Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Смерть,як і людське життя, явище багатовимірне. Вона має біологічні, соціально-культурні й світоглядні виміри.

Смерть і безсмертя.

Поняття «індивід» часто вживається у філософії як синонім поняття індивідуальність. Дане поняття має і самостійний сенс. Індивід (від лат. – неділиме) – це одиничний представник людського роду, соціальної групи, окрема людина, особа.

Проблема смерті –одна з фундаментальних наукових, релігійних і філософських проблем.

Глобально історично стосовно смерті можна виділити два підходи: дохристиянські та східні культури і їхні міфологічні та релігійно-філософські інтерпретації проблеми смерті й безсмертя; християнські погляди, філософські й теологічні концепції, що сформувалися на ґрунті сучасної західної культури.

У стародавніх культурах (єгипетській, китайській, японській, індійській) смерть не сприймалася як особиста трагедія. Смерть – це завершення земного чи одного тілесного циклу. Вона не розглядалася як неминуче зло. Смерть і життя рівноцінні. Вони – два види буття у різних, але взаємопов’язаних між собою світах. Буття людини не закінчується її земним життям, а продовжується або в особливому світі мертвих, або через певний час у новому житті шляхом переселення безсмертної душі у нове людське тіло.

Стародавні культури залишили чимало літературних пам’яток, які не лише описують процес вмирання, але й є своєрідною настановою для підготовки до смерті (зокрема, Єгипетська книга мертвих і Тибетська книга мертвих).

Однією із причин такого ставлення до смерті є те, що індивідуальне буття не виділялося із колективного (родоплемінного). В окремої людини не розвинена індивідуальна самосвідомість, відчуття індивідуальності існування й, отже, скінченності персонального буття, особистої смерті.

Цілком інакше смерть оцінюється у тих культурах,соціально-історичному середовищі, де індивід набуває певної автономії буття й утверджується усвідомлення самоцінності та унікальності людського життя.У цих умовах відчуття смерті набуває трагічного забарвлення, земне буття найчастіше розглядається як вища цінність.

Виникають релігійні та філософські вчення з ідеями індивідуального безсмертя душі, спасіння й воскресіння людини.

Новий світоглядний поворот у філософській думці ХІХ ст. пов'язаний із актуалізацією проблеми смерті.У працях Ніцше говориться, що людина, на відміну від тварини, самоусвідомлює свою смертність, й очікування смерті, підготовка до неї головна її мета.

Найбільш традиційносмертьтрактується біологічно, тобто як «природний кінець будь-якої живої істоти», «припинення життєдіяльності організму, яке виражене у припиненні нормального ходу речовин між організмом і зовнішнім середовищем».

Проте навіть біологічна смерть не є абсолютною протилежністю життю. Як заперечення життю, смерть міститься у самому житті. Існування й розвиток кожного живого організму відбувається як безперервний процес оновлення, тобто народження й смерті. Смертний індивід продовжує своє життя, відтворюється у людському роді.

Народження і смерть людини як соціально-культурної істоти не збігаються з її біологічним народженням і смертю. У соціальному буття людини закладена можливість безсмертя.


Читайте також:

  1. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
  2. Банкрутство підприємств як економічне явище
  3. Безробіття як економічне явище. Суть ,рівень та види безробіття
  4. Безробіття як соціально-економічне явище
  5. Безробіття як соціально-економічне явище.
  6. Бюджетний дефіцит як економічне явище та причини його виникнення
  7. В чому полягає явище тунелювання через потенціальний бар’єр, наведіть приклади.
  8. Вболівальники як соціально-психологічне явище.
  9. Видоутворення як основне явище еволюційного процесу.
  10. Державне управління у соціально-культурній сфері.
  11. Досі фахівці не прийшли до загальної думки про те, чи вважати гіпертрофію передміхурової залози патологічним процесом або нормальним фізіологічним явищем.
  12. Економіка як соціальне явище – це система взаємодій соціальних суб’єктів з приводу власності, виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг.




Переглядів: 312

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Людина, особистість, індивід та індивідуальність. | П л а н

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.