Особливості епохи.

План.

Література Відродження в Англії

Лекція №8

1. Особливості епохи.

2. Література передвідродження. Творчість Джефрі Чосера.

3. Раннє Відродження в Англії.

4. Література зрілого відродження.

5. Англійський театр.

6. Творчість У.Шекспіра. «Шекспірівське питання»

Епоха Відродження в Англії доводиться на XVI сторіччя і лише частково захоплює кінець XV і почало XVII століття.

У ХV столітті в Англії відбувається процес формування нових суспільних відносин. Носіями цих відносин були не тільки купці, ранні промисловці, а й нове земельне дворянство, що змінило стару феодальну знать, яка була майже повністю винищена в процесі війни Червоної й Білої троянд. Сучасник Шекспіра історик Харрісон у «Описі Англії»(1578): «Джентельмени почали торгувати вівцями, лицарі перетворилися на гірничопромисловців, сини селян почали відвідувати університети».

Генріх VII поклав початок перетворенню Англії в централізовану державу, в якій все життя підкорялося королю. Жоден середньовічний король Англії не володів такою могутністю, як монархи з династії Тюдорів. При Генріхові VIII королівська влада стала ще більш могутньою. Якщо батькові вдалося приборкати феодальних баронів і позбавити їх політичного впливу, то Генріх VIII вступив в боротьбу з католицькою церквою.

Прагнучи підірвати економічну основу могутності церкви, Генріх VIII конфіскував всі землі, що їй належали. Він закрив монастирі і вигнав з них всіх ченців. Король зажадав, щоб всі священики і єпископи присягнули на вірність йому. Відтепер церква стала слухняним знаряддям в руках короля. Зміцнення королівської влади супроводилося падінням духовного панування церкви. Це позначилося на всьому житті суспільства. Удар, нанесений церкві, змінив духовну атмосферу в країні.

Переворот в житті англійського суспільства здійснювався зовсім не мирними засобами. Величезні маси людей відчували на собі наслідки змін, проведених Генріхом VII і Генріхом VIII. Залишилися без засобів існування тисячі людей, що служили в дружинах феодалів. Ще більше бездомних з'явилося, коли з монастирів вигнали ченців. Водночас поміщики захоплювали громадські землі селян, виганяли землеробів з сіл і перетворювали поля на пасовища для овець, щоб потім торгувати шерстю.

За словами Томаса Мора, Англія стала місцем, де «вівці поїдають людей». Вся ця величезна маса бездомного і безробітного люду поневірялася по країні. Старцювання, крадіжка і грабежі стали масовими. Щоб тримати народ під контролем, влада вдавалася до жорстоких заходів. Атмосфера страху панувала всюди. Ніхто не міг бути упевнений в своїй безпеці. Не маючи ніякого контролю над собою, король через свій державний апарат привів народ до повної покірності.

Коли на престол зійшла дочка Генріха VIII від його першої дружини, Марія Тюдор, в країні відбувся новий переворот. Нова королева відновила зв'язок із римською церквою і стала переслідувати всіх, хто підтримував антикатолицьку політику її батька. Запалали багаття, і на них спалювали єретиків. Католицька реакція в країні тривала недовго. У 1558 році Марія померла, і престол перейшов до дочки Генріха VIII від другої дружини - Єлизаветі. Єлизавета повернулася до порядків, встановленим її батьком. Англійцям довелося пережити ще одну зміну релігії.

Під час правління королеви Єлизавети (1558-1603) Англія виглядає процвітаючою державою. Англійське сукно завойовує ринки, виникають торгові компанії, виникає Лондонська біржа, росте військовий престиж Англії. Час царювання Єлизавети - зовсім не мирна епоха. Народні хвилювання, антиурядові змови і небезпека іспанського вторгнення тримали країну у вічній напрузі. Разом з тим у суспільстві відбувалися глибокі соціальні зсуви. Старі феодальні порядки все більше витіснялися новими, що виникали на ґрунті елементів буржуазного ладу.

Етапи розвитку англійського Ренесансу:

1. кінець ХІV - кінець ХV століття - передвідродження;

2. перша половина ХVІ - раннє Відродження;

3. друга половина ХVІ століття - зріле Віджродження;

4. початок ХVІІ століття - пізнє Відродження.

«Естетика Ренесансу, - пише А.Ф.Лосев, - базувалася на людській особистості, але вона чудово розуміла обмеженість цієї особистості. Вона шалено і бурхливо заявляла про права людського суб'єкта і вимагала його звільнення - і духовного, і душевного, і тілесного, і матеріального. Але естетика Ренесансу володіла однією чудовою властивістю, якої не було в подальшій естетиці буржуазно- капіталістичного світу: вона знала і відчувала всю обмеженість ізольованого людського суб'єкта. І це назавжди наклало відбиток трагізму на всю нескінченно революційну стихію ренесансного індивідуалізму» [ ]. На думку дослідника, найглибшу критику індивідуалізму дали в XVI столітті англійські письменники. Так Шекспір, титанічні герої якого сповнені ренесансного самоутвердження (Гамлет, Макбет), доводить, що ренесансний індивідуалізм усвідомлює свою власну трагічну приреченість.

По-своєму питання про індивідуальну свободу вирішувала Реформація (від поняття «реформа», «перетворення»). Батьківщиною Реформації була Німеччина. Її початком вважають події 1517 року, коли доктор богослів'я Мартін Лютер (1483-1546) виступив зі своїми 95 тезами проти продажу індульгенцій. З цієї миті почався його тривалий поєдинок із католицькою церквою. Реформація швидко розповсюдилася у Швейцарії, Нідерландах, Франції, Англії, Італії. У Німеччині Реформація супроводилася Селянською війною, яка йшла з таким розмахом, що з нею не може порівнятися жоден соціальний рух середньовіччя. Своїх нових теоретиків Реформація знайшла в Швейцарії, де виник другий після Німеччини найбільший її центр. Там остаточно оформив думку реформації Жан Кальвін (1509-1564), якого прозвали «женевським папою».

Зрештою Реформація породила новий напрям у християнстві, що став духовною основою західної цивілізації - протестантизм. Від католицтва відійшла частина населення Європи: Англія, Шотландія, Данія, Швеція, Норвегія, Голландія, Фінляндія, Швейцарія, частина Німеччини, Чехії і т.д. Та і в самому католицтві відбувалися істотні зміни.

Протестантизм звільнив людей від тиску релігії у повсякденному житті. Релігія стала особистою справою людини. Релігійна свідомість змінилася світським світоглядом. Релігійна обрядовість спростилася. Але головне досягнення Реформації було в тій особливій ролі, яка надавалася особі в її індивідуальному спілкуванні з Богом. Позбавлена посередництва церкви людина тепер сама повинна була відповідати за свої вчинки, тобто на неї покладалася набагато більша відповідальність.

Лютер, один із лідерів Реформації, у своїх судженнях виходив з «корінної і загальної зіпсованості людської природи». На його думку, здобути Божу благодать людина може тільки покаянням і самозневагою перед богом, придушенням власних бажань і прагнень, визнаючи, однак, певну цінність земного життя і практичної діяльності, корисність деякого світського знання. Неможливо заперечувати індивідуалістичну тенденцію: сприйняття права власного рішення, а значить – розуму і волі людини (кальвіністська ідея богообраності і обов'язку кожного проявити максимум енергії в своєму «покликанні»).

Реформація зробила величезний вплив на масову свідомість європейців, створила нову систему цінностей. У Європі, яку швидко охопили ідеї Реформації, стали утворюватися нові церкви, що викликало агресивну реакцію католицизму. За офіційною реформацією підіймається нова хвиля релігійного фанатизму — рух пуритан, ворожих життєрадісному, світському духу Відродження, гуманістичній літературі, мистецтву, поезії.

На початку XVI сторіччя в Англії оживає гуманістична література. Розсадником нових гуманістичних ідей стає Оксфордський університет. Правда, ці ідеї нерідко мали богословську оболонку. Характерно, що Еразм Роттердамський, визнаний авторитет німецьких гуманістів, знаходить в Оксфордському університеті вдячну аудиторію і вірних друзів. Англійські гуманісти Гросін (1446—1519), Лінекр (1460—1524) і Джон Колет (1467—1519) захоплюються переважно філологічними дослідженнями, не виявляючи цікавості до натурфілософських і естетичних проблем. Свою філологічну ученість вони використовують частіше за все для вивчення питань релігії і моралі. Так, Джон Колет читає лекції про послання апостола Павла. Проте справжнє значення діяльності Колета полягає в тому, що він був гарячим захисником гуманістичної системи виховання, висловлювався проти тілесних покарань в школі, боровся проти схоластики. Завдяки Колету в Англії виникли світські, так звані граматичні, школи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виробнича потужність підприємства її види та принципи її розрахунку	\|	Раннє Відродження в Англії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.