Особливості будови шкірного покриву

Особливості будови м’язової системи

I.Загальна кількість м’язової тканини, як і в ссавців – 45-75% (кури – 40-45%, качки – 40-43%, гуси – 48-50%, індики – 52-54%).

II.Основну масу мускулатури складають грудні м’язи і м’язи тазових кінцівок.

III.Для м’язових волокон птахів характерний різний вміст міоглобіну:

· м’язи, в яких переважають волокна з більшим вмістом міоглобіну, називаються червоними (в курей – 30% від маси посмугованої мускулатури): м’язи тазових кінцівок, у літаючих птахів – грудні м’язи; волокна скорочуються порівняно повільно, проте здатні до довготривалої активності під час польоту;

· м’язові волокна, що містять мало міоглобіну, називаються білими (в курей – 49-50% від маси посмугованої мускулатури): грудні м’язи; волокна скорочуються швидко і сильно, проте не здатні до тривалої роботи, швидко стомлюються.

IV.В птахів існує спеціальне сухожилкове пристосування, яке зумовлює згинання суглобів пальців під час флексії колінного суглоба. Сухожилок відгалужується від стрункого м’яза, йде по дорсальній поверхні надколінка, потім поступово переходить на латеральну поверхню колінного суглоба і на плантарну поверхню гомілки, де зливається із сухожилком поверхневого згинача пальців. Це пристосування дає змогу птахам спати в сидячому положенні без затрати м’язової сили.

–добре розвинуті шкірні м’язи, закінчуються на пір’яних піхвах, допомагаючи розправляти пір’я, особливо махове і рульове;

- лицевих м’язів немає, а жувальні – численні і більш диференційовані, ніж у ссавців;

- язик приводять у рух м’язи, що діють на під’язиковий скелет, так як язик окремих власних м’язів немає;

- м’язи хребетного стовпа добре диференційовані і краще розвинуті в шийному й хвостовому відділах, слабко – в грудному і попереково-крижовому відділах;

- м’язи грудної клітки впливають на її рух;

- черевні м’язи утворюють черевну стінку і називаються так само, як і в ссавців;

- діафрагма слабо розвинута, представлена сухожилковою складкою;

- м’язи крил і тазових кінцівок добре розвинуті.

· Тіло вкрите пір’ям – спеціальне похідне епідерміса. Розрізняють ювенільне і постійне пір’я. В курчат – пух, ювенільне пір’я утворюється на протязі 1-го місяця життя, а до 4-х місячного віку воно змінюється на постійне. Надалі зміна пір’я відбувається періодично, цей процес називається линька. В курей – 1 раз у рік (восени), качок і гусей – 2 рази в рік (весною і восени).

При клітковому утриманні линьку викликають штучно екзогенними факторами (хімічні препарати, використання певних технологій годівлі та утримання). Штучна линька приводить до омолодження організму тривалістю 6-8 місяців.

· Відсутність потових залоз, тому легко перегріваються.

· Наявність єдиної сальної залози – куприкова залоза, яка розміщена над останніми крижовими хребцями.

· Наявність особливих шкірних складок на голові та шиї, що містять добре розвинуте судинне русло: гребінці, сережки, борідки, корали в індиків.

· Наявність особливої рогової похідної – луски – на тазових кінцівках. Крім того, до рогових похідних у птахів відносять:

- кігті;

- шпори – роговий утвір, що виростає в самців сімейства курячих на плантарному кістковому відростку плеснової кістки – цівки;

- дзьоб;

- у зародків і пташенят у період вилуплення біля верхівки дзьоба є роговий конусоподібний виріст з гострою верхівкою – яйцевий зуб – для руйнування шкаралупи під час вилуплення, потім він відпадає.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структурно-функціональні особливості скелета	\|	Особливості будови органів апарату травлення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.