Постнатальна гіпотрофія

Пренатальна гіпотрофія.

Гіпотрофії

Гіпотрофії, тобто дистрофія з недостатнім харчуванням, в різних регіонах світу зустрічається з неоднаковою частотою – від 7 до 30%, цей показник залежить від економічного розвитку країн, культурного рівня населення, кваліфікації медичних працівників. Як відомо, гіпотрофія поділяється на пренатальну – внутрішньоутробну та постнатальну – гіпотрофію після народження дітей. На сьогодні відмічається тенденція до зменшення важких форм постнатальної гіпотрофії та спостерігається збільшення кількості дітей з пренатальною гіпотрофією.

В етіології пренатальної гіпотрофії мають значення хронічні захворювання вагітної, професійні шкідливості, неповноцінне харчування вагітної, внутрішньоутробні інфекції плоду, морфологічні дефекти плаценти, патологія репродуктивної сфери ( попередні викиди, попереднє безпліддя і т.д.), хромосомні мутації плоду. Внутрішньоутробна гіпотрофія більш часто зустрічається у молодих матерів - до 18 років та у матерів віком старших за 35 років, що зумовлено ендокринним дисбалансом та недостатністю плацентарного кровообігу.

В патогенезі пренатальної гіпотрофії основною ланкою є хронічна плацентарна недостатність, яка призводить до кисневого голодування та порушеня окисно-відновних процесів в організмі плода, виникненню ацидозу, що викликає порушення обміну речовин, розвитку функціональної та морфологічної незрілості плода, пошкодженню ЦНС та всіх життєво важливих органів та систем дитячого організму.

Клініка. В ранньому періоді новонародженості спостерігається більша за 8% втрата маси тіла та повільне її відновлення, спостерігається зменшення підшкірної клітковини, гіпотонія, гіподинамія, схильність до гіпотермії, тахікардія, подовжена жовтяниця, можливі системні дихальні розлади та ’’звичні’’ блювання.Після періоду новонародженості діти 1-го, 2-го ступеня гіпотрофії, як правило, відстають в психо-моторному розвитку. За масово-ростовим показником (МРП) розрізняють три ступеня важкості внутрішньоутробної гіпотрофії: 1ст – МРП в межах 55-59, 2ст. – МРП в межах 50-55, 3ст. МРП менший за 50. МРП в нормі дорівнює не менше 60.

Етіологіяпостнатальної гіпотрофії зумовленааліментарним фактором, тобто кількісним та якісним недоїданням, незбалансованим харчуванням; інфекційними чинниками - вірусними або бактеріальними інфекційними хворобами з довготривалим перебігом, при цьому найбільш часто зустрічаються інфекційні ураження травного каналу, що супроводжуються тривалими діареями, також етіологічними чинниками є пілоростеноз, синдром мальабсорбції – целіакія, лактозна недостатність, муковісцидоз, анатомічні аномалії розвитку піднебіння та нижньої губи – “вовча паща”, “заяча губа”, спадкові аномалії обміну речовин - фенілкетонурія, галактоземія, цистинурія т.д.

Патогенез.В основі патогенезу постнатальної гіпотрофії лежить порушення загального обміну речовин, з переважанням катоболічних процесів над анаболічними, з переходом переважного вуглеводного обміну до переважно ліпідного обміну, з розпадом ендогенного білка та розвитком ендогенної інтоксикації, накопиченням в організмі дитини азотистих речовин, що призводить до гіпопротеїнемії, гіпоальбумінемії, аміноацидурії, ацидозу, схильності до гіпоглікемії, втрачається вага дитини, виникає гальмування ЦНС та вегетативної нервової системи з дисфункією підкоркових утворень, порушується здатність організму дитини регулювати основні функції органів та їх функціонування, тобто зменшується функціональна активність серця, нирок, печінки, легенів, настає функціональна недостатність ендокринних залоз, знижується ферментативна активність шлунку, кишечника, підшлункової залози, внаслідок чого зменшується всмоктування поживних речовин та знижується поріг толерантності (сприйнятності) до їжі, що вкінці кінців приводить до суттєвих змін в імунній системі- зниженню гуморальної та клітинної ланки імунітету, тому діти з гіпотрофією легкого заражуються та хворіють вірусними та бактеріальними інфекціями.

Класифікація. Постнатальна гіпотрофія поділяється за дефіцитом ваги на три ступеня : 1ступінь – дефіцит ваги складає 10-20%, 2 ступінь – дефіцит ваги – 21-30%, 3 ступінь - дефіцит ваги більший за 30%.

Клініка. При першій ступені важкості гіпотрофії загальний стан задовільний апетит збережений, в зрості невідстає від маси тіла, шкіра бліда, еластичність її помірно знижена, підщкірна клітковина стоншена на животі, тургор тканин та тонус мязів знижений, психомоторний розвиток відповідає вікові, однак діти неспокійні, дратівливі, легко втомлюються.

При другій ступені важкості гіпотрофії загальний стан дитини середньої важкості, крім зменшення ваги- 20-30%, відмічається і відставання в зрості на 1-3см. Шкіра бліда, суха, дрябла, еластичність знижена, підшкірна клітковина відсутня на животі,тулубі, верхніх та нижніх кінцівках, а збережена на обличчі. Тургор тканин та тонус мязів значно знижені. Наявні прояви полігіповітамінозу- ламкість волосся та нігтів, злущування епідермісу, часті анулярні стоматити. Діти помірно відстають в психо-моторному розвитку від відповідного віку, неспокійні, крикливі, плаксиві, слабо реагують на навколишній світ, мають поганий апетит та неспокійний сон. Тонус мязів кишечника знижений, що проявляється метеоризмом та атонією кишечника, закрепами, які змінюються на диспепсичні випорожнення, відмічається помірне зниження толерантності до їжі та імунної реактивності.

При третій ступені важкості гіпотрофії- загальний стан дуже важкий , відмічається виражена загальмованість ЦНС та різьке виснаження з дефіцитом маси тіла більше за 30% та відставання в зрості на 3-5см від вікової норми, підшкірна клітковина відсутня всюди, також і на обличчі, шкіра сірувато-бліда, з синюшним відтінком, кінцівки холодні. Температура тіла знижена, іноді зявляється субфібрилітет.Живіт часто вздутий, через шкіру контуруються петлі кишечника, випорожнення не стійкі, можливі закрепи, часто виявляється синдром мальабсорбції. Відмічається значне відставання в психомоторному розвитку. Толерантність до їжі різько знижена, також значно знижена імунна реактивність, внаслідок чого діти часто хворіють на отити, пневмонії, пієлонефрити, які мають затяжний перебіг та протікають малосимптомно.

В аналізах крові при гіпотрофії виявляють гіпопротеїнемію, диспротеїнемію, анемію, гіпоглікемію., гіпохолестеринемію.

Диференційний діагноз проводять із первиною та вторинною гіпостатурою – пропорційно однаковим відставанням у вазі та зрості. Первинна гіпостатура є наслідком конституційної особливості ендокринної системи дітей і вони вважаються практично здоровими, при цьому задовільно розвинута підшкірна клітковина, тургор тканин нормальний, ознак гіповітамінозу не спостерігаються і психомоторний розвиток нормальний. Вторинна гіпотрофія спостерігається у дітей хворих на вроджені вади серця, з наявною аномалією розвитку бронхів, дисплазією легень, з проявами ендокринопатій, з важким Д –залежним рахітом. Після усунення основного захворювання прояви вторинної гіпотрофії суттєво зменшуються або зникають.

Лікування гіпотрофії.Спочатку лікування необхідно усунути причину виникнення гіпотрофії або провести її корекцію. Надалі проводиться дієтотерапія, ферментно- та вітамінотерапія, стимулююча та симптоматична терапія, проводиться санація вогнищ інфекції та симптоматичне лікування.Дієтотерапія при гіпотрофії проводиться в три етапи, спочатку визначають толерантність до їжі, далі поступово збільшують кількість їжі та призначають повноцінне, посилене харчування в період повного виведення із гіпотрофії.Період визначення толерантності до їжі при гіпотрофії 1ступеня триває 1-3 дні, 2 ступеня 5-7 днів, 3 ступеня 10-14 днів.Добовий обєм молочної суміші в період визначення толерантності до їжі при гіпотрофії 1 ст. складає 2/3 або повний обєм, а при гіпотрофії 2ст.та 3 ст. 1/2 -1/3 від необхідного обєму їжі стосовно маси тіла. Обєм молочної суміші поступово збільшують на 10-20мл на кожне годування і надалі доводять до необхідного обєму з розрахунку на фактичну вагу, тобто вагу дитини при зважуванні. При першій ступені гіпотрофії білки, жири і вугливоди розраховують на необхідну масу тіла дитини; при другій ступіні гіпотрофії білки, жири розраховують на необхідну вагу дитини, а жири – на фактичну вагу, а при гіпотрофії третього ступеня – всі вище вказані інградієнти розраховують на фактичну масу тіла дитини. Нестача кількості їжі поповнюється рідиною, тобто фізіологічним розчином, прокипяченою водою, 5% розчином глюкози. При гіпотрофії 3-го ступеня в якості парентерального харчування вводять розчини амінокислот внутрішньовенно, такі як амінон, альвезин та поліамін, а для поповнення рідини парентерально вводять 5-10% розчин глюкози та для утримування рідини в кровяному руслі 5% розчин альбуміну. Кількість годувань протягом дня при гіпотрофії 1-го ступеня складає 6-7 з проміжком між годуваннями в 3-3,5 години, при гіпотрофії 2-го ступеня – 8 з проміжком між годуваннями в 2,5 години, при гіпотрофії 3го ступеня – 10 з проміжком між годуваннями в 2 години. На другому етапі дієтотерапії (посиленого харчуванні) всі інградієнти вираховують на необхідну масу тіла дитини,незалежно від ступеня гіпотрофії та нестачу білків поповнюють кальцинованим свіжим сиром (творог), який готують самостійно; вугливоди -цукровим сиропом, кашами,; жири – вершками, олією. Калорійність посиленого харчування при гіпотрофії 1-го ступеня складає 140-160 ккалорій на кг ваги, при гіпотрофії 2-го та 3-го ступеня 160-180-200 калорій на кг ваги, при цьому білки складають 10-15% калоражу (3,5-4 г/кг маси тіла дитини), а у здорових дітей всього 7-9 % відповідно. На етапі посиленого харчування вводять інші харчові добавки (яблучне пюре, яєчний жовток) та прикорм, якщо дитини отримувала їх ще до захворювання. Критерієм ефективності дієтотерапії є регулярний приріст маси тіла на 25-30 г /добу, покращенням психомоторного стану хворої дитини., нормалізація копрограми та цукрової кривої.Ферментативну терапію (креон, пангрол, панкреатин,мезим, панзинорм), призначають з урахування копрограми, тобто при наявності неперетравлених решток їжі або мікроскопічних включень нейтрального жиру, жирних кислот, крохмалу, волокон і т.д. Обовязково для лікування гіпотрофії призначають вітаміни групи В, С, А, Е, РР, фолієву кислоту згідно віковому дозуванні. Також призначають стимулюючу терапію почергово курсами супозиторії апілаку, внутрішньо елевтерокок, ехінацею, дибазол, женьшень. При гіпотрофії 3-го ступення і нестачі IgG, IgM доцільно вводити імуноглобуліни декілька раз, тобто 2-3 рази з проміжком в три дні. При наявності дисбактеріозу, який спостерігається у дітей з гіпотрофією досить часто, призначають біфідумбактерін, а дітям після 6-и місяців біфікол та лактобактерін протягом 3-4-х тижнів. Дітей із гіпотрофією 2-3-го ступеня обовязково госпіталізують в стаціонар. Для лікування пренатальної гіпотрофії призначають заспокійливі препарати (валеріана, мята та ін.), препарати для покращення метаболічних процесів головного мозку (пірацетам, енцефабол, ноотропіл). Стаціонарне лікування та послідуюче диспансерне спостереження у дітей з гіпотрофією на протязі 1 –го року життя необхідне, так як можливі віддаленні наслідки у вигляді вторинної імунної недостатності, дисфункції ендокринної системи. Низькорослість та ін.

Профілактика гіпотрофіїполягає у проведенні раціонального вигодовування та харчування, завчасної діагностики та лікування синдрому мальабсобції різної етіології, спадкової аномалії обміну речовин, корекції вроджених вад розвитку.

Паратрофія –це хронічний розлад харчування у дітей, який супроводжується надмірною масою тіла, що складає понад 10% від норми, порушенням обмінних функцій організму і наявностю підвищеної гідролабільності тканин. Причиною паратрофії є зловживання висококалорійною їжею, особливо білків та вуглеводів, що легко засвоюються дитячим організмом, також нераціональним вигодовуванням з порушенням співвідношення між основними харчовими інградієнтами. Одною із причин паратрофії є неправильне приготування молочних сумішей, тобто перегодовування за рахунок збільшення кількості суміші на кожне годування або її концентрації, також введення в раціон 2-3 –х і більше каш на протязі дня, зловживання солодощами, наприклад солодким чаєм.Крім того, розвитку паратрофії сприяють такі фактори як: аномалії конституції, тобто наявність лімфатичного діатезу, гіподинамія, спадкова схильність до ожиріння та захворювань обміну речовин.

Патогенез.В основі патогенезу паратрофії лежить порушення обміну речовин з дисфункцією органів та систем та поступовим розвитоком гіпофункціонального стану ЦНС, ендокринної та інших систем, мязевої гіпотонії, недостатністю ферментативних систем шлунково-кишкового тракту, виникнення ендогенної інтоксікації, внаслідок порушення дезінтоксикаційних систем, ацидозу, анемії та гіповітамінозу.

Клініка. Для дітей з паратрофією характерним є зовнішній вигдляд, тобто блідість шкіри, гіпотонія мязів та зниження їх тургору, надмірний розвиток підшкірно-жирової клінковини та її пастозність, підвищена маса тіла та нормальний або підвищений зріст дитини. Відмічаються відхилення в нервово- психічному стані дитини, таких як: млявість, малорухомість, апатія, нестійкість емоціонального статусу, пасивність дитини може змінюватись на немотивований неспокій, поверхневий сон, спостерігається відставання в психомоторному розвитку дитини. При цьому поріг толерантності до їжі знижений, апетит нестійкий та вибірковий, тобто їсть охоче солодощі та каші.Порушення білкового, вуглеводного, жирового, водно-сольового, вітамінного та інших видів обміну речовин призводить до функціональних та морфологічних змін внутрішніх органів дитини, дефіцитної анемії, диспротеїнемії, гіперхолестенемії, до зниження імунної резистентності, що сприяє винекненню частих вірусно-бактеріальних інфекцій із затяжним їх перебіом. Ліагноз очевидний і встановлюється за клінічними даними.

Лікуванняпаратрофії починається з корекції харчування дитини, тобто із обмеження каш, солобощів та заміною їх овочевим пюре та овочевим супом, кисломолочними продуктами, збагачення їх вітамінами. Під час корекції харчування розрахунок кількості білка проводиться на фактичну вагу, а жирів та вуглеводів – на необхідну за віком. Важливим у лікуванні паратрофії є організація рухового режиму: призначення масажу, гімнастики, аеро- та гідропроцедур, також вітамінотерапії (віт.А,Е, групи В) та стимулююючаої терапії з почерговим призначенням адаптогенів.

Прогнозпри завчасному лікуванні сприятливий, але при відсутньому лікуванні спостерігаються часті вірусно-бактеріальні захворювання із затяжним та ускладненим перебігом, формуються хронічні вогнища інфекції.

Читайте також:

Постнатальна

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лікування та профілактика.	\|	ПРАКТИЧНИЙ КУРС: ЗАВДАННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.