• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Зовнішньоекономічна діяльність: основні положення

Нині суб'єкти всіх форм власності займаються зовнішньоеко­номічною діяльністю (далі — ЗЕД).

Зовнішньоекономічноюдіяльністю суб'єктів господарюван­няє господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потре­бує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою.

Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання визначаються Господар­ським кодексом України, Законом України «Про зовнішньоеконо­мічну діяльність» та іншими нормативно-правовими актами.

Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах:

суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

юридичної рівності й недискримінації;

верховенства закону;

захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що володіють цивільною правоздатністю і дієздатністю відповідно до законів України і постійно проживають на території України;

юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні, що мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства,

організації і об'єднання усіх видів, включаючи акціонерні товари­ства та інші види господарчих товариств, асоціації, союзи, концер­ни, торгові доми, посередницькі і консультаційні фірми, коопе­ративи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та ін.), у тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких знаходиться повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, що не є юридичними особами відповідно до законів України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяль­ності, що не є юридичними особами відповідно до законів України (філії, відділення і т. п.), але які мають постійне місцезнаходження на території України;

підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєс­тровані як такі в Україні та які мають постійне місцезнаходжен­ня на території України;

інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України (наприклад, фактично суб'єктами ЗЕД є іноземні учас­ники угод, укладених відповідно до Закону від 14.09.1999 р. «Про розподіл продукції», що не створюють в Україні структурних оди­ниць).

У зовнішньоекономічній діяльності можуть брати участь також зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть здійснювати будь-які її види, не заборонені прямо і у виключній формі законами України. До видів зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, належать:

експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності і навпаки. Серед цих послуг — виробничі, транспортно-експедиційні, стра­хові, консультаційні, маркетингові, експортні, посередницькі, брокерські, агентські, консигнаційні, управлінські, облікові, ауди­торські, юридичні, туристичні та ін.;

наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, на­вчальна та інші види кооперації з іноземними суб'єктами госпо­дарської діяльності;

навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кре­дитних та страхових установ як за межами України, так і на її території;

спільна підприємницька діяльність, у тому числі створення спільних підприємств;

підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності;

організація та здійснення діяльності в галузі проведення виста­вок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів тощо; організа­ція та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України;

товарообмінні (бартерні) операції;

орендні, в тому числі лізингові, операції;

операції з придбання, продажу та обміну валют на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

інші види зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спря­мовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку усіх видів підприємництва у сфері зо­внішньоекономічних відносин та використання суб'єктами зовні­шньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі, Державна митна служба України відповідно до їхньої компетенції, визначеної ст. 9 Закону «Про зовнішньоеконо­мічну діяльність», а також органи місцевого самоврядування.

Однією з форм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України. Такий режим встановлений Декретом Кабі­нету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про систему валют­ного регулювання і валютного контролю».

Наступною формою є мигне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, яке здійснюється згідно із Митним кодексом України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», іншими законами, Єдиним митним тарифом та чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Ра­дою України.

Ліцензування та квотування експорту та імпорту як форми дер­жавного регулювання зовнішньоекономічної діяльності запрова­джуються Україною самостійно у випадках, передбачених ст. 16 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність». Відповідно до зазначеної статті в Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:

генеральна ліцензія — відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певним товаром (товарами) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування цього товару (товарів);

разова (індивідуальна) ліцензія — разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої опе­рації конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший ніж необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції;

відкрита (індивідуальна) ліцензія — дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

Крім того, можуть встановлюватися ще такі ліцензії, як:

антидемпінгова (індивідуальна), компенсаційна (індивідуаль­на) та спеціальна (індивідуальна).

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид ліцен­зій.

Ліцензії на експорт (імпорт) товарів видаються Міністерством економіки України на підставі заяв суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Квотування здійснюється шляхом обмеження загальної кількості та/або сумарної митної вартості товарів, яка може бути ввезена (вивезена) за певний період, через встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпор­ту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встанов­леної квоти. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):

глобальні квоти (контингенти)— квоти, що встановлюють­ся для товару (товарів) без зазначення конкретних країн (груп країн), в які товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;

групові квоти (контингенти)— квоти, що встановлюються для товару із зазначенням групи країн, в які товар експортується або з яких він імпортується;

індивідуальні квоти (контингенти)— квоти, що встановлю­ються для товару із зазначенням конкретної країни, в яку товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись.

Крім цього, запроваджено антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні квоти.

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид кво­ти.

Правовою формою реалізації зовнішньоекономічної діяльності служить зовнішньоекономічний договір (контракт).

Зовнішньоекономічний договір (контракт)укладається в письмовій формі. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономіч­ного договору (контракту) визначаються правом місця його укла­дення, якщо сторони не погодили інше.

Кабінет Міністрів України з метою забезпечення відповідності зовнішньоекономічних договорів (контрактів) законодавству Укра­їни може запроваджувати їх державну реєстрацію. Правовою ба­зою для цього є Указ Президента України «Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні» від 7 ли­стопада 1994 р. та наказ Мінекономіки України «Про порядок реєстрації й обліку зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» від 29 червня 2000 р.

Форма і зміст зовнішньоекономічного договору повинні від­повідати Положенню про форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом Мінекономіки України від 6 вересня 2001 р., що застосовується при висновку договорів за-купівлі-продажу товарів (послуг, робіт) і товарообмінних договорів між українськими й іноземними суб'єктами господарської діяль­ності.

До умов, що повинні бути передбачені в контракті, відно­сять: назву, номер, дату і місце укладання договору (контракту); преамбулу; предмет договору; кількість і якість товару (обсяг виконаних робіт, наданих послуг); базисні умови поставки това­ру (приймання/здачі виконаних робіт або послуг); ціну і загальну вартість договору; умови платежів; умови приймання-здачі това­ру (робіт, послуг); упакування і маркування; форс-мажорні обста­вини; санкції і рекламації; врегулювання спорів у судовому порядку. За домовленістю сторін у договорі можуть міститися додаткові умови.

Указом Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4 жовтня 1994 р., з метою однакового тлумачення комерційних термінів при укла­данні договорів, предметом яких є товари (роботи, послуги), вста­новлена необхідність застосовування Міжнародних правил інтер­претації комерційних термінів, підготовлених Міжнародною торговельною палатою (далі — Правила ІНКОТЕРМС). Правила ІНКОТЕРМС («базисні умови поставки») в даний час діють у ре­дакції 2000 р.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідаль­ність у видах і формах, передбачених ст. 33 Закону «Про зовніш­ньоекономічну діяльність», іншими законами України і/або зовні­шньоекономічними договорами (контрактами).

У відповідності до ст. 33 Закону про ЗЕД у сфері зовнішньоеко­номічної діяльності можуть застосовуватися такі види відповідаль­ності:

майнова відповідальність,яка застосовується у формі мате­ріального відшкодування прямих, непрямих збитків, втраченої вигоди, матеріального відшкодування моральних збитків, а також майнових санкцій;

кримінальна відповідальність,яка застосовується тільки у ви­падках, передбачених кримінальним законодавством України.

Згідно зі ст. 37 Закону про ЗЕД за порушення цього або пов'я­заних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності мо­жуть бути застосовані спеціальні санкції:

накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іно­земних суб'єктів господарської дальності своїх обов'язків відпо­відно до цього або пов'язаних з ним законів України. Розмір та­ких штрафів визначається відповідними положеннями законів України і/або рішеннями судових органів України;

застосування до конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності інди­відуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами положень Закону про ЗЕД щодо зазначених у ньому положень, що встановлюють певні заборони, обмеження або ре­жими здійснення зовнішньоекономічної операції з дозволу дер­жави;

тимчасове призупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення Закону про ЗЕД або пов'язаних з ним за­конів України, здійснення дій, що можуть нанести шкоду інтере­сам національної економічної безпеки.

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
4. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
5. Артеріальний пульс, основні параметри
6. Банківська система та її основні функції
7. Білорусь. Характеристика положення та господарства країни.
8. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.
9. Будова й основні елементи машини
10. Будова оптоволокна та основні фізичні явища в оптоволокні.
11. Бюджетування (основні поняття, механізм).
12. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій

Переглядів: 1049