• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сьомий етап

- Визначення контрактної ціни, за якою товар може бути проданий.

- Визначення експортної ціни товару.

- Визначення базових умов ціни, які враховують не тільки вартість самого товару, а й обов'язки продавця щодо його транс­портування, страхування.

3. Цінова стратегія — узагальнююча модель дій щодо встановлення і зміни цін, набір правил для прийняття цінових рішень, які забезпечу­ють реалізацію цінової політики.

Цінова стратегія має постійно перевірятися з урахуванням фактично досягнутих результатів та за необхідності коригувати­ся. Головне - вона має відповідати загальній стратегії, якої дот­римується фірма.

1. Стратегії цінового рівня

А. Стратегія високих/низьких цін.

Фірма встановлює ціну на свій товар, орієнтуючись на рівень поточних цін на ринку. При цьому вона має враховувати ціни конкурентів і менше уваги приділяти показникам власних ви­трат або попиту. Вона може призначити ціну на рівні, вищому або нижчому за рівень цін своїх основних конкурентів.

Б. Стратегія незаокруглених цін.

Продавець має враховувати не лише економічні, а й психоло­гічні фактори ціни. Багато продавців вважають, що ціна має обов'язково виражатися непарним числом - 19,99 грн., 999 грн. тощо. Тоді для багатьох споживачів товар буде коштувати 19 із лишком гривень, а не 20 і вище. Також деякі споживачі люблять отримувати здачу за товар, який вони купують.

В. Стратегія цін на товари-новинки.

При встановленні ціни на товар-новинку фірма може обрати стратегію «зняття вершків» або стратегію «проникнення на ринок».

Г. Стратегія щодо показників ціна/якість.

Залежно від якості свого товару виробник може встановити на нього високу чи низьку ціну. Тобто фірма встановлює ціну на свій товар, орієнтуючись на рівень цін на ринку, якість власного товару і товарів конкурентів.

2. Стратегія єдиних (гнучких) цін

А. Стратегія єдиних цін.

Підприємство може пропонувати свою продукцію за єдиною, максимально довго незмінною ціною. Встановлення такої ціни«привчі з» покупця, що він завжди може купити даний товар за такою ціною. Встановлення такої ціни позбавляє продавця ви­трат, пов'язаних з розробкою іншої цінової стратегії. З іншого боку, встановлення такої ціни може мати місце при зговорі основних виробників певної продукції.

Б. Стратегія гнучких цін.

Виробник, залежно від того, як добре він знає своїх покупців, яку кількість товару вони в нього купують та інших факторів, пропонує для різних категорій споживачів різні ціни на свою продукцію.

В. Стратегія цінової дискримінації.

У даному випадку продають два товари за ціною одного, пропо­нують товар з подарунком, знижки. Знижки можуть бути різними:

За платіж готівкою - передбачає зменшення ціни для покуп­ців, які оперативно сплачують рахунки. Типовим прикладом є умова «2/10, нетто ЗО». Це означає, що платіж має бути зробле­ний протягом ЗО днів, але покупець може відняти від суми пла­тежу 2%, якщо здійснить оплату протягом 10 днів. Знижка має надаватися всім покупцям, що виконали цю умову.

За кількість купленого товару - передбачає зменшення ціни для покупців, що купують більшу кількість товару. Економія здійснюється за рахунок скорочення витрат продажу, підтри­мання запасів і транспортування товару. Такі знижки для спо­живача є стимулом здійснювати закупівлі в одного, а не в декіль­кох постачальників.

Сезонні знижки- передбачають зменшення ціни для спожива­чів, що здійснюють позасезоні покупки товарів або послуг. Се­зонні знижки дають змогу продавцеві підтримувати більш ста­більний рівень виробництва протягом усього року.

Г. Стратегія встановлення цін за географічним принципом.

Географічний підхід до ціноутворення передбачає диференці­ацію цін залежно від віддаленості споживачів у межах країни.

3. Цінові стратегії в межах товарного асортименту

А. Стратегія цінових ліній.

Фірма зазвичай пропонує ринку не окремий товар, а цілий то­варний асортимент. Керівництво має ухвалити рішення щодо диференціювання цін на різні товари. При встановленні цінових ліній кожного рівня необхідно враховувати відмінності у собі­вартості товару, різницю в оцінюваннях їх властивостей покуп­цями, а також ціни конкурентів. При незначному розриві в цінах між двома сусідніми товарами асортименту споживачі зазвичай купуватимуть дорожчий, а при значному - дешевший.

Б. Стратегія встановлення цін на «обов'язкове приладдя».

У ряді галузей промисловості продають так зване «обов'язко­ве приладдя», яке має використовуватись разом з основним то­варом. Прикладами можуть слугувати леза для станків гоління й фотоплівка. При цьому на основні товари (станків для гоління й фотокамер) виробники виробники встановлюють низькі ціни, а на обов'язкове приладдя встановлюють високі націнки. Так, фір­ма «Кодак» пропонує свої фотоапарати за невисокими цінами, тому що добре заробляє на продажу фотоплівки.

В. Стратегія встановлення цін на допоміжні вироби.

Деякі фірми поряд з основними товарами пропонують пере­лік доповнювальних або допоміжних виробів. Покупець автомо­біля може замовити склопідйомники з електроприводом, устрій для запобігання запотіванню скла і регулювання яскравості світ­ла фар. При цьому виробникам необхідно вирішити, що варто включити у вихідну ціну основного товару, а що запропонувати як доповнювальний виріб.

Г. Стратегія «збиткового лідера».

Передбачає встановлення виробником чи магазином на деякі товари («збиткові лідери») досить низьких цін. Таким кроком у покупців створюють враження, що у цьому магазині всі товари пропонуються за зниженими цінами та прагнуть залучити їх до магазину сподіваючись, що вони заразом придбають й інші това­ри за звичайними націнками.

4.Маркетингова цінова політика має досить широкий набір під­ходів та методів прямого (безпосереднього) і непрямого розра­хунку цін. У практиці маркетингу застосовуються такі методи ціноутворення:

1. Методи, орієнтовані на витрати:

- Метод витрат, або «середні витрати додати прибуток».

- Метод граничних витрат. д забезпечення цільового прибутку на інвестований ка­пітал.

- Агрегатний метод.

2. Методи, орієнтовані на попит:

- Метод максимізації прибутку.

- Визначення оптимальної цінової націнки (знижки) при відо­мій еластичності попиту.

- Метод гнучкого беззбиткового ціноутворення.

- Метод встановлення договірної ціни.

- Метод встановлення ціни виходячи з економічної ефектив­ності використання товару споживачем.

- Метод встановлення ціни виходячи з відчутної цінності товару.

3. Методи, орієнтовані на конкуренцію:

- Параметричний метод.

- Метод встановлення ціни, що забезпечує конкурентоспро­можність.

- Метод встановлення поточних цін з орієнтацією на ціну галузі.

- Метод встановлення поточних цін з орієнтацією на ціну лідера.

- Встановлення ціни на основі торгів.

Найпоширеніші методи ціноутворення розглянемо деталь­ніше.

Читайте також:

1. Сьомий етап
2. Сьомий етап – призначення на посаду и період адаптації.

Переглядів: 676