Частини мови, принципи їх виділення

Запитання і завдання для самоперевірки

Вигук

Службові частини мови

Прислівник

Дієслово

Займенник

Числівник

Прикметник

Іменник

Частини мови, принципи їх виділення

МОРФОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

Запитання і завдання для самоперевірки

1. Що таке морфема слова?

2. Що таке корінь слова?

3. На які морфеми (частини) поділяється слово? Дайте їм визначення, наведіть приклади.

4. Що таке основа слова?

5. Які основи слова Ви знаєте?

6. Що вивчає словотвір?

7. Які способи словотворення належать до морфологічних? Дайте їм визначення, наведіть приклади.

8. Які способи словотворення належать на неморфологічних? Дайте їм визначення, наведіть приклади.

9. Що таке конверсія?

10. Які способи словотвору продуктивні для офіційно-ділового стилю мови?

Морфологія та синтаксис складають граматику сучасної української літературної мови.

Морфологія (від грец. morphё - форма, logos - слово) - це розділ граматики, який вивчає слово як граматичну одиницю мови, граматичні категорії та частини мови.

Усі слова в мові за лексичним значенням та граматичними особливостями поділяються на частини мови. Вони відрізняються одна від одної за такими ознаками:

- за лексичним значенням;

- за граматичними ознаками;

- за синтаксичною роллю в реченні;

- за особливостями словотворення.

Наприклад, іменник відрізняється від дієслова:

	Іменник		Дієслово
а)	означає предметність (підручник);	а)	означає дію або стан як процес (читає);
б)	має рід, змінюється за відмінками і числами;	б)	має вид, перехідність і неперехідність, спосіб, час, змінюється за особами;
в)	у реченні найчастіше буває підметом і додатком;	в)	у реченні найчастіше буває присудком;
г)	основний спосіб творення - суфіксальний.	г)	основний спосіб творення - префіксальний.

В українській мові десять частин мови, з яких шість повнозначних (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник), три неповнозначних (прийменник, сполучник, частки) та вигук.

Повнозначними частинами мови, або самостійними, називають такі частини мови, що мають лексичні та граматичні значення і є членами речення.

Неповнозначними частинами мови, або службовими, називають такі частини мови, які виконують лише службову функцію та є граматичними засобами вираження зв'язків і відношень між словами, реченнями (сполучники та прийменники), або надають реченню чи окремим його членам смислових та емоційних відтінків (частки).

Вигуки - це слова, що виражають почуття або волевиявлення, але не називають їх, вони не належать ні до службових, ні до самостійних частин мови.

4.2. Іменник

Іменником називається повнозначна частина мови, що означає предмети, явища, абстрактні поняття, відповідає на питання хто?, що?

За значенням іменники поділяються на назви істот (відповідають на питання хто? - батько, студент, актор) і назви неістот (відповідають на питання що? - вікно, ліс, осінь).

Іменники поділяються на загальні та власні. Загальні іменники називають однорідні предмети (дерево, небо, інженер). Власні іменники можуть бути індивідуальною назвою одного предмета (Україна, Київ, Галина).

РІД ІМЕННИКІВ

Кожний іменник (крім тих, що вживаються тільки у множині) належить до одного з трьох родів: чоловічого (вітер, світ), жіночого (доля, совість), середнього (море, поле).

Деякі іменники, що означають назви осіб за професією чи за родом діяльності (професор, інженер), хоч і можуть називати осіб як чоловічої , так і жіночої статі, але належать тільки до іменників чоловічого роду. Наприклад, суддя Іванова.

В українській мові є іменники спільного роду, у яких рід визначається за статтю. Наприклад, бідолаха Ольга, бідолаха Петро. Деякі іменники вживаються у формах і чоловічого, і жіночого роду. Наприклад, зал - зала, санаторій - санаторія.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фразеологія	\|	ІІ відміна

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.