• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

СТАВКИ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ НА ОКРЕМІ ТОВАРИ, ЩО ДІЯЛИ на 1 січня 2001 р.

Обчислений в євро акцизний збір на вироблені в Україні това­ри, перераховується в гривні за валютним курсом Національного банку, що діяв на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація продукції, і залишається незмінним протягом цього кварталу.

До другої групи входять відсоткові ставки, які встановлюють­ся до обороту (ціни) з реалізації товарів. Відсоткова ставка в роз­мірі 55% діє на ювелірні вироби. При визначенні акцизного збору в ціні вітчизняних товарів на основі відсоткової ставки необхідно враховувати, що ставка встановлена до ціни, котра вже містить у собі цей податок. Тому величина акцизного збору в ціні визнача­ється за формулою:

, (5.5)

де А_с — ставка акцизного збору, %.

Але якщо ціна формується на підприємстві, то наведена фор­мула не може бути застосована. Тому виробник спочатку визна­чає ціну, що складається із собівартості та прибутку, а потім ціну з акцизним збором (Цд) за формулою:

(5.6)

Різниця між цінами, що містять і не містять у собі акцизний збір, або добуток ціни з акцизним збором на відповідну ставку, дає змогу визначити величину цього податку в ціні:

(5.7)

Наприклад, якщо собівартість одиниці продукції становить 108 грн, прибуток — 27 грн, а ставка акцизного збору — 55%, то ціна з акцизним збором дорівнюватиме 300 грн:

а сам акцизний збір — 165 грн:

Суми акцизного збору визначаються суб'єктами підприємниць­кої діяльності самостійно й оплачуються в порядку і строки від­повідно до чинного законодавства України. У разі подальшого перепродажу придбаних товарів, акцизний збір не стягується.

Іншою формою непрямого податку, що входить до складу ці­ни, є податок на додану вартість. Він включається в ціни абсолют­ної більшості товарів та послуг за винятком тих, які не обклада­ються цим податком: вугілля та вугільні брикети, учнівські зо­шити та підручники, дитячі журнали та газети, лікарські засоби та вироби медичного призначення, товари для інвалідів тощо. Перелік товарів (робіт, послуг), що звільняються від податку на додану вартість є єдиним на всій території України і може змі­нюватись у законодавчому порядку.

Податок на додану вартість визначається в ціні товару (послу­ги) за діючою ставкою до оподаткованого обороту, який не міс­тить у собі цього податку, або інакше, до ціни, яка враховує собі­вартість та прибуток. Якщо ціна встановлюється на підакцизний товар, то до оподаткованого обороту входить акцизний збір, а податок на додану вартість визначається за формулою:

(5.8)

де ПДВ_С — ставка податку на додану вартість, %.

Так, у нашому прикладі, при 20 % ставці податку на додану вартість, його величина дорівнюватиме 60 грн (300 * 0,2), а сама відпускна ціна виробника становитиме 360 грн (300 + 60).

У разі, коли на продукцію діє відпускна ціна, до якої вже вхо­дить податок на додану вартість, то його величина в ціні визнача­ється за формулою:

(5.9)

В умовах, коли ставка податку на додану вартість встановлена в розмірі 20 %, попередню формулу можна записати таким чи­ном:

(5.10)

Так, якщо відпускна ціна виробника становить 360 грн, то ве­личина податку на додану вартість у її складі дорівнюватиме 60 грн (360 : 6).

5. Процес надходження товару від виробника до кінцевого спо­живача (населення) може мати такі стадії: виробник — посеред­ник — підприємство, виробник — роздрібна торгівля — насе­лення, або виробник — посередник — роздрібна торгівля — на­селення. У цьому процесі можуть брати участь кілька посередни­ків. Такий ланцюговий зв'язок зумовлює необхідність встанов­лення цін на кожному етапі товаропросування, що досягається за допомогою застосування посередницько-збутових і торговельних надбавок. Такі надбавки є самостійними елементами ціни і за своєю економічною природою аналогічні оптовим цінам підпри­ємства. Вони покликані відшкодовувати витрати обігу продукції і забезпечувати отримання прибутку посередницьким і торговель­ним організаціям. Тому розмір надбавки залежить від величини витрат у сфері обігу (заробітна плата, транспортні та навантажу­вально-розвантажувальні роботи, паливно-енергетичні витрати, амортизація, оренда приміщень тощо), бажаного рівня прибутку та обсягу продажу. Враховуючи, що надбавки є формою доданої вартості, до їхнього складу входить відповідний податок. Тоді посередницько-збутові і торговельні надбавки складаються з та­ких елементів:

(5.11)

де Н_П(Т) — посередницько-збутова (торговельна) надбавка, грн;

ВО — витрати обігу посередницької (торговельної) органі-І зації, грн.

Рівень посередницьких і торговельних надбавок державою в І цілому не обмежується. Вони визначаються за погодженням сто-1 рін і встановлюються, як правило, у відсотках до ціни придбання товару. З окремих видів продукції місцеві органи влади регулю­ють рівень посередницьких і торговельних надбавок шляхом встановлення їхніх граничних рівнів. Вони діють на вітчизняні та деякі імпортні лікарські засоби і вироби медичного призначення, окремі види хліба і хлібобулочних виробів, борошно пшеничне та житнє, дитяче харчування та деякі інші види продовольчи товарів, ціни на які декларуються на місцях.

Розрахунок ціни з надбавкою здійснюється за формулою:

(5.12)

де Цр — ціна реалізації товару, грн;

Цп — ціна придбання (відпускна ціна виробника чи посеред­ника), грн;

Н — посередницька або торговельна надбавка, %.

Наприклад, магазин придбав у виробника одиницю товару за відпускною ціною 360 грн і встановив до неї надбавку в розмірі 15 %. Тоді роздрібна ціна магазину дорівнюватиме 414 грн [360 х (1 + 0,15], а торговельна надбавка — 54 грн (414 — 360). Таким самим методом визначається надбавка і відпускна ціна посеред­ника.

В окремих випадках виникає необхідність використовувати не надбавку до ціни, а її знижку. Застосування знижки в основному зумовлене ситуацією, коли постачальник (виробник чи генераль­ний дилер) сам пропонує продавцю ціну кінцевої реалізації. Тоді продавець повинен визначити ціну придбання, за якою йому до­цільно купити таку продукцію, щоб забезпечити собі бажану ве­личину торговельної знижки. У цьому випадку ціну придбання можна визначити за формулою:

(5.13)

де 3 — торговельна (посередницька) знижка, %.

Наприклад, якщо постачальник пропонує продавцю встанови­ти роздрібну ціну товару в розмірі 414 грн, то при знижці в 13 %, ціна придбання для нього має не перевищувати 360 грн [(414 х (1 - 0,13)]. У такому разі магазин одержить на свою користь знижку в розмірі 54 грн (414 - 360).

Таким чином, частку роздрібної ціни, яка залишається на ко­ристь торговельної (посередницько-збутової) організації, можна розглядати, з одного боку, як надбавку до ціни придбання, а з ін­шого, як знижку з ціни реалізації. При цьому абсолютні величини надбавки або знижки збігатимуться, а відсоткові значення будуть різними, що зумовлено неоднаковою базою їхнього обчислення.

Читайте також:

1. III. РИЗИК ТА ПРИБУТКОВІ СТАВКИ
2. Алгоритм із застосування річної процентної ставки r.
3. Алгоритм із застосуванням річної облікової ставки d.
4. База оподаткування та ставки податку
5. База оподаткування, ставки податку та порядок обчислення.
6. База справляння збору
7. Бібліотеки, архіви, музеї, виставки.
8. Виготовлення, зберiгання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв i тютюнових виробів
9. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів
10. Види злочинів. Відповідальність за окремі злочини
11. Види підакцизних товарів та ставки податку
12. Визначення еквівалентної ставки дохідності фінансової операції при утриманні комісійних

Переглядів: 935