Формалізоване подання економічної інформації

У разі автоматизованої обробки ЕКІ з допомогою ЕОМ важливого значення набуває формалізація подання ЕКІ, її структурних утворень та перетворень останніх. Для використання ЕОМ неодмінно слід формалізувати подання інформаційних структур (атрибутів, повідомлень, показників, інформаційних масивів) та їх перетворень, тобто задати алгоритми, згідно з якими дістають показники або інші структурні одиниці вихідних повідомлень.

Оскільки реквізит є основним і неподільним елементом ЕКІ, то перш ніж розпочинати автоматизовану обробку даних, необхідно формалізовано подати реквізити. Цю дію виконують, здебільшого користуючись таблицею з такими графами: «Назва реквізиту», «Позначення», «Тип», «Довжина», «Кількість знаків після коми», «Ідентифікатор».

Щоб формалізовано подати будь-який показник, насамперед потрібно виокремити його складові (реквізити), позначити кожний з них і визначити його тип. Цього достатньо, аби мати змогу формалізовано записувати показники, тобто подавати їх у вигляді формул чи математичних виразів, а також будувати алгоритми їх визначення.

Якщо для згаданих реквізитів задати значення, яких вони можуть набувати, та присвоїти їм відповідні ідентифікатори, то стане можливим машинне подання інформації, її введення в ЕОМ, а отже, і її машинна обробка.

Розглянемо приклад формалізованого подання показника, котрий задається документом «Платіжне доручення» і визначає суму, яка перераховується з рахунка клієнта (платника) відповідного банку на рахунок іншого клієнта (отримувача) того самого чи іншого банку (як оплата за куплені товари або надані послуги).

Задамо реквізити цього показника з допомогою таблиці (табл. 2.1.)

Таблиця 2.1

№ п/п	Назва реквізиту	Позна-чення	Тип	Довжина символів	Знаків після коми	Ідентифікатор
1	2	3	4	5	6	7
	Сума платежу	W	Кількісний		—	SUM
	Номер рахунка платника	a	Якісний		—	NRP
	Код банку платника	p	Те саме		—	KBP
	Номер рахунка одержувача	b	”		—	NRO
	Код банку одержувача	о	”		—	КBO
	Номер платіжного доручення	h	”		—	NPD
	Дата документа	d	”		—	DPD

Якщо використати для реквізитів відповідні позначення і визначити їх тип (графи 3, 4), то первинний показник можна записати у вигляді Wapbohd, що визначає суму W, яка була перерахована з рахунка а в банку р на рахунок b в банку о згідно з документом «Платіжне доручення» за номером h від дати d.

Якщо у формалізованому запису первинного показника Wapbohd виконаємо підсумовування за реквізитом h (номер документа), дістанемо новий — він буде похідним — показник такого вигляду:

Він визначатиме суму, що її перераховано з рахунка а на рахунок b за всіма документами (дорученнями) даного дня d.

Ще один похідний показник — суму коштів, що їх було перераховано з рахунка а на рахунок b за період від d1 до d2 — дістаємо в результаті підсумовування за атрибутом d, тобто визначення загальної суми всіх платіжних доручень з датою, яка потрапляє у зазначений проміжок. Цей показник матиме такий вигляд

Кінцевий (результативний) показник Wp визначить суму, яка була перерахована з банку р в усі інші банки за всіма рахунками протягом розглядуваного періоду.

Очевидно, що виконавши відповідні підстановки, можна дістати наведену далі залежність результуючого показника Wp від первинного Wapbohd:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структуризація економічної інформації	\|	Примітки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.