Інструменти державної політики розвитку малого підприємництва

3 Системи оподаткування СМП

1 Моделі малого підприємництва

Суб'єкт малого підприємництва - фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи - суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 чоловік і обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.

Особливості малого підприємництва: гнучкість, чутливість та адаптивність до змін ринкової кон'юнктури; обмеженість частини ринку; оперативне відображення змін споживчого попиту; значне полегшення територіального і галузевого переливу робочої сили і капіталу; невеликі витрати на управління діяльністю; обмеженість фінансових ресурсів та нестабільності доходів; невисока потреба в капіталі; оперативне провадження змін у виробництві, згідно потреб ринку; оперативність у прийнятті і виконанні ухвалених рішень.

В секторі малого підприємництва можна виділити дві великі моделі, що не мають антагоністичного характеру, але визначають вельми різні набори інструментів державної політики (табл. 2.5).

Суб’єкти малого підприємництва моделі І – це повноцінні економічні суб‘єкти, що відрізняються від суб‘єктів середнього та великого бізнесу лише розміром. Це визначає їх орієнтацію на високоспеціалізовані ринкові ніші. До суб‘єктів моделі І можна застосовувати всі регулятивні вимоги, як і до середнього чи великого бізнесу, оскільки вони часто пов‘язані єдиними виробничими програмами. Ці суб‘єкти малого бізнесу потребують висококваліфікованої робочої сили і не можуть динамічно зв‘язувати надлишки людських ресурсів, що виникають внаслідок різного роду економічних потрясінь. Вони майже не впливають на розвиток ринкової конкуренції; в секторі має місце обмежена горизонтальна конкуренція з потенційним тяжінням до монополії.

Суб’єкти малого підприємництва моделі ІІ – високо динамічні, з коротким терміном життя і високими темпами входу - виходу на ринок. Внаслідок мінімальних власних ресурсів природно концентруються у традиційних сферах швидкого руху капіталів (торгівля, послуги) і переважно не використовують висококваліфіковану робочу силу. Відповідно, мають високий

потенціал «зв‘язування» надлишків робочої сили. Позитив ний вплив здійснюють лише за умов своєї чисельності. Високі темпи оновлення обумовлюють їхню потребу у простих і зрозумілих регулятивних і податкових

вимогах. Внаслідок високого динамізму, великої чисельності та переважно низьких бар‘єрах входу на ринок діють у високо конкурентному середовищі, що за умов захисту прав власності стимулює їх до пошуків нових ринкових ніш

і продуктів.

Зазначені відмінності моделей І та ІІ визначають різний набір суспільних результатів (з акцентом на суто економічний результат чи переважно соціальний результат) і, відповідно, вимагають різних інструментів державної

підтримки. Державна політика моделі І очікує швидкого зростання ВВП та наступний перерозподіл національного багатства через бюджетні механізми, отже має передбачати передусім підтримку суб‘єктів великого бізнесу та запровадження однакових регуляторних і податкових правил, а також окремі

програми підтримки обмеженого кола суб‘єктів малого підприємництва. Державна політика моделі ІІ очікує високої суспільної зайнятості й економічної самостійності, отже має бути сконцентрована на компенсації ризиків високих темпів змін у середовищі малого бізнесу шляхом принципового спрощення регуляторних і податкових правил для суб‘єктів малого підприємництва. В умовах економічної кризи та критично важливою для соціального клімату в суспільстві. В умовах стабільного соціально - економічного розвитку на перше місце виходить модель І.

Таблиця 2.5 - Моделі малого підприємництва

Модель І	Модель ІІ
характеристика:
суб‘єкти малого підприємництва, що є сателітами великого та середнього бізнесу	суб‘єкти малого підприємництва, незалежні від великого та середнього бізнесу
зв’язок і залежність від інших суб’єктів бізнесу:
визначається станом розвитку великого та середнього бізнесу	Безпосередньо не залежить від розвирку великого та середнього бізнесу
кваліфікаційні вимоги до робочої сили:
висуває високі вимоги до кваліфікації, компетенції та професіональної підготовки	не вимагає високої кваліфікації робочої сили
темпи оновлення:
низькі темпи оновлення (низький рівень банкрутства та виходу з ринку)	високі темпи оновлення (високий рівень банкрутства та виходу з ринку)
сталість:
відносно висока сталість	низька сталість, висока ризикованість
потреби у зовнішній допомозі:
є складовими державної підтримки галузей/секторів	можливість розвитку за малих потреб або відсутності державних програм підтримки та бюджетних коштів
вимоги до обладнання:
часто потребують високопродуктивного спеціалізованого обладнання, критичні вимоги до площ і транспортної інфраструктури	середні потреби універсального обладнання, некритичні вимоги до площ і транспортної інфраструктури
наявність ринкових ніш для нових суб’єктів
низька, залежить від потреб «батьківських» компаній	висока, визначається новими ідеями
ключові індикатори розвитку:
частка у ВВП, обсяги реалізації	кількість робочих місць
бар’єри входу на ринок:
відносно високі	переважно низькі

2 Інструменти державної політики розвитку малого підприємництва

Які головні інструменти державної політики забезпечення стимулів до

самостійної економічної діяльності громадян?

1) Відносно прості правила та норми ведення підприємницької діяльності у малому підприємництві, включаючи також правила обліку, звітності та контролю чи нагляду.

І це є ключовим, бо мале підприємництво природно має декілька особливих рис. Малому бізнесу притаманний високий ризик банкрутств та високої динаміки входу та виходу з ринку. Це з одного боку є наслідком того, що свої сили у малому бізнесі потенційно можуть прикласти мільйони дієздатних громадян які, внаслідок своєї чисельності, не мають та не можуть мати професійної бізнес - освіти. Але це, водночас, і є ціллю державної політики – розуміючи високу динаміку щорічного оновлення національного малого бізнесу забезпечувати стимули до входження у малий бізнес нових суб‘єктів. Складовою цієї політики є, наприклад, розуміння того факту, що щорічно на національний ринок праці виходить в Україні більше п‘ятиста тисяч випускників шкіл та вищих навчальних закладів, які за умов ринкової економіки мають мати шанс спробувати свої сили також і у власному бізнесі, а державна політика має сприяти їм у цьому. З іншого боку високий ризик банкрутств та висока динаміка входу та виходу з ринку суб‘єктів малого бізнесу є природнім наслідком економічних розмірів суб‘єктів. І компенсатором цього в масштабах держави є складова державної політики, яка має бути спрямована на забезпечення досягнутого кількісного рівня числа суб‘єктів малого підприємництва – тобто щорічне створення та вихід на ринок такого числа суб‘єктів малого бізнесу, яке хоча б дорівнювало числу суб‘єктів малого бізнесу, які збанкрутували або з інших причин пішли з ринку.

2) Забезпечення стимулів до самостійної економічної діяльності громадян щляхом зменшення адміністративних бар‘єрів та перешкод для ведення підприємницької діяльності у малому бізнесі (на муніципальному рівні у тому числі).

Цей інструмент, як і попередній, також має забезпечувати досягнення декількох цілей. З одного боку це мета стимуляції громадян (навіть за умов їх банкрутства в малому бізнесі) до використання шансу мати можливість і бажання пробувати і розпочинати вести свій малий бізнес, а з іншого боку цей інструмент має створювати додаткові елементи довіри суспільства до влади.

3) Державні та муніципальні програми навчання, просвіти, популяризації ідей малого бізнесу.

4) Удосконалення фінансово-кредитної, організаційна, розвиток бізнес-інкубаторів.

5) Забезпечення участі малого бізнесу у системі державних закупівель та програми розвитку та підтримки експортної активності малого підприємництва.

Зрозуміло, що інерційність та швидкість впливу інструментів державної

політики стимулювання до самостійної економічної діяльності громадян - різна,

і вони природно доповнюють один одного.

3 Системи оподаткування СМП

Загальна та спрощена система оподаткування. В Україні діють три режими спрощеного оподаткування суб’єктів малого бізнесу(єдиний податок, фіксований податок, торговий патент), які мають свої особливості, спрямовані на відповідну категорію суб’єктів оподаткування.

[1] Довірче товариство — товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність згідно з договором, укладеним довірителями майна щодо реалізації їхніх прав власників. Майном довірителя є кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Порядок визначення доходів та їх склад	\|	Лінія і її виразні можливості у художньо-проектній роботі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.