршрути руху транспортних засобів; кількість рейсів.

Розділ плану з транспортного забезпечення евакуації розробляється транс­портною службою, погоджується з уповноваженим органом управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильсь­кої катастрофи і затверджується керівником органу управління відповідного виду транспорту.

Завчасно складаються списки всіх громадян, які підлягають евакуації, за об'єктами і житлово-експлуатаційними організаціями у трьох примірниках, один з яких залишається на об'єкті або в житлово-експлуатаційній організації, другий (у разі одержання рішення про проведення евакуації) після уточнення списків надсилається на збірний евакуаційний пункт, третій - до евакуаційної комісії району (пункту) розміщення.

 

4. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ЕВАКУАЦІЇ

 

З отриманням рішення (сигналу) про проведення евакуації евакуаційні комісії уточнюють завдання керівникам об'єктів щодо проведення еваку­аційних заходів, контролюють стан оповіщення населення, його збору, фор­мування колон (через начальників маршрутів), забезпечують переміщення їх до пунктів евакуації, а також разом із транспортними службами перевіря­ють готовність транспортних засобів до перевезень, уточнюють порядок їх використання, підтримують постійний зв'язок з начальниками маршрутів та з органами виконавчої влади безпечних районів, інформують їх про хід евакуації.

У райони розміщення евакуаційних органів та населення, яке підлягає евакуа­ції, направляються представники евакуаційних комісій для вирішення питань прий­мання, розміщення і життєзабезпечення евакуйованого населення.

Об'єктові евакуаційні комісії:

організовують оповіщення, реєстрацію та облік населення, уточнюють дані про транспортні засоби, що виділяються об'єкту, термін їх подачі, маршрути та порядок руху;

видають начальникам піших і транспортних колон витяги зі схем маршрутів, забезпечують засобами зв'язку та інструктують їх;

організовують і контролюють посадку евакуйованого населення на транспортні засоби і відправку колон;

надають необхідну інформацію органам виконавчої влади у безпечних районах;

інформують районні евакуаційні комісії про хід евакуації.

Керівники житлово-експлуатаційних організацій здійснюють оповіщення не­працюючого населення про порядок проведення евакуації, разом із працівниками органів внутрішніх справ та охорони здоров'я забезпечують прибуття на збірні евакуаційні пункти громадян, які з поважних причин не можуть самостійно при­бути на ці пункти.

Начальники збірних евакуаційних пунктів уточнюють з керівниками підприємств та організацій чисельність населення, яке необхідно евакуювати, порядок його відправлення, організовують реєстрацію та облік населення, фор­мують піші та транспортні колони, здійснюють посадку населення на транспортні засоби, доповідають евакуаційній комісії району, міста, району в місті про його відправлення та інструктують начальників ешелонів і старших колон, організову­ють надання медичної допомоги евакуйованому населенню, охорону громадсь­кого порядку.

Евакуація особового складу збірних евакуаційних пунктів організовується після проведення евакуаційних заходів згідно з окремим рішенням керівника відповід­ного органу виконавчої влади.

Керівник органу виконавчої влади і евакуаційна комісія безпечного районуорганізовують підготовку пунктів висадки, розгортають приймальний евакуацій­ний пункт, уточнюють кількість прибулих і порядок подачі транспортних засобів для їх вивезення з пунктів висадки, а також з проміжних пунктів евакуації до пунктів розміщення, контролюють роботу керівників об'єктів безпечних районів з прийому і розміщення евакуйованого населення.

У разі виникнення аварії на хімічно або радіаційно небезпечному об'єктіева­куація населення проводиться у два етапи:

перший - від місця знаходження людей до межі зони забруднення;

другий - від межі зони забруднення до пункту розміщення евакуйованого на­селення в безпечних районах.

На межі зони забруднення у проміжному пункті евакуації здійснюється пересад­ка евакуйованого населення з транспортного засобу, який рухався забрудненою місце­вістю, на незабруднений транспортний засіб. Забруднений транспортний засіб ви­користовується для перевезення населення тільки забрудненою місцевістю.

Евакуація населення із зон можливого катастрофічного затоплення проводить­ся насамперед із населених пунктів, що знаходяться поблизу гребель, хвиля про­риву яких може досягнути зазначених населених пунктів протягом менше ніж 4-х годин, а з інших населених пунктів - за наявності безпосередньої загрози їх затоплення.

Інформаційне забезпечення евакуйованого населення про порядок дій у різних ситуаціях та про оперативну обстановку здійснюється уповноваженим органом управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і евакуаційним органом з використанням для цього системи оповіщення, засобів радіомовлення і телебачення та із залу­ченням у разі потреби сил і засобів органів MBC

Громадяни,що евакуюються, повинні мати при собі паспорт, військовий кви­ток, документ про освіту, трудову книжку або пенсійне посвідчення, свідоцтво про народження, гроші та цінності, продукти харчування і воду на 3 доби, пос­тільну білизну, необхідний одяг і взуття загальною вагою не більш ніж 50 кг на кожного члена сім'ї. Дітям дошкільного віку кладеться до кишені або приши­вається до одягу записка, де зазначається прізвище, ім'я та по батькові, домаш­ня адреса, а також ім'я та по батькові матері й батька. Евакуйоване населення розміщується у придатних для проживання будівлях, які в зимовий період опалю­ються.

Методичне забезпечення планування та проведення евакуаційних заходів здійснюється MHC.

 

5. ТРАНСПОРТНЕ ТА ІНШІ ВИДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕВАКУАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ

 

Основними завданнями транспортного забезпечення евакуаційних заходів є:

вивезення населення із зон (районів) небезпечного радіоактивного забруднен­ня навколо АЕС, хімічного ураження, катастрофічного затоплення місцевості, районів можливих бойових дій, масових лісових та торф'яних пожеж, стихійного лиха з тяжкими наслідками;

підтримання в постійній бойовій готовності транспортних сил та засобів, що залучаються до виконання евакуаційних перевезень;

максимальне використання можливостей усіх видів транспорту і транспорт­них засобів для організації виконання у стислі строки евакуаційних перевезень;

вивезення населення з районів, прилеглих до об'єктів можливого нападу суп­ротивника;

вивезення уражених та поранених з осередків (районів) ураження до лікуваль­них установ;

підвезення аварійно-рятувальних формувань і підрозділів цивільного захисту до осередків ураження;

підвезення працюючих змін із безпечних районів розміщення до підприємств, які продовжують роботу в небезпечних містах, районах;

забезпечення безперервного управління евакуаційними перевезеннями.

Для виконання завдань транспортного забезпечення залучається у мирний час весь транспорт, що є на відповідній адміністративній території, незалежно від його приналежності і форм власності, а у воєнний час - той транспорт, що не постачається до Збройних Сил України та не залучається до виконання особли­во важливих завдань.

До сил та засобів, що здійснюють транспортне забезпечення евакуаційних заходів належать:

залізничні поїзди;

автомобільні колони;

морські та річкові судна;

авіаційні формування;

дорожні формування;

станції, порти, пристані, аеродроми, пункти посадки та висадки; приватний транспорт (використовується для евакуації сімей його власників).

 

Планування транспортного забезпечення евакуаційних заходів включає:

прийняття рішення щодо транспортного забезпечення евакуаційних заходів;

розробку плану транспортного забезпечення евакуаційних заходів у надзви­чайних ситуаціях мирного часу та в особливий період;

організацію матеріально-технічного забезпечення транспортних засобів;

доведення завдань до виконавців;

організацію управління.

Рішення щодо транспортного забезпечення евакуаційних заходів цивільного захисту приймає голова Ради міністрів AP Крим, обласної, районної, міської дер­жавної адміністрації, голова органу місцевого самоврядування (далі - начальник цивільного захисту відповідної адміністративно-територіальної одиниці) на основі оцінки обстановки, яка склалася.

У своєму рішенні щодо транспортного забезпечення евакуаційних заходів на­чальник цивільного захисту відповідної адміністративно-територіальної одиниці визначає:

основні завдання транспортного забезпечення евакуаційних заходів; сили та транспортні засоби, що залучаються, їх склад та завдання; терміни, маршрути вивезення евакуйованого населення з небезпечних рай­онів, пункти його висадки;

порядок виконання евакуаційних перевезень; матеріально-технічне забезпечення транспортних перевезень; організацію управління.

Евакуація населення (працівників) планується і здійснюється всіма видами транспорту.

Вивезення евакуйованого населення залізничним транспортом забезпечуєть­ся органами Укрзалізниці Міністерства транспорту та зв'язку.

Для вивезення евакуйованого населення залізничним транспортом вико­ристовуються пасажирські вагони та криті вантажні вагони парку, обладнані для перевезення людей, рухомий склад та залізничні під'їзні колії інших відомств.

При плануванні евакуаційних перевезень залізничним транспортом управлін­нями залізниць розробляються графіки руху евакуаційних поїздів, враховуючи мак­симальну пропускну спроможність. З метою ефективного використання транс­портних можливостей, управління залізниць визначають максимально можливе збільшення довжини потягів, що призначаються для вивезення евакуйованого населення, встановлюють ущільнені норми посадки у вагони, передбачають ви­користання максимальної кількості станцій, під'їзних колій і місць для посадки та висадки населення.

Вивезення евакуйованого населення автомобільним транспортом покладається на автотранспортні служби AP Крим, областей, районів, міст та районів у вели­ких містах.

Для вивезення евакуйованого населення планується використання усіх видів транспортних засобів (автобуси, вантажні бортові автомобілі, обладнані для пе­ревезення людей, легкові автомобілі), незалежно від форм власності, у тому числі приватний транспорт, для вивезення власників та їх сімей.

Забезпечення паливно-мастильними матеріалами, ремонт приватного транс­порту здійснюється нарівні з транспортними засобами інших форм власності, що задіяні до евакуації.

Усі автомобільні засоби, що залучаються до вивезення евакуйованого насе­лення, формуються у колони на спеціальних пунктах, що створюються на базі автогосподарств, бажано поблизу збірних евакуаційних пунктів (ЗЕП) або пунктів посадки. Автомобільні колони, як правило, формуються з транспортних засобів, які належать одному підприємству. Кожна колона, по можливості, здійснює виве­зення населення за одним маршрутом.

Автоколони для перевезення населення (далі - AKH) формуються як прави­ло, у кількості 20-25 автомобілів.

Автомобільні санітарні колони для перевезення поранених, уражених та хво­рих (далі - ACK) формуються в основному з 16-20 автомобілів.

Для вивезення населення з міст використовується автомобільний транспорт, який належить міським автопідприємствам і організаціям. Якщо його недостат­ньо, то, за рішенням начальника цивільного захисту області, залучається авто­транспорт із сільських районів.

Автомобільний транспорт сільських районів, а за необхідності і частина місько­го транспорту, використовується, переважно для вивезення населення з пунктів висадки до місць розміщення в безпечних районах.

Приймальні евакуаційні пункти організовують вивезення прибуваючого ева­куйованого населення з пунктів висадки до місць розміщення його в безпечних районах.

Частина автотранспортних засобів залучається для забезпечення евакуації пішим порядком. Транспортне забезпечення евакуації пішим порядком включає:

перевезення особистих речей евакуйованих, для чого використовуються транс­портні засоби об'єктів, установ, підприємств України;

підвезення осіб, які відстали, з використанням транспорту з районів позамісь­кої зони.

Забезпечення евакуації населення водним транспортом покладається на органи Державного департаменту морського і річкового транспорту Мінтранс-зв'язку.

Для виконання евакуаційних перевезень залучаються транспортні, промислові, допоміжні службові судна та інші плавзасоби незалежно від їх форм власності.

Евакуація робітників, службовців, членів їх сімей, об'єктів господарюван­ня - власників плавзасобів водного транспорту в навігаційний період здійснюється, як правило, водним транспортом. На міжнавігаційний період передбачається дублювання водного транспорту автомобільним та залізнич­ним транспортом.

Катери, яхти, моторні човни, які знаходяться у приватному користуванні, ви­користовуються для вивезення членів сімей власників.

Забезпечення евакуаційних перевезень повітряним транспортом покладаєть­ся на Державну авіаційну службу Мінтрансзв'язку.

Повітряний транспорт використовується переважно для вивезення на великі відстані оперативних груп міністерств і відомств, співробітників дипломатичних представництв та членів їх сімей, спеціалістів, інших громадян у разі виникнення надзвичайних ситуацій, а також населення, яке евакуюється з важкодоступних або до важкодоступних районів.

На період проведення евакуації планується цілодобова робота міського паса­жирського транспорту на існуючих маршрутах, найбільш напружені транспортні маршрути отримують додаткові транспортні засоби.

Графіки роботи міського пасажирського транспорту розробляються завчас­но. Визначення напруженості маршрутів і виділення транспортних засобів здійснюється своєчасно. При порушенні графіків подачі потягів, автоколон, су­ден начальники цивільного захисту на цих територіях, відповідно до пропозицій транспортних органів, приймають рішення про маневр транспортними засобами. У таких умовах евакуаційні органи вносять необхідні корективи до черговості прибуття населення на пункти посадки, а також відповідні зміни до плану еваку­ації населення.

Для вирішення завдань, які можуть виникнути в ході здійснення евакуаційних заходів, визначається та планується резерв автотранспортних засобів начальни­ка цивільного захисту області, міста, району та визначається порядок його вико­ристання.

Начальники структурних підрозділів з питань цивільного захисту державних адміністрацій та виконавчих органів рад подають заявки до транспортних органів (служб) з видів транспорту щодо виділення транспортних засобів для вивезення населення з небезпечних районів у разі виникнення надзвичайної ситуації.

У заявці визначається:

кількість населення, яке підлягає вивезенню з небезпечних районів (пунктів);

місця посадки (висадки) евакуйованого населення (працівників); строки по­дачі (час прибуття) транспорту до місць посадки (висадки) евакуйованого насе­лення (працівників);

маршрути евакуації населення;

безпечні райони розміщення евакуйованого населення.

З отриманням заявок (завдань) від структурних підрозділів з питань цивільно­го захисту цих державних адміністрацій та виконавчих органів рад транспортні органи (служби) розробляють плани евакуаційних перевезень і графіки руху транс­портних засобів.

Вихідними даними для планування транспортного забезпечення евакуаційних заходів є:

чисельність населення, яке підлягає вивезенню з небезпечних районів;

чисельність працівників об'єктів, які будуть продовжувати роботу у воєнний час у містах і небезпечних районах у разі виникнення HC, та членів їх сімей;

чисельність співробітників органів державного управління та членів їх сімей;

наявність автотранспортних засобів та кількість місць для посадки населення;

рухомий залізничний склад, який залучається для вивезення евакуйованого населення (тепловози, електровози, пасажирські електропоїзди) і вагонний парк (пасажирські та вантажні вагони), кількість місць для посадки населення;

плавзасоби (за видами, класами та типами), кількість місць для посадки на­селення;

авіазасоби (за типами літаків та вертольотів), кількість місць для посадки населення;

технічна готовність транспортних засобів за видами;

наявність матеріалів, необхідних для переобладнання вантажних транспорт­них засобів для перевезення евакуйованого населення;

забезпеченість транспортних засобів паливно-мастильними матеріалами; обладнання пунктів посадки-висадки на транспорт; кількість вихідних автомобільних шляхів;

кількість вихідних залізничних магістралей і кількість колій на них; пропускна спроможність автомобільних шляхів з міст і небезпечних районів; пропускна спроможність залізничних колій;

наявність обхідних залізничних колій та автомобільних доріг у районах міст і великих залізничних вузлів;

наявність і протяжність внутрішніх водних судноплавних та морських шляхів сполучення;

наявність запасних переправ через водні перешкоди та їх обладнання. Плани транспортного забезпечення евакуаційних заходів цивільного захисту в надзвичайних ситуаціях складаються з двох розділів:

I. Транспортне забезпечення евакуаційних заходів у разі загрози або виник­нення надзвичайних ситуацій у мирний час.

II. Транспортне забезпечення евакуаційних заходів в особливий період.

У планах транспортного забезпечення евакуаційних заходів зазначається: кількість населення (працівників), яке підлягає вивезенню; кількість поїздів, вагонів та номери поїздів; кількість, види та марки автомобілів і суден; час подачі до пунктів (місць) посадки евакуйованого населення; маршрути руху;

місця висадки евакуйованого населення;

безпечні райони (пункти) розміщення евакуйованого населення; матеріально-технічне забезпечення евакуаційних перевезень; організація управління транспортом. До кожного розділу додається:

карта (схема) можливої обстановки у разі виникнення надзвичайних ситуацій; склад сил і засобів транспортного забезпечення;

календарний план приведення сил та засобів транспортного забезпечення у готовність до виконання завдань;

розрахунки транспортного забезпечення: евакуації населення, підвозу працю­ючих змін до місця роботи і відвезення назад у безпечні райони;

схеми управління та зв'язку.

Плани транспортного забезпечення евакуаційних заходів погоджуються з те­риторіальними управліннями з питань надзвичайних ситуацій (далі - HC) облас­них державних адміністрацій, міст Києва і Севастополя та відділами районних державних адміністрацій і затверджуються керівниками відповідних органів уп­равління на транспорті.

Витяги з планів транспортного забезпечення евакуаційних заходів органи управління на транспорті направляють до управлінь з питань HC обласних державних адміністрацій, міст Києва і Севастополя та відділів районних дер­жавних адміністрацій, а також безпосереднім виконавцям евакуаційних пере­везень.

Завдання щодо транспортного забезпечення евакуаційних заходів доводять­ся до виконавців і заявників письмовим розпорядженням та нарядами, у яких вказуються: види та обсяг перевезень, кількість формувань та їх склад, строки подачі транспорту до пунктів посадки (висадки) евакуйованого населення, марш­рути перевезень та час закінчення перевезень. Завдання, доведені усно, пізніше підтверджуються письмовими розпорядженнями.

Керівництво транспортним забезпеченням на своїх територіях здійснюють: Рада міністрів AP Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.

Організація транспортного забезпечення евакуаційних заходів покладається на органи управління залізничного, автомобільного, водного та авіаційного транс­порту.

Транспортне забезпечення евакуаційних заходів здійснюється у тісній взає­модії з органами військового командування:

службою військових сполучень-у питаннях спільного використання автомо­більного, залізничного, водного та авіаційного транспорту;

дорожніми службами у питаннях використання автомобільних доріг для своє­часного вивезення евакуйованого населення до безпечних районів розміщення.

На залізницях у надзвичайних ситуаціях для посадки і висадки евакуйованого населення визначається максимальна кількість станцій, платформ і під'їзних доріг, збільшуються норми посадки залежно від відстані перевезень, пори року та інших умов, а також гранично допустима кількість вагонів у поїздах.

Водний транспорт використовується в навігаційний період, насамперед, для вивезення персоналу підприємств, установ та організацій водного транспорту, а також об'єктів, які розміщені біля портів (пристаней).

Вивезення евакуйованого населення здійснюється пасажирськими, вантажо-пасажирськими, вантажними та промисловими суднами.

Авіаційний транспорт, що призначається для вивезення поранених, уражених та хворих, оснащується додатковим спеціальним устаткуванням. У надзвичай­них ситуаціях мирного часу повітряні судна для вирішення завдань транспортно­го забезпечення евакуації населення використовуються за існуючою штатною структурою.

При оперативному використанні авіаційного транспорту в особливий період його сили і засоби зводяться у спеціальні підрозділи цивільного захисту - ланки, ескадрильї, які здійснюють вивезення населення за замовленнями органів уп­равління (відділів) з питань надзвичайних ситуацій.

Час подачі автомобільного транспорту до пунктів посадки не повинен переви­щувати 4-х годин з моменту отримання розпорядження на проведення евакуації населення.

Для завчасної евакуації населення з небезпечних районів розробляються і виз­начаються:

на залізничному транспорті - графіки вивезення евакуйованого населення;

на водному транспорті - розрахунки вивезення населення за діючими се­зонними розкладами;

на авіаційному транспорті - маршрути польоту, аеропорти посадки (ви­садки) евакуйованого населення;

на автомобільному транспорті - маршрути руху AKH під час вивезення евакуйованого населення, вихідні пункти, пункти регулювання, приймальні ева­куаційні пункти.

Для вивезення евакуйованого населення з 30-кілометрової зони навколо AEC і районів радіоактивного забруднення залучаються транспортні засоби, які зна­ходяться на території зони (району) та сусідніх районів і областей. З метою не­допущення розповсюдження радіоактивних речовин частина транспортних за­собів використовується тільки в межах зони забруднення, а інша частина - для вивезення населення від зовнішньої межі забруднення до безпечних районів роз­міщення.

Вивезення населення на відстань до 100 км здійснюється, як правило, авто­мобільним транспортом, а на більшу відстань - залізничним, водним і, за необ­хідності, авіаційним транспортом.

Перевезення працюючих змін підприємств, що продовжують роботу в небез­печних районах, містах, до місця роботи і назад у райони розміщення (відпочин­ку) здійснюється залізничним, автомобільним і водним транспортом. Загальний термін перевезення працюючих змін до місць роботи і назад не повинен переви­щувати чотири години будь-яким видом транспорту.

Перевезення працюючих змін залізничним транспортом здійснюється у паса­жирських вагонах. Максимальна добова можливість залізниці із забезпечення перевезень працюючих змін у кожному напрямку доводиться до управлінь з пи­тань HC обласних державних адміністрацій, міст Києва і Севастополя та відділів районних державних адміністрацій.

Перевезення працюючих змін автотранспортом від місця розташування до підприємств і назад здійснюється автобусами автопідприємств, які виведені до безпечних районів.

При недостатній кількості автобусів дозволяється використовувати вантажні бортові автомобілі, які обладнуються тентами, сидіннями та іншими додаткови­ми засобами залежно від пори року.

Перевезення працюючих змін водним транспортом здійснюється пасажир­ськими та вантажопасажирськими суднами.

При перевезенні працюючих змін залізничним і водним транспортом, підве­зення їх із пунктів розміщення (позаміської зони) до станцій, пристаней посадки і назад здійснюється автотранспортом сільських районів, а від станцій, приста­ней висадки до підприємств і назад - внутрішньоміським транспортом.

Для забезпечення термінових перевезень, які виникли внаслідок зміни обста­новки, створюється резерв транспорту. Резерв транспорту розміщується у місцях, звідки забезпечується швидкий його вихід для виконання термінових переве­зень. Кількість транспортних засобів у резерві може складати 5-10% від потре­би рухомого (повітряного, плавучого) складу.

 


Читайте також:

  1. Евакуаційні заходи.
  2. Евакуаційні заходи.
  3. Запобіжні заходи.
  4. Лікувальні заходи.
  5. Протишокові заходи.
  6. Цьому можуть сприяти наступні організаційні заходи.




Переглядів: 5555

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності. | Вид заняття: лекція

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.015 сек.