Загальнопедагогічні принципи

ЗВ'ЯЗОК АРТ-ПЕДАГОГІКИ і арттерапія з іншими галузями знання

Будучи складовими наукового знання, артпедагогіка і арттерапія тісно взаємодіють з рядом суміжних наукових областей і використовують їх дані при розробці теорії і практичної реалізації.

Філософську та морально-етичну основу артпедагогіки і арттерапії становить аксіологічна концепція, що базується на ідеї гуманізації, самоцінності людської особистості, повазі її прав, достоїнств, свободи, потреб і визнання її найвищою цінністю суспільства:

- філософія культури

- з мистецтвознавством

- психологією художньої творчості,

- з соціологією мистецтва

- з загальної та вікової психологією

- з гуманістичною психологією.

Завдання, що вирішує педагогічна і психологічна допомога:

- Формування пізнавальної мотивації;

- Цілеспрямоване формування вищих психічних функцій, перш за все мови;

- Подолання недостатності словесного опосередкування, труднощів у взаємодії з навколишнім світом, розвиток різноманітних форм комунікації;

- Розвиток емоційної сфери, творчих здібностей;

- Профілактика і корекція порушень соціально-особистісного розвитку;

- Подолання недоліків загальної та дрібної моторики.

ПРИНЦИПИ АРТ-ПЕДАГОГІКИ

Виділяючи принципи артпедагогіки, ми спираємося на загальнопедагогічні принципи організації та проведення корекційної роботи, принципи спеціальної педагогіки, що відображають концептуальні положення спеціальної освіти осіб з особливими освітніми потребами, а також на принципи художньо-естетичного розвитку. При цьому підставою для нас послужили класифікації принципів навчання і виховання, що містяться в роботах таких авторів, як А. Д. Гонах, В. І. Смирнов, І. А. Зимня, Є. В. Назарова, Н. А. Ветлугіна. Ми виділили відповідно три групи принципів артпедагогіки.

1. Принцип цілеспрямованості педагогічного процесу.

Дотримуючись даний принцип, слід виходити із загальних цілей виховання і розвитку особистості дитини, які співвідносяться із завданнями та цілями корекційно-освітньої роботи і спрямовані на створення необхідних умов для реалізації програми корекційної роботи у відповідності з особливостями і специфікою порушень у розвитку.

2. Принцип цілісності та безперервності педагогічного процесу.

Він забезпечується єдністю соціально-морального, загальнокультурного та професійного розвитку особистості, орієнтований на розвиток індивідуальності, самобутності кожної особистості, розвиток творчих здібностей.

Безперервність освітнього процесу забезпечує послідовність і наступність у розвитку особистості, але в той же час припускає варіативність змісту навчання, тобто диференціацію його в залежності від рівня розвитку дитини, а в спеціальній педагогіці і від категорії порушення в розвитку.

3. Принцип гуманістичної спрямованості педагогічного процесу.

Принцип заснований на визнанні самоцінності особистості та створенні умов для її гармонійного розвитку і саморозвитку. Він відображає гуманне ставлення до особистості вихованця, повага його прав і свобод, пред'явлення до нього розумних і посильних вимог. Даний принцип передбачає також опору на позитивні якості дитини, віру в його сили, прагнення допомогти йому подолати труднощі. Все це дозволяє більш ефективно будувати корекційно-педагогічний процес.

4. Принцип суспільної спрямованості освіти.

Принцип орієнтує на відповідність характеру і змісту виховання соціальним потребам і інтересам держави, гуманістичним, соціокультурним, національним нормам і традиціям.

5. Принцип соціально-особистісного розвитку.

Цей принцип пов'язаний з необхідністю залучення дитини до інтелектуальних, духовних і матеріальних цінностям суспільства і засвоєння тих правил і норм поведінки, які прийняті в соціумі. При цьому важливим є розвиток мотиваційної сфери особистості, здатності усвідомлювати своє «Я», свою самоцінність у взаєминах з навколишнім світом, з людьми; здатність, адекватно оцінювати свої вчинки і поведінку оточуючих і надавати посильну протидію негативному зовнішньому впливу.

6. Принцип єдності виховного впливу сім'ї, освітніх установ, колективу, громадських організацій.

Дитина не може розвиватися поза соціального середовища. Його розвиток багато в чому визначається його взаєминами з батьками, з педагогами, з однолітками. Успіх корекційної роботи можливий тільки за умови тісної взаємодії між сім'єю, дитячим садком, школою (іншими освітніми установами) та громадськими організаціями. Така взаємодія, засноване на співпраці, забезпечує реалізацію системи корекційно-освітньої та корекційно-розвиваючої роботи з усіма категоріями дітей з порушеннями з метою особистісного розвитку учнів і створення необхідних умов для їх соціалізації в суспільстві.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціально-педагогічне значення мистецтва в арт-педагогіці.	\|	Соціальний принцип, що адаптує спрямованість освіти.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.