Право власності на об’єкти дипломатичного призначення регулюється законом країни, яку воно представляє.

При цьому, поділ речей на рухомі та нерухомі здійснюється за правом країни, де ці речі знаходяться.

Право власності на рухоме майно та всі пов’язані з його здійсненням правові аспекти, регулюються правом держави власника майна.

Зміст права власності на права власності на нерухоме майно, його здійснення захист визначаються за правом тієї держави, де це майно знаходиться

Основні колізійні закони у сфері права власності та інших речових прав.

Колізійні питання права власності — це питання, що пов'язані з необхідністю обрання одного з колізуючих національних законів для вирішення конкретного питання, пов'язаного з правом власності, зокрема:

· з визнанням права власності на річ, що придбана за кордоном;

· встановленням змісту права власності;

· визначенням правомочностей власника;

· підставами набуття та припинення права власності тощо.

Колізійні питання права власності виникають у зв’язку з тим, що міжнародні організації та юридичні особи іноземних держав можуть мати на території України у власності будинки, споруди, інше майно соціально-культурного та виробничого призначення. Це положення знаходить відображення і в численних міжнародних договорах про торговельні відносини, науково-технічну співпрацю тощо. Так, згідно з п. З ст. 5 Угоди про торговельні відносини між Україною та США від 6 травня 1992 р., кожна з держав дозволить комерційним представництвам іншої держави ввозити на свою територію і використовувати відповідно до звичайної комерційної практики конторське та інше обладнання, таке як друкарські машинки, фотокопіювальні апарати, комп'ютери й телефакси для здійснення їхньої діяльності.

Іноземні держави можуть мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення дипломатичних, консульських та інших міжнародних відносин у випадку й порядку, встановленому міжнародними договорами та законодавчими актами України. Відповідно до договорів за участю України на її території можуть розміщуватися й використовуватися об’єкти власності іноземних держав.

Міжнародна практика виробила такі основні закони, з метою вирішення колізійних питань, які можуть виникати у сфері права власності:

Отже, у сфері права власності визначальними є два закони – закон місця знаходження речі та закон власника.

Відповідна норма міститься і в ЗУ „Про МПП” (ст. 38):

1. Право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

4. Міжнародно-правові питання націоналізації та експропріації майна.

Націоналізація означає вилучення майна із приватної власності і передача його у власність держави. Націоналізація стосується не окремих об’єктів, а цілих галузей економіки.

Екапропріація – це примусове безоплатне або оплачуване відчуження окремого майна, що проводиться органами державної влади.

Експропріація з виплатою відшкодування називається реквізицією, а без виплати — конфіскацією.

Виходячи із принципу суверенітету держави, остання володіє правом на націоналізацію та експропріацію майна, що належить іноземним громадянам.

Ознаки націоналізації:

· є внутрішнім правом (можливістю) держави, яке втілюється у формі нормативно-правового акту;

· є соціально-економічним заходом загального характеру;

· здійснюється по відношенню до майна, незалежно від того кому воно належить (іноземцям чи власним громадянам);

· кожна держава самостійно визначає чи повинна проводитися компенсація за націоналізацію;

· стосується окремих сфер економічного ладу.

Націоналізація мала зокрема місце при початку встановлення комуністичного режиму в СРСР. На сьогодні у міжнародному праві націоналізація є забороненою, а держава що її проводить підпадає під дію міжнародно-правових санкції. Єдиним дозволеним випадком націоналізації є вилучення майна тієї держави чи її громадян, яка розпочала воєнні дії стосовно держави, де таке майно знаходиться.

Ознаки експропріації:

· є внутрішнім правом (можливістю) органу державної влади, яке втілюється у формі акту індивідуальної дії;

· є або засобом покарання, або ж здійснюється зі суспільно корисною метою;

· стосується конкретно визначеного майна.

Експропріація є дозволеним засобом зміни власники. Крім випадку коли вона є засобом покарання, експропріація здійснюється за умови повної компенсації попередньому власнику вартості вилученого майна.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розглядаючи та вирішуючи колізійні питання права власності перш за все необхідно чітко розмежувати поділ речей та майна за різними критеріями.	\|	Колізійні питання права інтелектуальної власності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.