Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Природознавство епохи Відродження

Епоха Відродження, що послідувала за Середньовіччям, дала помітний поштовх розвитку природознавства. Вона зрушила з мертвої точки розвиток точних наук, що стримувався релігійними догмами і схоластичним методом пізнання, який неподільно панував у філософії. Цьому в першу чергу сприяв новий ідеал епохи — ідеал вільної, всесторонньо розвиненої особистості, що став ядром нового антропоцентристського світогляду. Видатні особистості епохи Відродження цілком відповідали новому ідеалу — це великі художники Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Рафаель, АльбрехтДюрер, філософи Микола Кузанський, Макіавеллі, Томас Мор, мандрівники Колумб і Магеллан, а також інші. Серед них виділяється фігура Леонардо да Вінчі (1452–1519), який крім того, що був геніальним живописцем, вніс вагомий внесок у розвиток самих різних галузей природознавства. Почавши боротьбу зі схоластикою, він проголосив нові принципи пізнання, центральними з яких є опора на спостереження і досвід, а також застосування математичних методів. Спираючись на них, він зробив спробу сформулювати принцип інерції, і дуже близько підійшов до майбутнього формулювання Галілея. Він досліджує рух снарядів, коливання звукових і водяних хвиль, розробляє проекти літальних апаратів, бойових машин і багато що інше.

Не дивлячись на великі досягнення Леонардо да Вінчі і інших діячів, ключовою фігурою епохи все ж таки вважають польського астронома Ніколая Коперника (1473–1543). Його найбільшою заслугою є зміна світогляду епохи, що була наслідком розробки ним геліоцентричної системи світу. Дана подія є початком першої наукової революції, який завершилася створенням Ньютоном класичної механіки.

До Коперника в науці панувала аристотелевсько-птолемеєвська геоцентрична система світу, яка стверджувала, що Земля є центром всесвіту, а навколо неї обертається вся решта небесних тіл, включаючи зірки. Коперник на основі численних астрономічних спостережень, а також за допомогою чисто логічних міркувань робить висновок, що стара система світу, хоч і добре підтверджується математично, проте, дуже громіздка і нісенітна по своїй структурі. Правильнішою є модель світу, в центрі якого знаходиться Сонце. Земля ж з астрономічної точки зору — рядова планета, яка разом з іншими обертається навколо загального центру. Цей висновок ніяк не влаштовував католицьку церкву, авторитет якої тим самим підривався, бо в Біблії чорним по білому написано, що саме Сонце ходить навколо Землі, а не навпаки. Коперник сам добре усвідомлював революційне значення своєї теорії і довго коливався з приводу видання книги «Про обертання небесних сфер». Після виходу у світ цього твору в 1543 році його побоювання повністю підтвердилися. Книга була зустрінута в релігійних кругах, м'яко кажучи, прохолодно, і гонінь Коперник уникнув тільки зважаючи на свою смерть. У 1616 році книга заноситься в папський список заборонених книг як єретична, і лише в 1835 році, зважаючи на загальне визнання з цього списку викреслюється.

Нова геліоцентрична система світу завоювала визнання не відразу, боротьба розтягнулася на багато десятиліть, наповнених яскравими подіями, у тому числі і трагічними. Так, в історію науки навіки увійшло ім'я Джордано Бруно (1548–1600), який загинув мученицькою смертю в ім'я своїх наукових переконань. Будучи активним прихильником геліоцентричної системи Коперника, він пішов далі за свого вчителя, і стверджував, що у Всесвіту взагалі немає виділеного центру, всі небесні тіла (планети і зірки) абсолютно рівноправні, а крім Сонячної системи існує ще нескінченна безліч подібних їй світів, населених розумними істотами. За активну діяльність по пропаганді своїх ідей в 1592 році Бруно був арештований інквізицією і більше семи років знаходився у в'язниці, постійно піддаючись тортурам. Не дочекавшись зречення, інквізиція в 1600 році в Римі спалює Бруно на вогнищі. Трагічною загибеллю Джордано Бруно завершується епоха Відродження. На порозі стояла велика епоха Нового часу, яка тривала до XIX століття.


Читайте також:

  1. I. Епоха Відродження
  2. АНГЛІЙСЬКИЙ ТЕАТР ЕПОХИ РЕНЕСАНСУ
  3. Б ) Філософія епохи схоластики
  4. Боротьба Директорії за відродження УНР. Занепад Української державності.
  5. В епоху Відродження
  6. Визначні художні феномени, епохи і стилі ХІХ ст.
  7. Виховання й шкільна освіта в державах Стародавньої Греції. Освіта епохи еллінізму
  8. Відродження національної системи виховання і педагогіки в період становлення незалежності України
  9. Відродження православ'я
  10. ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
  11. Гуманізм епохи Відродження і проблема унікальної індивідуальності. Людина як творець самої себе
  12. Гуманістична філософія епохи Ренесансу.




Переглядів: 1417

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
У випадку відкритих систем ентропія може змінюватися як завгодно. | Природознавство Нового часу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.