Перше питання

План

ТЕМА 6. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ РИНКУ

1. Сутність ринку: альтернативні підходи.

2. Структура ринку. Критерії класифікації ринків.

Проблема вивчення сучасної теорії ринку надзвичайно важлива, адже світовий досвід показує, що найефективнішою формою організації економічного життя суспільства є ринкова економіка.

Для розуміння причин виникнення ринкової економіки, основних умов і принципів ефективного функціонування ринку, дії ринкового механізму потрібно розглянути, що таке ринок, з'ясувати основні його ознаки, структуру і функції.

Поняття "ринок" (англ. — market) — одна із найпоширеніших економічних категорій. Попри це нині існують різні альтернативні підходи до її визначення. Слід аналізувати це економічне поняття з точки зору розвитку суспільного виробництва й обігу. "Щоб з'ясувати природу ринку, — зазначає Ф. Котлер, — уявімо примітивне економічне співтовариство з чотирьох чоловік: рибалки, мисливця, гончара і фермера. Забезпечити себе необхідними товарами вони можуть так:

• перший спосіб: кожен з них може самостійно забезпечити себе всім необхідним;

• другий спосіб: кожен розглядає інших як своїх потенційних покупців;

• третій спосіб: з'являється нова особа, яку ми можемо назвати "купець" і яка розміщується десь у центрі між ними в місці під назвою "ринкова площа".

Спочатку ринок справді розглядали як базар, місце ринкової торгівлі (ринкову площу), де зустрічаються виробник і споживач (К. Макконнелл і С. Брю). Це пояснюється тим, що ринок виник ще в період розкладу первіснообщинного суспільства, коли обмін між общинами стає більш або менш регулярним, набуває форми товарного обміну, який здійснювався в певному місці і в певний час. З розвитком ремесла і міст торгівля розширюється, за ринками закріплюються певні місця (ринкові площі). Таке розуміння ринку збереглося і до наших часів як одне із значень ринку.

З поглибленням суспільного поділу праці і розвитком товарного виробництва визнання поняття ринку стає складнішим, що відображено в сучасній економічній літературі. Так, французький економіст і математик А. Курно вважав, що під терміном "ринок" слід розуміти не будь-яку ринкову площу, а загалом будь-який район, де відносини покупців і продавців вільні, і ціни легко й швидко вирівнюються. В такому трактуванні критеріями визначення ринку є свобода обміну і встановлення ціни. З подальшим розвитком товарного обміну, появою грошей, товарно-грошових відносин виникає можливість розриву актів купівлі-продажу в часі і просторі. Нині за наявності сучасних засобів зв'язку і транспорту виробник може увечері дати рекламу товару по телебаченню, зібрати замовлення по телефону і вже наступного дня розіслати товари поштою, не вступаючи у фізичний контакт з покупцем. Тому характеристика ринку тільки як місця торгівлі вже не відображає реальності, бо формується нова структура суспільного виробництва — сфера обігу. В результаті виникає нове розуміння ринку як форми товарно-грошового обміну (обігу). Так, у тлумачному словнику С. Ожегов дає визначення ринку як сфери товарного обігу, товарообороту. Проте, коли мова йде про ринок як сферу товарного обміну, слід мати на увазі, що це не просто сфера обміну (він може відбуватися і в неринковій формі, наприклад, у вигляді бартеру), а сфера обігу. Тобто така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відображення у ціні.

Отже, визначення ринку як сфери обігу значно ширше, оскільки включає не тільки товарний обмін, а й грошовий обіг, де збалансування актів купівлі-продажу досягається через ціни. Це положення має дуже велике значення, тому що лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції, формування ціни, про що йтиметься далі.

Якщо розглядати ринок з позиції суб'єктів ринкових відносин, то виникає нове визначення ринку як сукупності існуючих і потенційних покупців товару, запропоноване Ф. Котлером. Англійський економіст В. Джевонс визначав ринок як певну групу людей, які вступають у тісні ділові відносини й укладають угоди щодо будь-якого товару. Разом з тим, наведені визначення не є вичерпними, оскільки в такому разі сутність ринку обмежена тільки сферою обміну і не охоплює відносини виробництва.

З появою товару "робоча сила" ринок набуває загального характеру, він проникає і в саме виробництво — купівля, крім засобів виробництва, робочої сили стає умовою виробництва і визначає форми поєднання факторів виробництва в умовах високорозвиненого товарного виробництва і ринку.

Відтворювальний аспект у характеристиці ринку досить важливий. Поняття ринку розширюється до розуміння його як елементу відтворювання сукупного суспільного продукту, як форми реалізації руху його складових. Ринок — це складне утворення, що, з одного боку, є сферою обміну, сукупністю процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого — забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність.

Між визначеннями ринку як сфери обігу і як сукупності конкретних економічних відносин є принципова відмінність: у першому разі наголошується на об'єкті ринкових відносин — наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів; у другому — на відносинах, які виражають сутність категорії "ринок".

Визначення ринку

Наведемо основні підходи до визначення поняття "ринок".

1. У побуті під ринком розуміють передусім простір (місце, територію, зону), на якому здійснюється купівля-продаж товарів (торговий зал магазину або біржі, територія сільського або міського ринку).

2. Багато економістів розглядають ринок як фазу обміну процесу відтворення. Окремі автори ототожнюють його з торгівлею або сферою обігу.

3. У багатьох визначеннях увага акцентується на системі відносин між людьми. Ринок — це відносини між людьми, що виявляються через обмін, який функціонує на основі законів товарного виробництва й обігу.

4. Ринок — це сукупність соціально-економічних відносин у сфері обігу, за допомогою яких здійснюється купівля-продаж товарів і остаточне визнання їх суспільної цінності. Це центральний елемент товарного виробництва, оскільки є основним і визначальним способом зв'язку між відокремленими виробниками на основі суспільного поділу праці.

Оскільки кінцеве призначення товарів і послуг полягає в їх споживанні, то очевидно, що ринок є вирішальною умовою прямого й оберненого зв'язку між виробництвом і споживанням, виконуючи функції обміну і розподілу матеріальних і духовних благ. На ринок поширюється дія всіх економічних законів товарного виробництва: вартості, попиту і пропозиції, конкуренції, грошового обігу та ін. Дія системи економічних законів надає ринку значення саморегульованої системи, яка робить вирішальний вплив на функціонування всього товарного виробництва.

Сутність ринку повніше і глибше можна розкрити через його основні економічні функції.

Функції ринку

Економічна функція — це основне призначення, виконуване певною категорією, що виражає її сутність.

До найважливіших функцій ринку належать:

• регулююча — встановлює пропорції між виробництвом і споживанням в асортиментній структурі, підтримує збалансованість попиту і пропозиції за обсягом і ціною, регулює виробництво товарів і надання послуг;

• стимулююча — сприяє заохоченню тих, хто зменшує індивідуальні витрати праці, а також підвищенню продуктивності праці із застосуванням найновіших досягнень науки, техніки й управління;

• розподільча — встановлює необхідні відтворювальні пропорції, які сприяють збалансуванню економіки, забезпечує розподіл кінцевих товарів і послуг;

• інформаційна — інформує про стан справ у господарському житті. Вся ця різноманітна інформація втілена передусім у ціні, динаміка ринкових цін дає змогу робити прогнозні оцінки ринкової кон'юнктури;

• інтегруюча — об'єднує економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (між підприємствами, галузями, регіонами), у тому числі й зовнішньоекономічних. Далі детальніше буде розглянуто, як ринок через систему цін інформує своїх суб'єктів про стан і структуру виробництва в усіх галузях господарського життя; про стан, динаміку і тенденції розвитку сукупного попиту в суспільстві.

Ринок регулює виробництво й обіг товарів, встановлює і підтримує певні оптимальні пропорції в товарному виробництві; стимулює постійне підвищення продуктивності праці і розвиток продуктивних сил суспільства; розподіляє дохід і прибуток між його суб'єктами і диференціює суб'єктів за доходами, багатством, добробутом, поділяючи на багатих і бідних.

Завдяки ринку відбувається остаточне визначення характеру праці, втіленої в товарі, і альтернативної вартості або цінності товару. Продаж товару свідчить, що в ньому справді є частка суспільно необхідних витрат праці, капіталу, фізичних і духовних сил того, хто його створив. Нереалізація товару свідчить, що суспільство не визнало витрат праці та інших цінностей на виготовлення певного товару суспільно необхідними, що ці витрати залишилися індивідуальними, не мають користі для суспільства. Тобто ринок розкриває і вирішує протиріччя між приватним і суспільним характером праці та інших витрат на виготовлення товарів і надання послуг.

Отже, можна зробити висновок, що ринок у товарному виробництві є загальним регулятором виробництва й обігу товарів і послуг. Він сприяє вирішенню трьох основних економічних завдань: що, як і для кого виробляти. Ринок допомагає визначити, виробництво яких товарів слід збільшити, а яких — зменшити, які галузі виробництва розвивати, а які скорочувати і закривати, скільки та яких товарів і послуг необхідно виготовляти для задоволення сукупного попиту.

Щоб розкрити сутність ринку, необхідно проаналізувати його структуру, тобто елементи, з яких він складається, і взаємодію цих елементів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Шосте питання	\|	Друге питання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.