Вимоги до керівника групи

Психологічний клімат у колективі багато в чому залежить від керівника групи. Даємо кілька рекомендацій керівникові, які допоможуть йому створити в групі обстановку дружби й взаєморозуміння.

· Керівник повинен знати, що під час бесіди йому ніколи не слід гарячитися, «зриватися» і т.д. Краще, наприклад, акцентувати увагу провиненого учасника не на тім, що він якесь завдання не зміг виконати, а на тім, що він виконав це завдання значно нижче своїх можливостей.

· Потрібно вміти вислухати людину, дати йому виговоритися. Цього часто буває досить для рішення конфліктної ситуації.

· Керівнику не слід обсмикувати учасника, дорікати його в чому-небудь при інших членах групи. Прибігати до цьому можна тільки в самих крайніх випадках.

· При спілкуванні строгість і вимогливість повинні сполучатися з коректністю.

· Керівник повинен уникати покарань як системи. Варто опиратися на довіру учасників і виходити із принципу, що неправильні дії того або іншого туриста в переважній більшості випадків походять від нерозуміння поставленого завдання. Разом з тим не можна залишати жодного випадку серйозного порушення не перебираючи на зборах групи.

Керівнику часто доводиться приймати рішення, причому іноді при недостатній інформації, тобто в умовах невизначеності.

Тому корисно знати деякі типові помилки, що допускають при прийнятті рішень у подібних умовах.

Ø Упередженість – переоцінка одних і недооцінка інших факторів, умов.

Ø Підміна реального бажаним відбувається у випадках, коли учасники, бажаючи довести реальність нездійсненного плану, всі відомості, одержувані в процесі підготовки до подорожі, підганяють під зручну для себе, але не зовсім правильну мірку. Уже в процесі подорожі своєрідна "честь мундира" як керівника, змушує із завзятістю виконувати вироблений ним план, незважаючи на реальну обстановку, зі зростаючою небезпекою.

Ø Перестраховка (половинчастість рішення). До такої помилки ставиться, наприклад, острах того, що маршрут може бути оцінений більше низькою категорією складності. Це змушує групу, не вважаючись зі своїми можливостями, робити маршрут більше складним, включаючи більше важкі ділянки, збільшуючи кілометраж. При подоланні складних природних перешкод перестраховка приводить до значної затримки на маршруті. Перестраховка сприяє вибору неоптимального шляху.

Ø Егоцентризм – крайня форма прояву егоїзму, прагнення досягти мети за рахунок придушення інтересів основного числа учасників, незважаючи на їх можливості, станом і т.д.

Більшості таких помилок при правильній організації взаємин серед учасників керівникові групи неважко уникнути. Для цього необхідно до початку подорожі, ще на стадії планування чітко і ясно сформулювати завдання, стратегію поводження; обговорення плану подорожі або окремих його етапів зробити голосним із залученням всіх учасників; зміни в загальний план вносити тільки з ведена й згоди всіх учасників; за основу рішення приймати інтереси всієї групи, особливо ретельно й уважно розглядати висловлені ким-небудь із учасників негативні (суперечній думці більшості або керівників) думки, оцінки.

Керівнику варто бути пунктуальним і точним. Цього ж він повинен вимагати й від учасників. В обов'язковому порядку необхідний контроль за виконанням учасниками його вказівок.

У рішучі моменти (наприклад, украй погані умови погоди, сильна перевтома учасників) керівник особистим прикладом показує, як і що потрібно робити, своєю працею надихає учасників походу.

Виступи керівника повинні бути чіткими, ясними для всіх і по можливості короткими. Рекомендується іноді при постановці завдання сформулювати її так, щоб вона була сприйнята учасниками як власна думка. У такому разі завдання виконується більш старанно, з більшим ентузіазмом. Варто продумати й форму вказівок. Вказівка, висловлена у звичайній, не пов'язаній з необхідністю особливої мобілізації учасників обстановці у вигляді безапеляційного наказу, здатно викликати лише негативну реакцію навіть у благодушно настроєного виконавця.

Перед діловим повідомленням керівник зобов'язаний чітко визначити для себе мету цього виступу. Не слід повторювати вже сказане. У той же час всі вказівки варто договорювати до кінця, інакше створюються передумови для різного їхнього тлумачення. Керівник повинен бути хазяїном свого слова, ніколи не забувати обіцяного й не обіцяти нездійсненного. Якщо ж з якої-небудь причини він не зміг виконати даної обіцянки, керівник повинен сам, не чекаючи питання, мотивированно сповістити про це зацікавленій особі.

Керівник повинен завжди вчасно визнавати свої помилки.

Керівник повинен розуміти, що одним з факторів успішного існування групи є тверда свідома дисципліна, зовсім необхідна для оперативного керівництва й забезпечення безпеки на маршруті. Рівень дисципліни в групі залежить від наступних моментів, пов'язаних з діяльністю керівника:

· наявність особистого контакту керівника з кожним з учасників подорожі;

· повна згода керівника зі стремліннями всієї групи й пов'язане із цим бажання групи підтримати дії свого керівника;

· чіткість постановки завдань на найближчий час, на період подолання тієї або іншої природної перешкоди;

· постійна націленість керівника на створення й збереження в групі духу доброзичливості, товариства, взаємодопомоги.

На рівень дисципліни в групі великий вплив робить продуманість завдань, поставлених перед колективом. Вони повинні бути тільки посильними й реальними. Нереальність завдань (і, отже, їхнє невиконання надалі) привчає учасників до думки про те, що розпорядження можуть бути й необов'язковими. Така ситуація підриває дисципліну.

Дисципліна повинна бути однаковою мірою обов'язкова для всіх учасників подорожі, включаючи й керівника групи.

Як ми вже відзначали, у цей час у зв'язку з певним ускладненням маршрутів все більшого значення набуває діяльність по забезпеченню безпеки в туризмі. Цій меті в значній мірі відповідає схоженість групи, коли кожен учасник знає можливості не тільки свої, але й своїх товаришів, коли в самій напруженій обстановці один одного розуміють без зайвих слів. Саме ці якості здобувають вирішальне значення при проходженні групою найскладніших природних перешкод.

Для керівників туристських подорожей І, ІІ й частково ІІІ категорій складності підбір учасників не представляє більших утруднень, що пояснюється значною кількістю починаючих туристів. Природні перешкоди в таких подорожах, як правило, не представляють великої небезпеки для малодосвідчених туристів.

Зрозуміло, що через наступне значне (як показує практика) відсівання туристів набір учасників для подорожей ІV-V, а тим більше VІ категорій складності набагато сутужніше. У той же час число претендентів на керівництво складними подорожами різко зростає. У групи нерідко попадають випадкові для спортивного туризму люди, хоча часом і що мають певний досвід туристських подорожей. Уже на маршруті керівник починає розуміти, що з подібними учасниками занадто важко, іноді просто неможливо пройти намічений маршрут. Доводиться вирішувати проблему: зійти з маршруту, пройти більше легку трасу або все-таки ризикнути? В останньому випадку різко зростає ймовірність нещасного випадку.

Розглядаючи питання комплектування групи з погляду безпеки, варто зупинитися й на такий природній для суспільства особливості керівника, як підвищене в порівнянні з іншими учасниками почуття відповідальності за життя своїх товаришів. Керівник, як правило, першим виходить на саму небезпечну ділянку, першим кидається рятувати туриста. Однак така самовідданість нерідко обертається трагедією. Отже, і учасники повинні оберігати життя керівника.

Говорячи про нервово-психічні навантаження, що виникають у туристській подорожі, необхідно враховувати наступне.

Коли людина відпочиває в нормальних, звичних для нього умовах (у так називаній комфортній зоні), його мозок в основному контролює тільки фактори життєдіяльності: подих, серцебиття й т.п. Під час же походу, тим більше, якщо людина попадає в аварійну ситуацію, його мозок починає діяти дуже активно. Він аналізує обстановку, приймає якесь певне рішення й змушує організм (відповідно до цього ухваленого рішення) боротися за життя всіма можливими способами. Зрозуміло, що в другому випадку нервове навантаження в багато разів вище, ніж у першому.

От чому, стосуючись ролі керівника, варто особливо підкреслити, що на ньому лежить не тільки обов'язок контролю за своїми діями, але він відповідає й за дії кожного й всієї групи в цілому. Це додаткове навантаження викликає підвищену утому; тому рекомендуються звільняти в міру можливості керівника від ряду робіт і чергувань, інакше через подібні перевантаження можливі помилки при прийнятті того або іншого значно більше серйозного рішення, що стосується всієї групи.

У кожній групі крім формального керівника є й лідер, тому що з погляду взаємин, авторитету, технічної й тактичної підготовки, складу характеру й т.п. не всі члени групи можуть бути рівнозначними.

Іноді формальний лідер (затверджений керівник) і неформальний може виявитися тим самим особою. Це кращий, оптимальний варіант. Якщо формальний керівник не є лідером, то така «неузгодженість» негативно впливає на мікроклімат у групі. Основними причинами цього можуть бути невідповідність керівника своєї посади або поганий підбор більшості членів колективу. У той же час, оскільки навіть у згуртованому колективі можуть створитися свої мікрогрупи (наприклад, два-три чоловіка ходять у походи разом уже кілька років, є співробітниками однієї установи й т.п. ), те «входження» керівника в кожну із цих мікрогруп свідчить про його авторитет, міцність положення, значному впливу на групу в цілому.

Звичайно в групі з'являються так звані інструментальний й емоційний лідери. Інструментальний лідер – це найбільш авторитетний, кваліфікований турист, до думки якого все прислухаються, до якого найчастіше звертаються за консультацією й допомогою. Емоційний лідер – людина, яка користується найбільшими симпатіями, що вміє об'єднати й підкорити своїй думці людей, бути твердою і переконаною, вести за собою групу. Емоційний лідер може бути й не дуже досвідченим у ділових питаннях.

Нарешті, бувають «зірки» – люди, що користуються найбільшою симпатією завдяки своїм щиросердечним якостям, хоча найчастіше вони є рядовими учасниками з погляду спортивної підготовки. Зірки рідко виявляються лідерами.

Лідерство пов'язане із психологічними якостями людини. Лідер повинен мати вміння підбирати «ключі» до людини, енергією й бажанням бути організатором. При рішенні різних завдань лідери можуть підкоряти своїй волі інших людей, виконувати значний обсяг роботи (наприклад, при організації біваку), у тому числі й за хворих або занадто утомлених товаришів, нарешті, залежно від обстановки пристосовуватися до поводження інших і навіть тимчасово підкорятися їм, якщо це сприяє виконанню наміченої стратегії.

Справжній лідер діє за допомогою ради або наказу, не прибігаючи до нудотних угод. Це один із засобів придбання неформального авторитету, авторитету не звання або посади, а авторитету справи. Лідерство в той же час несумісне з голим адмініструванням.

Залежно від стилю поводження можна виділити три типи лідерів:

· «диктатор», що нав'язує свої рішення, незважаючи на думку інших, і наполегливо проводить ці рішення в життя;

· «ліберал», що допускає самі широкі дискусії й свавілля підлеглих;

· «демократ», що враховує думки інших, допускає обговорення можливих рішень, але прийнявши одне з них, наполегливо здійснює перетворення його в життя з активною участю всіх інших членів групи.

Лідери-диктатори діють, як правило, з можливості й здатності підлеглих, а ліберали – переоцінюють. Найбільше цікаво, спокійно й продуктивно проходять туристські походи в демократів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні особливості психіки людини під час туристичного походу	\|	Вимоги до учасників туристичного походу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.381 сек.