• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Із-за кордону 42000000.

3. Із недержавних джерел 43000000.

Важливим є поділ одержаних трансфертів на поточні і капітальні.

Третьою і останньою складовою доходів бюджету є державні цільові фонди (код - 50 000 000).В бюджетній класифікації зазначені фонди, які утворюються на рівні держави:

1.Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення 50010000

2.Пенсійний фонд України 50020000

3.Збір на обов’язкове соціальне страхування до Фонду соціального страхування України 50030000

4.Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття до Державного фонду сприяння зайнятості населення України 50040000

5.Збір до Державного інноваційного фонду України 50050000

6.Надходження до Фонду розвитку паливно-енергетичного комплексу 50060000

7.Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів 50070000

8.Збір за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища 50080000

9.Відрахування та збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування 50090000

10.Інші фонди 50100000

Бюджетна класифікація видатків.

Класифікація видатків бюджету та кредитування бюджету включає в себе програмну, відомчу, економічну та функціональну або тимчасову класифікацію видатків місцевих бюджетів.

Програмна класифікація являє собою систематизований перелік основний напрямків видатків бюджету з урахуванням їх приналежності до головних розпорядників. Коди програмної класифікації складаються з 7 знаків, перші три з яких це код головного розпорядника коштів.

Відомча класифікація видатківДержавного бюджету передбачає розподіл видатків по головних розпорядниках коштів. Код, який присвоєно кожномуіз них, складається із трьох знаків.

Такожу бюджетній класифікації використана практика класифікації видатків бюджету за економічним змістом виконуваних операцій.

Економічна класифікація видатків бюджету передбачає:

· загальні видатки як суму поточних, капітальних та нерозподілених видатків;

· кредитування з вирахуванням погашення.

У даній класифікації використано чотиризначний код.

A. Поточнівидатки 1000

1. Оплата праці працівників бюджетних установ 1100

2. Нарахування на заробітну плату 1120

3. Придбання предметів постачання і матеріалів, утримання бюджетних установ 1130

4. Видатки на відрядження 1140

5. Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення 1150

6. Оплата комунальних послуг та енергоносіїв 1160

7. Дослідження і розробки, державні програми 1170

Б. Капітальні видатки 2000

ВНерозподілені видатки 3000

ГКредитування 4000

ДІнші видатки 5000.

Функціональна структура бюджету будується відповідно до основних функцій держави, які представлені у вигляді 25 функціональних груп з розподілом кожної на підгрупи — всього 134. Функціональна класифікація видатків бюджету передбачає видатки на:

1. Державне управління 010000

2. Судову владу 020000

3. Міжнародну діяльність 030000

4. Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу 040000

5. Національну оборону 050000

6. Правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави 060000

7. Освіту 070000

8. Охорону здоров’я 080000

9. Соціальний захист та соціальне забезпечення 090000

10. Житлово-комунальне господарство 100000

11. Культуру і мистецтво 110000

12. Засоби масової інформації 120000

13. Фізичну культуру і спорт 130000

14. Промисловість та енергетику 140000

15. Будівництво 150000

16. Сільське господарство, лісове господарство, рибальство мисливство 160000

17. Транспорт, шляхове господарство, зв’язок, телекомунікації 170000

18. Інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю 180000

19. Заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення 190000

20. Охорону навколишнього природного середовища та ядерну безпеку 200000

21. Попередження та ліквідацію надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха 21000022

22. Поповнення державних запасів і резервів 220000

23. Обслуговування державного боргу 230000

24. Цільові фонди 240000

25. Видатки, не віднесені до основних груп 250000

4. Джерела формування та напрямки використання грошових коштів Бюджету

У процесі виконання бюджету фінансування видатків не співпадає в часі із зарахуванням доходів. Касове виконання бюджету має бути побудоване таким чином, щоб доходи випереджали у часі видатки, тобто мало місце перевищення поточних надходжень над поточними видатками. Це перевищення й утворює грошові кошти бюджету.

Стійке фінансове становище держави багато в чому зумовлюється наявністю певного залишку коштів на рахунках бюджету, оскільки це дає змогу безперебійно здійснювати фінансування передбачених видатків. І навпаки, відсутність такого залишку створює труднощі у фінансовому забезпеченні потреб економічного та соціального розвитку.

Розміри залишків коштів на рахунках бюджету мають бути оптимальні. З одного боку, вони повинні забезпечувати стале фінансове становище, а з іншого — не бути надзвичайно завищені, оскільки це означає вилучення коштів із обороту, необхідність у залученні додаткових доходів. По державному і місцевим бюджетам залишок коштів на рахунках лімітується у вигляді встановлюваної щороку під час затвердження бюджету оборотної касової готівки.Оптимальних розмірів залишку коштів на рахунках бюджету досягають шляхом встановлення відповідних строків мобілізації доходів і фінансування видатків. Строки надходження доходів мають дещо випереджувати строки фінансування видатків.

У цілому в бюджеті кожної країни джерелом формування коштів є надходження доходів, а спрямуванням їх використання — фінансування видатків. У розрізі окремих видів бюджетів процес формування й використання коштів охоплює і взаємовідносини між самими бюджетами. Тому загалом джерелами утворення коштів того чи іншого конкретного бюджету є: доходи даного бюджету;кошти, одержані від Інших бюджетів під час взаємних розрахунків; позички, одержані для покриття тимчасового касового розриву; частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів, одержані з Державного бюджету; дотації, субсидії і субвенції. Відповідно кошти бюджету спрямовуються на: фінансування видатків, передбачених даним бюджетом, шляхом перерахування й видачі коштів головним розпорядникам коштів.

Кошти місцевих бюджетів зосереджуються на рахунках у органі Державного казначейства, який здійснює касове виконання того чи іншого бюджету. Перерахування з цього рахунка можуть здійснюватися тільки в межах поточного залишку коштів і в разі необхідності за рахунок оборотної касової готівки. Це передбачає здійснення постійного контролю з боку фінансового органу, який виконує цей бюджет, за ходом виконання плану мобілізації доходів.

Кошти Державного бюджету мобілізуються на території всієї України і акумулюються на централізованому рахунку Державного казначейства України.

5. Поняття бюджетного фінансування та його організація

Мета виконання видаткової частини бюджету — це фінансування заходів, затверджених в бюджеті протягом бюджетного року.

Фінансування із бюджету — це перерахування коштів на поточні/реєстраційні бюджетні рахунки розпорядників коштів з єдиного казначейського рахунка відкритого в органах казначейства.

Фінансування із бюджету здійснюється на основі двох основних принципів: плановості та цільового характеру використання бюджетних коштів. Принцип плановості означає обов'язкову умову законодавчого затвердження даних видатків. Цільовий характер використання бюджетних коштів означає вимогу до розпорядників коштів використовувати виділені кошти за їхнім цільовим призначенням.

Організація фінансування покладена на фінансовий орган, який здійснює виконання даного бюджету. У процесі фінансування фіноргани здійснюють контроль за економним і цільовим використанням бюджетних коштів.

Керівники установ та організацій, які одержують в своє розпорядження бюджетні асигнування (планові суми, в межах яких можуть проводитись видатки із бюджету) називаються розпорядниками коштів. Розрізняють три ступені розпорядників коштів: Головні, другого, третього ступеня.

За обсягом наданих їм прав, обов'язків і відповідальності розпорядники коштів поділяються:

• у державному бюджету на три ступеня — головних, другого, третього;

• у місцевих бюджетах — на два ступеня: головних і третього.

Поділ розпорядників коштів на ступені по тому чи іншому бюджету залежить від структури управління галуззю народного господарства чи соціально-культурних установ.

Головними розпорядниками бюджетних коштів Державного бюджету є міністри і керівники інших центральних відомств установ), місцевих бюджетів — керівники управлінь (відділів) обласних, міських і районних адміністрацій та виконкомів рад а також голови сільських і селищних рад.

До розпорядників коштів другого ступеня відносяться керівники підвідомчих міністерствам і відомствам органів управління, яким в свою чергу підпорядковані окремі підприємства, організації та установи.

Розпорядниками коштів третього ступеня є керівники установ, організацій, підприємств, які підвідомчі головним чи другого ступеня розпорядникам бюджетних коштів.

Наприклад, органи фінансової системи фінансуються за рахунок Державного бюджету, а їх керівники є розпорядниками асигнувань: міністр фінансів України — головним розпорядником коштів, начальники обласних, міських, міст Києва і Севастополя, фінансових управлінь — розпорядники коштів другого ступеня, а завідувачі районних і міських, міст обласного підпорядкування фінансовими органами — розпорядниками коштів третього ступеня.

Розподіл розпорядників коштів по місцевих бюджетах на два ступеня обумовлено тим, що місцеві органи управління галуззю діляться на дві ланки. Так, наприклад, районний відділ освіти очолює керівник відділу, який є головним розпорядником бюджетних коштів, він має в своєму підпорядкуванні школи, директори яких вважаються розпорядниками коштів третього ступеня, їм надано право самостійно розпоряджатись бюджетними коштами.

Виконання видаткової частини бюджету визначається чітким додержанням своїх функцій всіма трьома юридичними особами: фінансовими органами, органами Державного казначейства і розпорядниками коштів.

6. Методи і види фінансування із бюджету.

Відомо два методи бюджетного фінансування. Перший — відкриття кредитів — базується на принципі авансування видатків на кредитній основі. Відкриття кредитів не означає перерахування грошових коштів на видатки головним розпорядникам коштів. Це дозвіл Міністерства фінансів на видачу коштів, яка потім здійснюється установами банків у межах встановлених розписом видатків асигнувань. Підставою для відкриття кредитів є розпис видатків. Зазначений метод використовувався в Україні при фінансуванні із Державного бюджету до 1 липня 1993 року.

Сутність другого методу, а саме перерахування коштів з рахунка бюджету на бюджетні рахунки розпорядників коштів, полягає у тому, що Міністерства фінансів здійснює перерахування бюджетних коштів з рахунка бюджету на рахунки розпорядників коштів тільки за наявності їх на даному рахунку в даний момент.

Підставою для перерахування є затверджені в бюджеті суми видатків. Даний метод використовується в Україні при фінансуванні з місцевих бюджетів.

З 1 липня 1993 року відповідно до Указу Президента України «Про порядок виконання Державного бюджету України» від 18 червня 1993 року № 219/93 з метою забезпечення ефективного управління доходами і видатками Державного бюджету, ведення касового порядку його виконання, посилення контролю за надходженням, цільовим і економним їх використанням було вирішено, що Міністерство фінансів України буде здійснювати фінансування видатків у межах наявних фінансових ресурсів у Державному бюджеті України. Це означало, що з цього моменту в Україні почав застосовуватися єдиний метод бюджетного фінансування — перерахування коштів з рахунка бюджету на бюджетні рахунки розпорядників коштів. Наприкінці 1995 року в Україні, було утворено Державне казначейство України, до якого протягом 1996 року і перейшла функція організації та здійснення фінансування із Державного бюджету. Відповідно до Інструкції «Про порядок касового виконання Державного бюджету за видатками», затвердженої наказом Державного казначейства України в березні 2000 року, фінансування із Державного бюджету може здійснюватися:

• за відомчою структурою;

• шляхом оплати витрат (оплати рахунків і видачі готівкою).

Основним, первинним документом для здійснення фінансування із бюджету виступає платіжне доручення за формою 0401001.

Здійснення видатків та оплата витрат проводяться органами Державного казначейства при наявності даних про територіальне розташування мережі установ, підприємств і організацій на відповідній території та на підставі затверджених кошторисів доходів і видатків та планів асигнувань. Фінансування видатків Державного бюджету Державне казначейство України проводить шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства.

ДКУ доводить до ГРК затверджені обсяги фінансування відповідно до кодів бюджетної класифікації. ГРК розподіляє їх між підвідомчими установами і подають до ДКУ розподіл бюджетних коштів по областях у розрізі підвідомчих установ, підприємств, організацій та кодів бюджетної класифікації.

Оплата витрат проводиться як шляхом безготівкового здійснення платежів безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, організацій та установ, що виконали роботи або надали послуги розпорядникам коштів, так і шляхом надання дозволу на отримання готівки в установах банків на цілі, передбачені в кошторисах доходів та видатків розпорядників коштів. Для обліку витрат розпорядників коштів на їх ім'я в органах Державного казначейства відкриваються реєстраційні рахунки.

Реєстраційні рахунки — це рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів для обліку видатків загального фонду, з 1 січня 2000 року розпорядникам коштів відкриваються ще й спеціальні реєстраційні рахунки для обліку видатків спеціального фонду бюджету.

Читайте також:

1. Встановлення кордону з Чехословаччиною
2. Громадські формування з охорони громадського порядку й державного кордону
3. Загальна характеристика і види злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державного кордону України, забезпечення призову та мобілізації
4. Злочини у сфері недоторканості державного кордону України і безпеки міжнародних польотів.
5. Модель кругообігу за участю закордону.
6. Територіально-географічний фактор України під кутом зору соціальної історії. Поняття кордонів, Великого кордону, рухомості кордонів

Переглядів: 552