• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Причини і види розладу дихання.

Бронхіальна астма. Причини, ознаки, перша допомога.

Пневмонія. Причини, ознаки, перша допомога.

Бронхіт. Причини, ознаки, перша допомога.

Ларингіт. Причини, ознаки, перша допомога.

Основні причини і ознаки виникнення розладів дихання. Задишка, ядуха, кашель, кровохаркання.

Причини і види розладу дихання.

План

Тема. Хвороби органів дихання. Перша допомога при гострих розладах дихання.

Рис. 2. Крива Лоренца

ЇЇ будують так: по горизонтальній осі відкладають п’ять груп сімей, кожна з яких містить 20% населення; по вертикальній осі – частку кожної групи сімей у сукупному особистому доході.

Крива Лоренці характеризує ступінь нерівності розподілу доходу. Чим ближче вона до бісектриси, тим вищий ступінь рівності розподілу доходу і навпаки.

Основна фізіологічна роль легенів полягає в здійсненні ними дихальних функції, доставці кисню з повітря в кров і виведенні з крові вуглекислого газу. Крім того, є внутрішнє дихання, в процесі якого здійснюється обмін газами між кров'ю і тканинами. Окрім дихальної функції, легені виконують виділення, секреторну і ряд інших функцій. Особливістю умови функціонування легень є велика площа (понад 100 м2 у дорослих) контакту альвеолярних клітин з вдихаємим повітрям. Різні шкідливі домішки в повітрі негативно позначаються не тільки на функції легень, але і на стані всього організму.

Порушення зовнішнього дихання може наступити при різних пошкодженнях бронхів і легень: 1)запальні процеси в легенях, що приводять до зменшення маси вентильованих альвеол; 2)утворення після запального процесу в легенях рубцюватої сполучної тканини (пневмосклероз, пневмофіброз), яка зменшує масу вентильованих альвеол і знижує еластичність легенів (так звані рестриктивні зміни легень); 3)зниження повітряної провідності бронхів і бронхіол, підвищення їх опору струму повітря через різні причини - спазм, набряк, рубцювате звуження бронхів (так звані обструктивні зміни легень); 4)емфізема легень, яка розвивається внаслідок підвищення бронхіального опору струму повітря, перерозтягнення і зникнення значної частини альвеол.

2.1. ЗадишкаТреба знати, що в нормальних умовах частота дихання у здорової людини становить від 14 до 20 за 1 хв. Під задишкою розуміють зміну частоти, глибини, ритму дихання, порушення співвідношення фаз вдиху і видиху, яке супроводжується звичайно суб'єктивним відчуттям нестачі повітря. Задишка може супроводжуватися різким прискоренням дихання (тахіпное) і його уповільненням (брадипное) аж до повної зупинки дихання (апное).

Причина виникнення задишки у більшості випадків пов'язана зі зміною газового складу крові — підвищеним вмістом вуглекислого газу і зниженим — кисню, що супроводжується порушенням рН крові в кислий бік, наступним подразненням центральних та периферичних хеморецепторів, збудженням дихального центру і зміною частоти дихання.

2.2. Ядуха— це раптовий приступ сильної задишки.

Невідкладна допомога при раптовій появі у хворого задишки або ядухи полягає в таких заходах: надати хворому підвищеного положення за допомогою функціонального ліжка або застосування підголівника, обкладання хворого подушками; звільнити грудну клітку від тісного одягу; забезпечити доступ свіжого повітря, подачу кисню; створити хворому повний фізичний та психічний спокій; негайно викликати лікаря.

Визначають частоту дихання (по рухам грудної клітки або черевної стінки) непомітно для хворого (в цей час за допомогою своєї руки можна імітувати визначення частоти пульсу або достатньо покласти руку в ямку під грудьми).

2.3. Кашель — це складний рефлекторно-захисний акт, під час якого організм звільняється від залишків, що утворилися внаслідок патологічного процесу в легенях (слиз, гній, кров) і сторонніх часточок (пил, їжа тощо), які потрапили туди із зовнішнього середовища.

Виникає кашель внаслідок подразнення слизової оболонки гортані, трахеї, бронхів та при ураженні плеври. Кашель може бути постійним, періодичним, приступоподібним. Виникає звичайно при захворюваннях органів дихання, але може виникнути і при застої крові в малому колі кровообігу (при вадах серця).

Розрізняють кашель сухий і вологий (з виділенням харкотиння). Наприклад, при бронхіальній астмі харкотиння буває слизисте, безбарвне, в'язке, при бронхопневмонії — слизисто-гнійне, при прориві абсцесу легені у просвіт бронха або при бронхоектазах — гнійне.

2.4. Кровохаркання— це виділення крові або харкотиння з кров'ю з дихальних шляхів при кашлі. Виділення крові може бути незначним, у вигляді прожилок. Значне ж виділення крові спостерігається при легеневій кровотечі. Внаслідок цього створюється загроза життю хворого, смерть якого може настати протягом кількох хвилин.

Існує ціла низка причин виникнення кровохаркання. Це можуть бути бронхіт, бронхоектатична хвороба, абсцес, рак і туберкульоз легенів, пневмонія, стеноз мітрального отвору, тромбоз легеневої артерії, первинна легенева гіпертензія, набряк, травма легенів тощо.

Легеневу кровотечу треба відрізняти від стравохідної та шлункової. Кров, яка виділяється при кашлі, змішана з харкотинням, яскраво-червоного кольору, піниста. Кров при шлунковій кровотечі виділяється з блювотними масами, вона подібна до кавової гущі, має кислу реакцію. В ній трапляються рештки їжі.

При виникненні кровохаркання хворий потребує невідкладної допомоги. В першу чергу йому слід надати підвищеного положення. Щоб кров не потрапила в бронхи, хворого повертають на уражений бік, його заспокоюють, забороняють розмовляти, бо це може підсилити кровотечу. На ділянку грудної клітки прикладають міхур з льодом, дають ковтати невеликі (діаметром 0,5—1 см) грудки льоду. Це викликає рефлекторну спазму судин і зменшує наповнення легенів кров’ю. При значній кровотечі на верхні та нижні кінцівки накладають джгути на 1-2 год. Негайно викликають лікаря.

3. Ларингіт. Це захворювання частіше зустрічається у дітей старшого дошкільного віку. Як правило, гостре запалення гортані поєднується з ураженням вище і нижлежащих дихальних шляхів. Причиною захворювання може бути перенапруження голосу, вдихання холодного, запорошеного повітря через рот, холодне пиття під час гри при розпаленому тілі. З виникненням гострого процесу дитину турбує , печія, відчуття чужорідного тіла в горлі. Розвивається охриплість, сухий кашель, трохи підіймається температура. Слизова оболонка глотки червоніє, гортань набрякає. Голосові складки набухають, судини їх розширюються. Слизова оболонка голосових зв'язок і гортані покривається густими слизисто-гнійними виділеннями. Через декілька днів дитина відкашлює мокроту, дихання не змінюється. Якщо через добу підвищується температура і посилюється кашель, то це свідчить про розповсюдження процесу на трахею і бронхи. Іноді гостре запалення гортані викликає парез м'язів голосових зв'язок, що приводить до неповного їх зімкнення. Між голосовими складками при вимові звуків залишається овальна щілина, в результаті голос хворого змінюється.

При гострому ларингіті для попередження ускладнень забороняється дитині голосно розмовляти, кричати. Рекомендується тепле часте пиття. Дітям старшого віку призначають содові і масляні інгаляції, а також препарати, які заспокоюють кашель і відхаркувальні. Повітря в кімнаті повинне бути теплим і вологим. Для попередження повторних захворювань необхідно проводити загальнозміцнююче лікування і загартовуючі процедури.

4. Гострий бронхіт є гострим запаленням слизової оболонки бронхів. Це одне з частих захворювань органів дихання. Сприяючими чинниками є кліматично-погодні умови, вологість, переохолодження або перегрів організму, різкий контраст температур, надмірно сухе повітря, забруднене і запорошене повітря міст, осередкові інфекції носоглотки, порушення носового дихання, ін.

За походженням розрізняють бронхіти:

1) інфекційні: а) вірусні, б) бактеріальні, в) вірусно-бактеріальні;

2) обумовлені фізичними і хімічними чинниками;

3) змішані (поєднання інфекцій і фізичних і хімічних чинників);

4) неуточненої природи.

Розвиток гострого бронхіту може відбуватися протягом декількох годин, а також декількох днів, що звично і спостерігають вихователі у дітей ясельного, і дошкільного віку. Частіше за все цьому передують симптоми гострого респіраторного захворювання.

При бронхіті самопочуття дитини погіршується розвивається слабкість, з'являються озноб і гарячка. Одночасно з симптомами бронхіту можуть з'явитися і інші ознаки гострого респіраторного захворювання: нежить, болі в горлі при ковтанні, осиплість голосу, а також болі за грудиною між лопаток. Основним симптомом, що визначає розвиток гострого бронхіту, є стійкий сухий кашель, який з'являється із самого початку і тримається протягом всієї хвороби, зникаючи останнім при одужанні дитини. При приєднанні уражень гортані кашель набуває гавкаючого відтінку. Через декілька днів з початку захворювання сухий кашель змінюється більш м'яким і вологим внаслідок відділення мокроти слизового або слизово-гнійного характеру.

При важкій інтоксикації і загрозі ускладнення гострою пневмонією хвору дитину доцільно госпіталізувати. Залежно від походження захворювання лікарями призначаються медикаментозні засоби: жарознижуючі, протизапальні, болезаспокійливі, антибактеріальні та ін. При гострих бронхітах для полегшення загального самопочуття, зняття неприємних відчуттів в області трахеї, для гарного потовиділення призначаються гірчичники на область грудини, парові інгаляції, потогінні і грудні збори. Дуже важливо забезпечити часте пиття: гарячий чай з лимоном, медом, малиновим варенням, чай з липового цвіту, з сухої малини, теплі лужні мінеральні води. При прийомі антибіотиків слід обов'язково збільшити дозу вітаміну С (1 мг на кожні 100 тис. од. антибіотика).

У період відновлення проводяться загальнозміцнюючі, оздоровчі, гартуючі процедури, дихальна і звукова гімнастика і загальне опромінювання ультрафіолетовим промінням. Дітей рекомендується направляти в заміські і спеціалізовані кліматичні санаторії (місцеві санаторії, Південний берег Криму та ін.).

5. Гостра пневмонія у дітей розвивається, як правило, на фоні гострих респіраторних вірусних інфекцій і в більшості випадків має вірусно-бактеріальне походження, що дозволяє розглядати це захворювання як інфекційне.

По типу гострі пневмонії розрізняють, як осередкові, сегментарні (сегмент як анатомо-фізіологічна одиниця легені), інтерстеціальні. По тяжкості виділяють 3 форми: легка, середньої тяжкості і важка. Перебіг хвороби буває гострим, затяжним, рецидивуючим, з ускладненнями або без них.

Особливу увагу необхідно приділяти дітям, які входять в групу підвищеного ризику розвитку інфекційно-запальних захворювань. Як правило, діти з ознаками зрілості організму і незрілості легенів хворіють частіше, у них виникають рецидиви в більш старшому віці, перебіг пневмонії у них характеризується великою тяжкістю і тривалістю. Виділяють 3 групи дітей підвищеного ризику:

1) діти, у яких порушені процеси адаптації у внутрішньоутробному періоді і ранньому постнатальному (після народження);

2) діти у стані незрілості організму;

3) діти з природженою або генетично обумовленою патологією.

Серед чинників, які сприяючих виникненню і розвитку гострих пневмоній серед дитячого населення, виділяють 5 інформативних комплексів ризику:

1. Несприятливе мікросоціальне середовище.

2. Обтяжений сімейний анамнез (несприятливий вплив спадковості, алкоголізм батьків).

3. Часті гострі респіраторні захворювання.

4. Одно- або багатократні захворювання пневмонією.

5. Наявність хронічних захворювань і захворювань у момент обстеження.

Пневмонія звичайно починається на 3-5-й день гострого респіраторно-вірусного захворювання. В цей період змінюється поведінка дитини (спостерігається підвищена збудливість). Підвищується температура, з'являється задишка, ціаноз (синюшність) носо-губного трикутника, у дітей раннього віку іноді виникає піна біля рота. Всі ці прояви говорять про можливість розвитку пневмонії. З’являється також кашель, часте поверхневе напружене дихання, роздуваються крила носа, втягуються поступливі місця грудної клітки, виникають хрипи на фоні жорсткого або ослабленого дихання.

Як правило, дітей з гострою пневмонією госпіталізують. Лікар довіряє лікування дитини сім'ї тільки тоді, коли є впевненість в чіткому виконанні всіх його рекомендацій. Дуже важливо почати лікування в ранні терміни, оскільки від цього значно залежить ефективність подальшого лікування і подальший перебіг хвороби.

Завдання вихователів полягає в тому, щоб вчасно помітити перші ознаки захворювання у дитини і якнайскоріше організувати йому лікарську допомогу. Неповноцінне і запізніле лікування хворих навіть з легким ступенем перебігу хвороби може привести до її затяжного характеру і до розвитку хронічної форми.

Лікування гострої пневмонії визначається правильним лікувальним режимом, раціональним харчуванням, лікарською терапією, фізіотерапією і в період відновлення санітарно-курортним лікуванням.

Відновлення порушених функцій після хвороби триває від 4 до 8 тижнів. У дітей в цей період залишаються симптоми астенії, дратівливість, підвищена стомлюваність. Часто порушується сон, знижується апетит, спостерігається кашель. Для повного одужання цим дітям необхідні додаткові оздоровчі заходи. Рекомендується масаж грудної клітки або загальний масаж, який покращує функцію дихання, лімфо- і кровообіг, процеси обміну, серцеву діяльність, підвищує тонус дитини. Корисні гімнастичні вправи, лікувальні ванни, фізіотерапевтичні процедури. Необхідне повноцінне живлення і поступове збільшення перебування дітей на повітрі. Одночасно призначається лікування хронічних осередків інфекції (аденоїдиту, отиту, тонзиліту, синуситу та ін.). Рекомендується і санаторне лікування.

6. Бронхіальна астма - важке алергічне захворювання, що виявляється нападами задухи з різко утрудненим видихом, свистячими хрипами в результаті звуження просвіту дрібних бронхів. Залежно від причин, що викликають захворювання, розрізняють дві форми бронхіальної астми: неінфекційно-алергічну та інфекційно-алергічну.

Неінфекційно-алергічна, або екзогенна, форма бронхіальної астми частіше зустрічається у дітей до 3 років життя. В основі її лежить підвищена чутливість (сенсибілізація) організму дитини до зовнішніх чужорідних речовин - алергенів. До їх числа може відноситися побутовий пил, шерсть домашніх тварин, пилок рослин, лікарські препарати, деякі харчові продукти (яйця, молоко, шоколад, риба, цитрусові, цибуля, горох, горіхи та ін.).

Встановлено, що в походженні цієї форми захворювання важливу роль грає спадкова схильність до алергічних захворювань - алергічна конституція, або алергічний діатез.

Інфекційно-алергічна форма бронхіальної астми зустрічається переважно у дітей старших за 3 роки, що пов'язане з сенсибілізацією організму, викликаною попередніми захворюваннями. У дитини виникає підвищена чутливість до бактерій, вірусів, продуктів їх життєдіяльності і розпаду. Найбільш часто вона буває у дітей, які страждають повторними респіраторними захворюваннями.

Виникненню інфекційно-алергічної форми бронхіальної астми часто передує астматичний бронхіт, який розглядається як передастма, або перша стадія бронхіальної астми. Він виявляється у дітей нападоподібним, іноді кашлюкоподібним кашлем і незначним утрудненням видиху. Астматичний бронхіт продовжується протягом 2-3 тижнів, має схильність до повторних проявів і часто виникає у дітей, які страждають ексудативно-катаральним діатезом, алергічною нежиттю. Раннє виявлення і своєчасно почате лікування астматичного бронхіту може попередити його перехід в бронхіальну астму.

Провідним симптомом бронхіальної астми є напад ядухи, якій іноді передує період передвісників. До їх числа відноситься зміна поведінки дитини (збудження або млявість, сонливість), нежить алергічного характеру, подразнення в носі, чхання або нав'язливий кашель, задишка.

За наявності в групах дошкільних установ дітей, страждаючих астматичним бронхітом або астмою, вихователь повинен особливо уважно стежити за їх станом і у разі появи передвісників нападу терміново показати дитину лікарю.

Під час нападу у дитини внаслідок спазму гладенької мускулатури бронхів, набухання і посилення секреції їх слизової оболонки утрудняє видих. Цей стан супроводжується чутними на відстані свистячими хрипами. Напад супроводжується блідістю шкірних покривів, почастішанням дихання і деяким розширенням зіниць. При кашлі виділяється слизиста, часто склоподібного вигляду мокрота. В кінці нападу, який віднімає у дитини багато сил, дихання стає вільнішим, відбувається більш легке відділення мокроти, поступово зникають хрипи.

Напад може продовжуватися від декількох хвилин до декількох годин, залежно від тяжкості захворювання. Проміжки між нападами також різні по тривалості. У важких випадках напади можуть повторюватися кілька разів в день і декілька днів підряд, іноді з тривалими перервами (тижні, місяці). На перебіг хвороби чинять вплив повторні захворювання дихальних шляхів, аденоїдні розростання, хронічні тонзиліти, несприятливі матеріально-побутові умови, нераціональне харчування.

При наданні допомоги дитині під час нападу необхідно забезпечити приток свіжого повітря, розстібнути комірець, зробити гарячу ножну ванну або помістити руки дитини в гарячу воду. Дитину необхідно заспокоїти, відвернути її увагу іграшками і терміново викликати лікаря.

Профілактикою захворювань органів дихання є комплекс організаційних епідеміологічних, санітарно-гігієнічних і медичних заходів.

Перш за все необхідна стимуляція неспецифічних захисних властивостей організму, для чого рекомендується сезонне опромінення ультрафіолетовим промінням, вітамінізація організму, систематичне проведення загартування, що підвищує опірність організму дітей як до низьких температур, так і до інфекційних захворювань. В приміщеннях дошкільних установ важливо стежити за чистотою повітря, суворо дотримуватись режиму провітрювання. Дітям необхідно правильно підбирати одяг, який не викликав би ні перегріву, ні переохолодження тіла дитини як в приміщенні, так і на прогулянках в різні пори року. Сприятливо впливають на організм прогулянки в зеленій зоні міста.

Вихователям та іншим працівникам дошкільних установ необхідно вести постійну роз'яснювальну роботу з батьками зі всіх перерахованих вище питань.

Читайте також:

1. Античний Рим: економічні причини розвитку і занепаду
2. Банкрутство підприємства: причини, наслідки, процедура.
3. Банкрутство підприємства: причини, оцінка ймовірності настання та наслідки
4. Безпосередньо збутові ризики та причини їх виникнення
5. Безробіття і зайнятість населення: причини, види та наслідки
6. Безробіття, його суть та причини. Закон Оукена.
7. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки
8. Будова органів дихання.
9. Будова та функції системи дихання. Зовнішнє дихання. Дихальний цикл. Біомеханіка вдиху та видиху.
10. Бюджетний дефіцит як економічне явище та причини його виникнення
11. Бюджетний дефіцит, його суть, причини виникнення та джерела фінансування
12. Бюджетний дефіцит: причини виникнення та можливі джерела покриття

Переглядів: 4340