Злочини у сфері недоторканості державного кордону України і безпеки міжнародних польотів.

Стаття 332. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України

1. Організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод -
карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з конфіскацією транспортних або інших засобів вчинення злочину.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією засобів вчинення злочину.

Безпосередній об’єкт цього злочину - встановлений порядок перетинання державного кордону України.
Державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору (див. ст.1 Закону України “Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 р. № 1777-ХІІ).
Об’єктивна сторона незаконного переправлення характеризується такими діями, як:
- організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України;
- керівництво такими діями;
- сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод (фактично - пособництво, див. коментар до ч.5 ст.27).
Організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України - це пошук і підбір осіб, що будуть переправлені через кордон, їх об’єднання, розробка плану, розподіл ролей між учасниками злочину або здійснення безпосереднього керівництва діяльністю, спрямованою на незаконне перетинання цими особами державного кордону України, або безпосереднє переправлення осіб через державний кордон України.
Керівництво такими діями - це активна діяльність по забезпеченню переправлення (розстановка ділянок, попередній розподіл обов’язків і конкретних дій, віддання певних команд тощо).
Сприяння вчиненню незаконного переправлення осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод може носити інтелектуальний чи фізичний характер:
- сприяння - створення відповідних умов для виконання чого-небудь;
- порада - пропозиція, як діяти в яких-небудь обставинах. Давати пораду - підказувати кому-небудь, навчати когось, як треба діяти, що робити в тих чи інших обставинах;
- вказівка - керівна настанова;
- засіб - те, що служить знаряддям у якійсь дії, справі (див. коментар до ч.5 ст.27);
- інтелектуальне сприяння - це поради, вказівки щодо місця, часу, способу, обстановки вчинення злочину;
- фізичне сприяння - це надання засобів чи знарядь або усунення перешкод.
Суб’єкт злочину - фізична осудна або обмежено осудна особа, що досягла 16 років.
У випадках вчинення таких дій службовою особою з використанням службових повноважень матиме місце сукупність злочинів, передбачених ст.332 і ст.364 (зловживання владою або службовим становищем), за наявності всіх інших ознак цих злочинів.
Суб’єктивна сторона злочину - прямий умисел.
Мотиви і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають, але найчастіше практика вказує на корисливі мотиви при вчиненні цього злочину.
Частина 2 ст.332 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб (див. коментар до ст.32, 28).

Стаття 334. Порушення правил міжнародних польотів

Вліт в Україну або виліт з України без відповідного дозволу, а також недодержання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів або ешелонів -
караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк, із конфіскацією повітряного судна.

Безпосереднім об’єктом даного злочину є встановлений порядок виконання міжнародних польотів.
Міжнародні польоти - це польоти, пов’язані з перетинанням повітряними суднами державного кордону України та іншої держави.
Об’єктивна сторона злочину - це вліт в Україну або виліт з України без відповідного дозволу, недодержання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів або ешелонів, через які повітряне судно повинне перетнути державний кордон.
Місце посадки - це встановлений для конкретного рейсу або для конкретного бортового номера аеропорт (аеродром) посадки.
Маршрут - заздалегідь визначений шлях польоту, його курс, напрямок.
Повітряна траса - це коридор у повітряному просторі, обмежений за висотою та шириною, призначений для безпечного виконання польотів повітряними суднами і забезпечений аеродромами, засобами контролю та управління повітряним рухом.
Повітряний коридор - смуга повітряного простору, обмежена за шириною і висотою, обладнана радіотехнічними засобами, призначена для польотів повітряних суден. Повітряні коридори в залежності від призначення можуть бути вхідними, вихідними, обхідними.
Порушення правил міжнародних польотів, поєднане (злочин вважається закінченим з моменту порушення правил міжнародних польотів незалежно від наслідків) з порушенням правил безпеки руху або експлуатації повітряного транспорту (якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків, спричинило потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, заподіяло велику матеріальну шкоду або загибель людей), утворює сукупність злочинів, передбачених ст.276 і 334.
Порушення правил міжнародних польотів, які були результатом нещасного випадку (стихійного лиха, втрати орієнтування, відмови приладів), при дотриманні встановлених на такий випадок правил (при подачі сигналу, посадки в найближчому до державного кордону аеропорту) не є злочином.
Суб’єкт порушення правил міжнародних польотів - спеціальний: фізична осудна або обмежено осудна особа, яка в силу професійних функцій чи службових обов’язків керує повітряним судном, незалежно від його типу і належності.
Суб’єктом злочину можуть бути також власники приватних літаків, які мають дозвіл на виконання міжнародних польотів і при цьому порушують правила таких польотів.
Суб’єктивна сторона злочину - прямий умисел, оскільки суб’єкт цього злочину (див. суб’єкт) порушити правила міжнародних польотів з непрямим умислом або по необережності не може.
Але слід відмітити, що порушення правил міжнародних польотів може бути вчинене внаслідок службової недбалості. У таких випадках відповідальність може наставати за сукупністю злочинів - за ст.334 та ст.337, якщо це заподіяло істотну шкоду охоронюваним Законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (див. коментар до ст.367).

4. Злочини у сфері забезпечення призову та мобілізації, а також військового обліку і підготовки військовозобов’язаних.

Стаття 335. Ухилення від призову на строкову військову службу

Ухилення від призову на строкову військову службу -
карається обмеженням волі на строк до трьох років.

Безпосередній об’єкт злочину - встановлений порядок комплектування Збройних Сил України, що забезпечує її обороноздатність.
Об’єктивна сторона злочину виражається у формі як дії, так і бездіяльності.
Бездіяльність у цьому випадку полягає у неявці призовника без поважних причин за повісткою до військового комісаріату для відправки на військову службу.
Для кваліфікації дій особи за ст.335 обов’язковими є проходження медичної комісії з позитивним висновком про придатність до військової служби, наявність рішення районної (міської) призовної комісії, вручення призовнику письмової повістки з вказаними місцем і точним часом явки для відправки у війська.
Ухилення від призову на строкову військову службу шляхом дії може полягати в заподіянні призовником собі тілесного ушкодження (іншого штучного погіршення стану здоров’я), симуляції хвороби, підкупі працівників військкомату тощо. Якщо злочин, що розглядається, пов’язаний з підробкою документа або з дачею хабара, вчинене має кваліфікуватись за сукупністю злочинів.
При бездіяльності злочин вважається закінченим з моменту неприбуття призовника у військовий комісаріат для відправки у військову частину, а при дії - з моменту, коли призовнику вдалося незаконно звільнитися від призову на строкову службу.
Суб’єкт злочину - спеціальний: громадянин України чоловічої статі, який на момент відправки до військової частини досяг 18-річного віку і визнаний придатним до військової служби.
Призовники, які призиваються для проходження альтернативної (невійськової) служби, не можуть бути суб’єктами цього злочину. Право на альтернативну службу мають громадяни України у випадках, коли виконання військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно із законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Це, зокрема, адвентисти-реформісти, адвентисти сьомого дня, євангельські християни, євангельські християни-баптисти, покутники, свідки Єгови, харизматичні християни та ін. Для вирішення питань проходження альтернативної служби утворюються комісії у справах альтернативної служби України, Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, а в разі необхідності - районні і міські комісії (ст.7 Закону).
У разі ухилення громадянина від проходження альтернативної служби або скоєння ним під час проходження альтернативної служби інших дій, на вчинення яких він, згідно з ч.1 ст.8 Закону, не має права (брати участь у страйках, займатися підприємницькою діяльністю тощо), комісія може скасувати своє рішення про направлення його на альтернативну службу, про що протягом п’яти календарних днів у письмовій формі повідомляє громадянина і військовий комісаріат, після чого громадянин підлягає призову на строкову військову службу на загальних підставах (ч.3 ст.8 Закону).
Звільняються від призову на строкову військову службу особи, які мають духовний сан і штатну посаду в одній із зареєстрованих релігійних конфесій.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Призовник знає рішення призовної комісії про його придатність до військової служби, про призов на військову службу і строк явки для відправлення його у військову частину і бажає ухилитися від призову. Строк, протягом якого особа має намір ухилятися від призову (назавжди, на строк одного призову, на невизначений час тощо), на кваліфікацію дій не впливає. Мета і мотиви ухилення від призову на кваліфікацію не впливають.

Стаття 336. Ухилення від призову за мобілізацією

Ухилення від призову за мобілізацією -
карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Безпосередній об’єкт злочину співпадає з об’єктом ухилення від призову на строкову військову службу (див. коментар до ст.335).
З об’єктивної сторони злочин характеризується тими ж ознаками, що й ухилення від призову на строкову військову службу.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони даного складу злочину є функціонування держави в умовах особливого періоду, оголошеного у відповідності з чинним законодавством.
Особливий період - це період, пов’язаний з загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України. Стаття 3 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 13 травня 1999 р. № 644-ХІV визначає загальну мобілізацію як складову частину організації оборони держави, змістом якої є переведення Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу. Цільова мобілізація може проводитись у мирний час відповідно до ч.3 ст.1 вказаного Закону з метою ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф.
Суб’єктами злочину є військовослужбовці, які знаходяться в запасі і які підпадають за всіма ознаками (віком, статтю, місцем проживання тощо) під дію відповідного рішення про мобілізацію, а також громадяни, що підлягають за мобілізацією призову на військову службу і отримали мобілізаційні посвідчення (повістки) (ст.19 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”).
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа знає, що підлягає призову за мобілізацією і зобов’язана з’явитися для відправки у військову частину, але не робить цього. Мотиви на кваліфікацію дій не впливають.

Стаття 337. Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів

1. Ухилення військовозобов’язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом, -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
2. Ухилення військовозобов’язаного від навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів -
карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Безпосередній об’єкт цього злочину той же, що й у злочинах, передбачених ст.335 і 336.
З об’єктивної сторони злочин, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.337, характеризується тими ж ознаками, що і злочини, передбачені ст.335, 336. Особа може ігнорувати повістки військового комісаріату, ухилятися від зустрічей з його службовими особами, уповноваженими щодо військового обліку в навчальному закладі, на підприємстві.
Відповідальність за ухилення від військового обліку за ч.1 ст.337 настає лише після попередження, зробленого уповноваженим представником відповідного військового комісаріату. Природно, таке попередження має бути письмовим.
Відсутність такого попередження виключає кримінальну відповідальність. У такому разі особа може бути притягнута лише до адміністративної відповідальності за ст.210 КУпАП (“Порушення військовозобов’язаними чи призовниками законодавства про загальний військовий обов’язок і військову службу”).
Суб’єктом злочину є лише військовозобов’язані Збройних Сил України, інших утворених згідно з чинним законодавством формувань.
Військовозобов’язані - це особи, які перебувають у запасі. Виконання військового обов’язку особи в запасі у мирний час полягає у виконанні порядку і правил військового обліку, проходженні зборів, у збереженні та вдосконаленні військовозобов’язаними знань, навичок і умінь, необхідних для виконання ними обов’язків військової служби, а у воєнний час - відповідно до військово-облікових чи цивільних спеціальностей.
Частина 2 ст.337 передбачає відповідальність військовозобов’язаного за ухилення від навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.
Перші мають на меті перевірку військової підготовки військовозобов’язаних, підвищення її рівня; другі призначаються за рішенням Президента про введення в Україні або в окремих її регіонах надзвичайного стану або надзвичайної екологічної обстановки.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом - особа знає про обов’язок щодо військового обліку, про рішення щодо направлення для проходження зборів, але з будь-яких причин (небажання бути призваним на військову службу в подальшому, залишити на певний час роботу і сім’ю тощо) ухиляється від цього.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочини у сфері охорони державної таємниці та конфіденційної інформації, яка с власністю держави	\|	Злочини у сфері забезпечення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.