Сімейний стан

Поділ на підвладних і самостійних суб'єктів - найважливіша риса давньоримської сім'ї. Первинний осередок римського суспільства складала сім'я (familia). Належнісгь до римської сім'ї вважалася прерогативою римських громадян, а становище, яке римський громадянин посідав у сім'ї, визначало поряд зі свободою і громадянством його правосуб'єктність.

Сім'я в Давньому Римі будувалася на суто патріархальних засадах, нагадуючи автономний світ, повністю підлеглий владі однієї особи - глави сім'ї (Mterfamilias). Влада paterfamilias у сімї була безперечною і необмеженою.

Інші члени сім'ї однаково підкорялися paterfamilias і були перед ним

безправними: він міг піддати їх будь-якому покаранню, продати в рабство і навіть позбавити життя. Це стосувалося не тільки дітей, але і дружини, яка за давньоримськими переконаннями займала filiae loco (становище дочки) відносно чоловіка і sororis loco (становище сестри) віднсно власних дітей.

Ця структура римської сім’ї зумовила поділ громадян за їхнім сімейним станом на самостійних і підвладних, або, як говорилося в римських джерелах, на осіб свого права (personae sui juris), і осіб чужого права (personae alieni juris).

Самостійною (personae sui juris) в сім'ї була тільки одна людина - paterfamilias, незалежно від того, очолював він сім'ю чи як самостійний не підлягав чиїйсь владі. Лише він вважався здатним до необмеженого правоволодіння і був єдиним і суб’єктом усіх майнових прав, придбаних як ним самим, так й іншими членами сім’ї.

Інші члени сім’ї (дружина, діти, їхні подружжя і потомство) вважалися personae alieni juris. Будучи суб'єктами права (personae), вони могли від свого імені укладати договори на придбання майна, яке, однак, автоматично вважалося як таке, що належить paterfamilias. Навіть у випадку, коли сам paterfamilias наділяв майном своїх підвладних, таке майно прирівнювалося до пекулія і, залишаючись власністю paterfamilias, лише експлуатувалося членами сім'ї.

Члени сім'ї, раби, речі - над усім цим paterfamilias спочатку мав абсолютну владу (manus). Однак розвиток товарного виробництва, яке поступово витіснило натуральне господарство, починає мало-помалу підточувати і засновані на ньому патріархальні традиції римської сім’ї. Це відбивалося і на характері влади paterfamilias. Так з часом єдність його влади над усіма підлеглими поступається місцем її диференціації.

Терміном "manus" називається вже тільки влада над дружиною. Для позначення влади над дітьми з'являється спеціальне поняття patria potestas, a влада над рабами називається dominica potestas. Термінологічні нововведення заслуговують на увагу тому, що вони відбивають соціальні процеси, які відбувалися всередині римської сім’ї з розвитком товарного виробництва і привели спочатку до появи окремих елементів, а після цього і до поступового зростання самостійності членів сім'ї, раніше необмежено підлеглих владі paterfamilias. Але навіть на останніх стадіях існування Римської держави, коли самостійність членів сімї досягла досить високого рівня, влада paterfamilias, яка па той час втратила деспотичні риси, притаманні їй у давнину, все ж не зникла.

Тому поділ на personae sui juris і personae alieni jurisважливий для оцінки правового стану римських громадян в цілому, а не на якомусь окремому історичному етапі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правовий стан вільновідпущеників, латинів, перегринів.	\|	Правовий стан дітей, душевно хворих, жінок.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.