Різні типи геосистем розрізняються не тільки положенням ніш у просторі факторів, а й за їх величиною (об’ємами). Геосистеми, що мають великі ніші, можуть існувати в широкому діапазоні дії зовнішніх факторів. Геосистеми ж з малими нішами дуже вибагливі до умов зовнішнього середовища і загалом нестійкі при варіації цих умов. Об’єм ландшафтно-екологічних ніш слід враховувати при визначенні природоохоронних пріоритету природоохоронного статусу, оскільки такі геосистеми часто є реліктовими або екзотичними для певного регіону, їх стійкість здебільшого невисока.
Кількісно об’єм ніші можна оцінити за виразом
де VS – об’єм ландшафтно-екологічної ніші;
Δхі – величина ландшафтно-екологічної амплітуди геосистеми за і-м фактором;
xm – центральне значення амплітуди;
n – число факторів, за якими побудована ніша (осей її простору);
П – знак добутку.
Запропоновано також формули для оцінки об’єму ніші, що враховують показники типу пристосованості ρ (В.І.Василевич, 1983). З них найбільш простими є ентропійна міра Н:
а також показник виду
Ландшафтно- екологічні ніші окремих геосистем перекриваються. Це свідчить про те, що в одних умовах зовнішнього середовища може формуватися та існувати кілька різних видів геосистеми, близькі за структурою та динамічними тенденціями. Тому оцінка ступеня перекриття ніш є показовою характеристикою подібності геосистем, зумовленою факторами зовнішнього середовища.
Перекриття ніш геосистем свідчить також про можливість їх боротьби за простір – витіснення геосистем менш пристосованих до даних умов зовнішнього середовища більш пристосованими. Активність та напрям цієї конкуренції в певних умовах дії зовнішніх факторів (тобто в певній точці простору ніш) визначаються різницею між показниками пристосованості ρ конкуруючих у даних умовах геосистем. Геосистеми з більшими значеннями показника r можуть збільшувати свою площу за рахунок геосистем з низькими показниками пристосованості r. Проте це твердження має гіпотетичний характер і може стверджуватися в масштабі еволюційних змін ЛТС.