Людина, особистість, індивід та індивідуальність.

Спілкування є загальною необхідною умовою розвитку людини.

У філософській літературі за характером відносин розрізняють діяльність перетворюючу, пізнавальну, ціннісно-орієнтаційну (як взаємодію між суб’єктом та об’єктом) і діяльність комунікативну, або спілкування.

Отже, діяльність та спілкування – єдиний спосіб буття людини. Без цих процесів не може бути ні її становлення, ні її розвитку.

З одного боку, людина, опановуючи різні види діяльності та форми спілкування, освоює способи соціального буття, матеріальні і духовні цінності, які є результатом діяльності інших людей. Вона робить набутком свого «Я» створений іншими соціально-культурний світ.

З іншого боку, через діяльність і спілкування людина виявляє себе у зовнішньому світі. Активно перетворюючи природу, соціальне й духовне середовище, вона змінює та розвиває себе.

Як і поняття «людина», поняття «особистість» має різний зміст. Під особистістю розуміли самосвідомість людини, центр людського «Я», який здатний до самопізнання, вияву свободи і дотримання моральних законів.Проте, у такій інтерпретації особистість протиставлялася зовнішньому світу.

У сучасній філософській та науковій мові поняття «людина» вживається як найзагальніше, родове для позначення істот виду Хомо сапієнс. Тому традиційно у тлумаченнях поняття «людина» зазначається, що це істота, яка уособлює нерозривну єдність таких сторін її існування, як біологічна, соціально-історична, культурна, духовно-моральна.

Поняття «особистість» використовується для відображення соціальності людини,різних її виявів.

Існує багато різнопланових визначень щодо проблем особистості. Умовно їх можна поділити на три групи.

До першої відносяться філософські визначення особистості. Тут характерне розуміння особистості як суб’єкта соціальних відносин і свідомої діяльності.

До другої групи належать визначення, які використовуються соціологією. Тут дається визначення особистості як сукупності соціальних ролей окремої людини.

Третя група – психологічні трактування особистості. Тут особистість визначається як стійка сукупність соціально значущих рис, що характеризують індивіда як представника певної спеціальності або суспільства.

Якщо поняття «особистість» фіксує загальне для окремих індивідів, то поняття «індивідуальність» відображає конкретне і унікальне втілення загального в людині. Це поняття використовується для позначення неповторності властивостей і виявів особистості.

«Особистість» та «індивідуальність» - взаємопов’язані поняття. При цьому поняття «особистість» розкриває зміст сутності людини, а поняття «індивідуальність» - форму вияву її.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Таким чином, існування й розвиток людини неможливі без спілкування.	\|	Смерть,як і людське життя, явище багатовимірне. Вона має біологічні, соціально-культурні й світоглядні виміри.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.