Лекція 2. Технічні аспекти функціонування мережі Інтернет.

План

Лекція 1

«Фізичне виховання у сім’ї»

1. Соціально-педагогічне значення фізичного виховання у родині.

2. Зміст та організація занять фізичним вихованням у сім’ї.

Література

1. Теория и методика физического воспитания / За ред. Т. Ю. Круцевич. – К.: Олимпийская литература, 2003. – Т. 2. – С. 8 – 106.

1. Добре, міцне здоров’я – головна умова повноцінного життя. Здоров’я допомагає реалізовувати свої плани, успішно вирішувати життєві завдання й долати труднощі. Здоров’я значною мірою залежить від самої людини, її свідомості та активного ставлення до свого добробуту, від її способу життя. Для того, щоб люди були не тільки фізично, а і соціально здоровими (за висловом Гіппократа), вони мають дотримуватись «здорового способу життя». Проте, стан здоров’я юних українців викликає тривогу. Погіршення здоров’я дітей є не лише медичною, а і серйозною соціально-педагогічною проблемою. Хто може навчити кожну дитину обирати стиль життя, що сприятиме збереженню і зміцненню здоров’я? Насамперед – сім’я, батьки, а потім – школа, педагоги.

Батьки хочуть, щоб їхні діти росли здоровими, сильними і не хворіли. Але іноді забувають, що гарні фізичні дані залежать в основному від рухової активності дитини, вона повинна бути рухливою, спритною і витривалою. Діти ж ростуть і розвиваються по-різному. Турбота про формування рухових навичок дитини є відповідальним завданням батьків. У дитячому віці відбувається формування позитивного ставлення до фізичної культури, закладаються основи здорового способу життя. Ми повинні пам’ятати, що по своїй природі діти, в основному, дуже рухливі. Якщо у дитини не має бажання займатися, необхідно проаналізувати причини такого негативного ставлення до занять, щоб надалі створювати більш сприятливі умови. Деякі діти з надмірною вагою не люблять займатися фізичними вправами тому, що їм важко рухатися, вони схильні до лінощів. Таких дітей слід прагнути привернути до занять, щоб вони не відставали у руховому розвитку. Окрім похвал, заохочень для них може служити й переконливе пояснення, чому необхідно займатися фізичною культурою.

С.А. Палієвський і Е.П. Гук констатують, що для «сімейної» фізкультури особливо важливий оздоровчий ефект. Він досягається при використанні будь-яких довготриваловиконуваних рухів. Придатною для цього є ходьба, повільний біг, катання на лижах, ковзанах, велосипеді, веслування, плавання, спортивні ігри. Вони найкраще активізують діяльність серцево-судинної системи. Щоб ці заняття приносили максимум користі, зміцнювали здоров’я, необхідно дотримуватись гігієнічних вимог. Вони зводяться до дотримання членами родини режиму праці й відпочинку та правильного харчування тощо. Порушення ж режиму (недосипання, паління, зловживання алкоголем, переїдання та ін.) приводить до погіршення пристосованості організму до фізичних навантажень.

Велике значення має емоційна складова занять сімейною фізкультурою. Останнім часом діти відчувають дефіцит спілкування з татом і мамою, тому в такій ситуації, батько має бути зразком наслідування. Йому потрібно використовувати будь-яку можливість порухатись разом з дитиною на свіжому повітрі. Здорові діти, маючи потребу в русі, охоче виконують фізичні вправи. Необхідно заохочувати дитину похвалою, вказати, що вона міцна, спритна, сильна і має хороші результати. Збудити інтерес до занять допоможе також демонстрація умінь перед рештою членів сім’ї, так поступово у дитини розвивається впевненість у своїх силах і формується прагнення самостійно займатися фізичними вправами.

Батьки мають також знати особливості розвитку й можливості дитини, щоб правильно вибрати необхідний руховий режим. З цього приводу А.Д. Дубогай і Л.М. Мовчан вказують, що: «дітям необхідно постійне відчуття м’язевої радості, а незрозуміле їм абстрактне здоров’я й міцність тіла. При організації рухового режиму дитини варто враховувати оптимальні норми його рухової активності. Батьки повинні знати й контролювати особливості змін росту й фізичного розвитку своєї дитини».

В.Ф. Новосельський відмічає, що в роботі з батьками необхідно звернути увагу на регулювання фізичних навантажень при заняттях з дітьми. Слід планувати такий об’єм роботи, щоб відповідав їхнім можливостям. Бажано проводити щоденні заняття фізичними вправами, основне завдання яких – розвиток спритності, сили, швидкості й витривалості. Фізичні навантаження сприяють поступовому розвитку тренованості організму. Під їхнім впливом в організмі відбуваються численні пристосувальні зміни, структурні перебудови в м’язах, удосконалюється робота серцево-судинної, дихальної й інших систем, що забезпечують діяльність м’язів. Одноразові ж фізичні навантаження або тренувальні заняття не викликають стійких змін в організмі. Такі зміни з’являються пізніше після виконання навантажень у серії занять. Під час проведення занять необхідно дотримуватися правила поступовості, яке є одним з основних. Тільки поступове нарощування фізичних навантажень сприяє росту функціональних резервів організму. Форсоване ж збільшення тренувальних навантажень за короткі проміжки часу рано чи пізно приводить до зривів його адаптаційних можливостей, перевтоми й перетренування. Тому порушувати правило поступовості особливо небезпечно під час занять з ослабленими дітьми. Навіть незначне перевищення навантажень в роботі з ними може привести до порушень в стані їхнього здоров’я.

Варто звернути увагу, що при самостійних заняттях фізичними вправами в родині навантаження мають відповідати самопочуттю й рівню фізичної підготовленості. Після перших занять може виникати біль у м’язах. Це нормальна реакція на незвичне навантаження. У такому випадку не слід припиняти тренування повністю, а можна зменшити інтенсивність фізичних вправ. Через деякий час болі зникають.

2. Пропонуємо для батьків схему складання комплексу вправ ранкової зарядки: ходьба на місці або в русі; вправи для м’язів шиї, рук і плечового пояса; вправи для м’язів тулуба, живота; вправи для м’язів ніг; вправи для загального впливу за участю м’язів ніг, рук (махи, випади, присідання, стрибки тощо); вправи для розвитку силових якостей; вправи на розслаблення і вправи для дихання.

Розпочинаючи проводити ранкову зарядку з дітьми, аби уникнути помилок, дорослі мають самі вивчити вправи, а потім показати їх дітям. Виконуючи разом вправи легше виправляти помилки, слідкувати за правильністю рухових дій. Особливо ретельно потрібно стежити за вихідним положенням: голова має бути дещо піднятою, плечі відведені назад, живіт підтягнутий.

При виборі вправ варто звернути увагу на їхню доступність і різноманітність. Бажано, щоб кожне заняття в родині за формою наближалося до уроку фізичної культури складалося з трьох частин тривалістю 20 – 60 хв.

Підготовча частина (6 – 15 хв.)

Мета: підготовка організму до навантаження, загальна фізична підготовка, вивчення і повторення підготовчих і спеціальних вправ.

Засоби: ходьба, біг у повільному темпі, вправи для загального розвитку (на місці і в русі, з предметами і без предметів), підготовчі і спеціальні вправи, прості рухливі ігри.

Основна частина (12 – 40 хв.)

Мета: розвиток фізичних здібностей, навчання елементам техніки і руху в цілому, їх удосконалення.

Засоби: вправи на розвиток фізичних здібностей, спеціально підготовчі вправи з вибраного виду спорту, біг, рухливі ігри.

Заключна частина (2 – 5 хв.)

Мета: приведення організму до відносно спокійного стану.

Засоби: спокійна ходьба з дихальними вправами, вправи на розслаблення.

Залучати дитину до занять фізичною культурою і спортом потрібно з дитинства, батьки повинні показувати своїм дітям приклад активного, цікавого і рухливого життя. Рух – основна потреба в житті і в той же час засіб гармонійного розвитку особистості. А так, як рух розвиваються і удосконалюються відповідно до умов довкілля, то міра рухового розвитку дитини значною мірою залежить від батьків. Турбота про формування рухових навиків дитини, про досягнення необхідного рівня спритності, швидкості, сили і інших якостей є першочерговим завданням матері і батька ще до вступу дитини до школи.

Спілкування з дитиною батьки повинні здійснювати у формі гри, при цьому слід враховувати вік дитини, її можливості. Під час занять перевагу слід надавати тим вправам, які дитина виконує з радістю, без натиску зі сторони дорослих, не підозрюючи про те, що підкоряється їх бажанням. М’яка, послідовна манера поводження з дитиною вимагає від батьків великого терпіння. Не повинно виникати сварок і спорів, які могли б відвернути дитину від занять фізичною культурою і спортом і тим самим позбавити його благотворного впливу фізичного виховання.

Ранкові заняття володіють тією перевагою, що відразу після сну «розминаються» м’язи тіла, покращується кровообіг в тканинах. Під час зарядки краще використовувати легкі і вже знайомі вправи, оскільки зазвичай не вистачає часу і терпіння для розучування нових, складніших вправ. Тривалість ранкових занять – не більше 10 хвилин.

До обіду обов’язково дайте дитині можливість погуляти на свіжому повітрі. Якщо є можливість, можна в цей час провести 15 – 20-хвилинний, інтенсивний урок, який включає вправи для великих м’язевих груп.

Після обіду необхідний спокій; дитина дошкільного віку повинна спати або хоча б спокійно лежати не менше 2 годин. Після сну корисні нетривалі підбадьорюючі вправи і тривалі – по можливості на відкритому повітрі.

Заняття в другій половині дня повинні надати дитині більше часу для засвоєння всіляких рухів з предметами і на різних снарядах – бажано в товаристві однолітків. В цей час зручно провести тривале тренувальне заняття з одним із батьків (близько 20 хв.).

Вправи перед вечерею – часта форма спільних занять, оскільки батьки, як правило, вдома і хоча б один з них може зайнятися дитиною. В цей час доби є можливість для розучування акробатичних вправ, проведення ігор і вдосконалення досягнутих результатів.

Після вечері займатися з дітьми фізкультурою не рекомендується: інтенсивна рухова діяльність після вживання їжі шкідлива, а крім того, після фізичних вправ діти важко засинають. Обов’язково потрібно використовувати будь-яку можливість порухатись разом з дитиною на свіжому повітрі – найчастіше вона надається у вихідні дні.

Таким чином, ми розглянули як, коли і де займатися з дітьми фізичною культурою і спортом в умовах сім’ї. Заняття спортом залучають дітей і батьків, виявляють їх спільні інтереси, піднімають настрій, тримають у фізичній формі тіло і дух як дітей, так і батьків.

План лекції:

1. Апаратне та програмне забезпечення функціонування мережі.

2. Категорія «доменне ім’я». Поняття протоколу.

3. Особливості функціонування браузерів, їх типи. Дитячі браузери.

4. Терміни «сервер», «сайт», «веб-сторінка», «портал», «банер».

5. Вибір провайдера та хостера.

1. Найбільшою та найвідомішою у світі комп'ютерною мережею є Інтернет. Ця мережа не лише впевнено увійшла в наше життя, а й стала явищем загальносвітової культури з власними законами й правилами, незаперечними перевагами й неминучими недоліками.

Інтернет як глобальна мережа

З технічного погляду Інтернет — це мережа мереж, оскільки вона об'єднує локальні та міські мережі, мережі установ, наукових і навчальних закладів, підприємств та організацій. Ці мережі, а також індивідуальні користувачі підключаються до глобальної мережі через постачальників послуг Інтернету (інтернет-провайдерів).

Постачальник послуг Інтернету (інтернет-провайдер) — це компанія, яка має постійний вихід у глобальну мережу та надає його за плату іншим.

Комп'ютери постачальників послуг Інтернету постійно підключені до великих регіональних мереж, а ті — до однієї з високошвидкісних магістральних мереж країни, які, у свою чергу, сполучені між собою та під-ключені до магістральних мереж інших країн. Разом вони утворюють всесвітню мережу Інтернет.

Сьогодні обмін даними в Інтернеті здійснюється не лише через обладнання комп'ютерних мереж, а й за допомогою супутників зв'язку, радіосигналів, кабельного телебачення, телефонів, стільникового зв'язку, спеціальних оптоволоконних ліній і навіть електромереж.

Якщо локальну мережу вашої школи підключено до Інтернету, то це означає, що її підключено до певного постачальника послуг. Коли ви входите в Інтернет з мобільного телефону, роль постачальника послуг відіграє ваш мобільний оператор. Домашні комп'ютери підключають до Інтернету, уклавши угоду з місцевим постачальником послуг, телефонною компанією чи оператором кабельного телебачення. Як ви вже знаєте, для цього комп'ютер має бути оснащений телефонним або кабельним модемом (якщо мова йде про підключення через телефонні або кабельні телевізійні мережі). Якщо комп'ютер оснащено інтерфейсом Wi-Fi, то підключатися до Інтернету можна через безпровідні мережі Wi-Fi, розгорнуті в громадських місцях (готелях, кафе, магазинах).

В організаціях, на підприємствах та у навчальних закладах комп'ютери зазвичай об'єднують у локальну мережу, а до Інтернету підключають один з її комп'ютерів (так званий шлюз), який і надає всім іншим комп'ютерам можливість доступу до Всесвітньої мережі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Криптографічний захист інформації	\|	Апаратне забезпечення мереж

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.