Емпіризм в новоєвропейській філософії. Основні ідеї вчень Ф. Бекона, Т. Гобса, Дж. Локка.

Таблиця 1.

Нова історія (хронологічна таблиця (1640-1870 рр.)[1]

Нова історія (хронологічна таблиця; 1640—1870)
Дата	Події
	Початок революції в Англії.
	Проголошення республіки в Англії.
1688—1689	Встановлення в Англії парламентської монархії.
	Реставрація монархії в Англії.
60—70-ті роки XVIII століття	Початок промислового перевороту в Англії.
1775—1783	Війна за незалежність англійських колоній у Північній Америці.
	«Декларація незалежності». Утворення США.
	Прийняття конституції США.
1789, 14 липня	Взяття Бастілії. Початок Великої французької революції.
1792, серпень - вересень	Повалення монархії, проголошення республіки у Франції.
1793—1794	Якобінська диктатура.
1794, 27 липня	Контрреволюційний переворот 9 термідора.
1804—1814	Перша імперія у Франції.
1810—1828	Національно-визвольні війни в Латинській Америці.
	Похід Наполеона на Росію і його розгром.
1814—1815	Віденський конгрес.
1818—1883	Життя і діяльність Карла Маркса.
1820—1895	Життя і діяльність Фрідріха Енгельса.
1831 і 1834	Повстання робітників у Ліоні.
1836—1848	Чартистський рух в Англії.
	Повстання сілезьких ткачів у Німеччині.
1848, лютий	Вихід у світ «Маніфесту комуністичної партії».
1848, лютий	Демократична революція у Франції.
1848, червень	Повстання робітників у Парижі. Національно-визвольне демократичне повстання в Празі.
1848—1849	Незавершені демократичні революції в Німеччині, Австрійській імперії та італійських державах.
	Війна Угорщини за незалежність.
1850—1864	Селянська війна у Китаї.
1852—1870	Друга імперія у Франції.
1857—1859	Народне повстання в Індії проти англійських колонізаторів.
1861—1870	Утворення Італійського королівства.
1861—1865	Громадянська війна (революція) в США.
1864, вересень	Заснування І Інтернаціоналу.
1870—1871	Франко-прусська війна. Утворення Німецької імперії.

В філософському аспекті: в період XVII ст. формулюються нові задачі і виявляються нові пріоритети:

· в центрі уваги філософії цього періоду – гносеологія;

· актуалізується проблема винаходу методів для всіх наук обробки існуючого інформаційного матеріалу з метою викристалізації істинного знання;

· мислителі Ф. Бекон, Т. Гоббс, Р. Декарт, Дж. Локк, Б. Спінооза, Г.В. Лейбниць шукають закони розуму, можливості якого їм уявляються безмежними;

· проголошується основним методом наукового знання аналіз, який призвів до помітного ефекту насамперед в царині природничих наук;

· формуються основні направлення в методології: механіцизм та метафізичність;

· проголошується повна секуляризація науки; не визнається жодних авторитетів окрім авторитету самого розуму (Т. Гоббс);

· наука висувається в ранг найважливіших занять людства, тому що саме вона, на думку Ф. Бекона, може збагатити людство, позбавити його від бід та страждань, підняти суспільство на новий етпа розвитку,забезпечити суспільний прогрес;

· прагнення не тільки до розвитку науки, але насамперед до панування людини над природою. Саме для цього необхідно, на думку Р. Декарта, сформувати головний метод мислення, метод «чистого розуму», який буде діяти в усіх науках і сферах діяльності людини;

· мислителі XVII-XVIII ст. фіксували увагу на тому факті, що людство накопичило багато інформаціїї, а перевірити її на істинність та доцільність в використання нема чим, тобто методу, який дозволить отримати та перевірити істинність знання, не розробити. Саме цим і займеться в XVII ст. науковий і філософський контингет дослідників –мислителів;

· мислителі стверджували, що неможливо пізнати Бога, природу, людство, якщо не виявимо с початку закони розуму, що пізнає;

· пошуки нового «суперметоду» призвели до розділення філософів на прибічників «емпіризму»(гр. «емпіріо» - дослід, експеримент) та «раціоналізму» (від лат. «раціо» - розум). Представниками емпіризму були Ф. Бекон, Т. Гоббс, Дж. Локк; представники раціоналізму: Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. Лейбниць та інші.

- поняття «Нова історія» з'явилося в європейській історико-філософській думці в епоху Відродження як елемент запропонованого гуманістами тричленного ділення історії на стародавню, середню і нову.

Критерієм визначення «нового часу», його «новизни» в порівнянні з попередньою епохою був, з погляду гуманістів, розквіт в період ренесансу світської науки і культури, тобто не соціально-економічний, а духовно-культурний чинник.

Проте цей період досить суперечливий за своїм змістом: Високе Відродження, Реформація і гуманізм були сусідами з масовим сплеском ірраціоналізму, розвитком демонології, явищем, що отримало в літературі найменування «полювання на відьом».

Висновок: Поняття «Новий час» було сприйняте істориками і утвердилося в науковому ужитку, але сенс його багато в чому залишається умовним — не всі народи вступили в цей період одночасно. Безперечне одне: у даний відрізок часу відбувається виникнення нової цивілізації, нової системи стосунків, «європейського світу», «європейського дива» і експансія європейської цивілізації в інші райони світу.

В епоху Нового часу формується емпіричний напрям у філософії. Назва цього напрямку походить від грец.έμπειρία— досвід. Емпіризм, як напрямок у теорії пізнання, визнає джерелом знання чуттєвий досвід, данні якого перевіряються експериментом.

Як цілісна гносеологічна теорія емпіризм сформувався в XVII-XVIII ст. Виидатними представниками матеріалістичного емпіризму були Френсіс Бекон, Томас Гоббс, Джон Локк, Етьєн Кондільяк. Представники матеріалістичного емпіризму вважали джерелом чуттєвого досвіду об’єктивний світ.

Емпіризм розглядає розум людини як сполучення і перекомпонування того матеріалу, що даний нам у досвіді, а також як здатність, що у принципі нічого не додає до змісту нашого знання.

Емпіризм в методологічному аспекті є принципом, відповідно до якого життєва практика, мораль і наука базуються на відповідному досвіді.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гарантування захисту та безпеки туристів	\|	Видатні представники емпіричного напрямку у філософії Нового часу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.