Принцип свободи договору.

Визнання договору неукладеним.

Принцип свободи договору.

3. Правова природа публічного договору.

4. Проблеми укладення, зміни та розірвання договору у цивільному праві.

1. Поняття цивільно-правового договору.

Стаття 626 ЦК визначає договір як домовленість двох або більше сторін, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних права та обов’язків.

В правовій доктрині поняття договору розглядають з декількох позицій.

1) як основа виникнення прав і обов’язків, тобто як юридичний факт, який іменують провочином, а саме дія осіб направлення нас встановлення, змінй чи припинення цивільних прав і обов’язків.

2) Як правовідношення, яке виникає з договору-правочину.

3) Як документ. Який засвідчує факт укладення та визначає зміст угоди сторін.

4) Як “договір”, тобто як угода, в розумінні результату консенсусу сторін.

Стаття 6 та 627 визначають принцип свободи договору, у відповідності до якого сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Законодавче визначення змісту принципу свободи договору, здійснене в статті 627 ЦК України, не може бути визнане повним і вичерпним, оскільки в ньому не вказуються всі складові частини (прояви) даного принципу. На підставі аналізу положень окремих статей ЦК України можемо зробити висновок про те, що прояви принципу свободи договору є значно різноманітнішими і їх можна розглядати як у період укладення договору, так і вже при укладеному договорі. В період укладення договору суб’єкт, по-перше, вільний у самому вступі у договірні відносини; по-друге, він вільний у виборі контрагента в майбутньому договірному відношенні; по-третє, контрагенти договору мають право вільно обирати вид і тип договору, який вони укладуть між собою; по-четверте, сторони договору вільно визначають його зміст; нарешті по-п’яте, сторони договору вільні у вираженні своєї угоди, тобто вільні у виборі форми, в якій вони укладають договір. Але і при вже укладеному договорі принцип свободи договору не втрачає свого значення. Сторони вже укладеного договору, перш за все, вільні у виборі способів забезпечення його виконання. Крім того, вони можуть змінити укладений ними договір або ж розірвати його.

При цьому, однак, принцип свободи договору зазнає і певних обмежень.

3. Правова природа публічного договору.

На підставі аналізу ст. 633 ЦК України можна виявити ознаки публічного договору: однією зі сторін договору є підприємець; предмет діяльності підприємця становить: продаж товарів, виконання робіт або надання послуг; підприємець дотримується таких обов’язкових умов: а) укладає договір із кожним контрагентом, що звернувся; б) не надає переваги одній особі перед іншою, крім випадків, передбачених законом та іншими правовими актами; в) продає товари, виконує роботи і надає послуги на однакових умовах для всіх споживачів, за винятком випадків, коли законом та іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів (ч. 2, 3 ст. 633 ЦК України); умови договору повинні відповідати правилам, установленим законодавчими та іншими нормативними актами; порушення вимог, установлених законом для підприємця, спричиняє негативні наслідки у вигляді відшкодування контрагенту збитків, заподіяних необґрунтованою відмовою в укладенні договору; одним з наслідків недотримання вимог законодавства є нікчемність умов публічного договору.

Публічний договір являє собою сукупність цивільно-правових норм, що регулюють договірні правовідносини, які виникають у сфері підприємницької діяльності, де є економічна нерівність сторін, що вимагає встановлення додаткових правових гарантій для більш слабкої сторони – споживача. Загальною нормою, що містить основні положення про публічний договір, є ст. 633 ЦК України. На доповнення до неї діють спеціальні норми, які регулюють конкретні види публічних договорів. Спеціальні закони та підзаконні акти, прийняті для розвитку норм щодо публічного договору, здійснюють детальне регулювання найважливіших положень для деяких договорів. Тому представляється можливим розглядати публічний договір як новий інститут цивільного права.

4. Проблеми укладення, зміни та розірвання договору у цивільному праві.

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі погодили між собою його істотні умови. Ці умови погоджують у процесі переговорів, які передують укладенню договору. Оскільки договір є спільним юридичним актом двох чи більше осіб, погодження ними умов договору проходить принаймні дві стадії: а) пропозиція однієї сторони укласти договір, або оферта; б) прийняття пропозиції другою стороною, або акцепт. Відповідно сторона, яка зробила пропозицію, називається оферентом, а сторона, яка прийняла її, - - акцептантом. Щоб пропозиція укласти договір вважалася офертою, вона повинна відповідати певним умовам:

• у ній повинні міститися всі істотні умови майбутнього договору (предмет, ціна, строк та ін.), щоб сторона, яка отримала пропозицію, зрозуміла про що йдеться. Пропозиція укласти договір повинна виражати і намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Якщо пропозиція таких умов не містить, то вона є не офертою, а лише викликом на оферту, який ні до чого не зобов'язує;

• оферта має бути адресована конкретній особі. Тому різноманітні реклама, об'яви, прайс-листи не можуть визнаватися офертою, це лише пропозиція невизначеному колу осіб зробити оферту.

Відповідь особи, якій адресована оферта, про прийняття нею пропозиції визнається акцептом. Акцепт завжди повинен бути повним і безумовним.

Договір вважається укладеним у момент одержання акцепту особою, яка направила оферту. Якщо для укладення договору, крім згоди сторін, потрібні передача майна (реальний договір) або вчинення іншої дії (договір підлягає нотаріальному посвідченню чи державній реєстрації), то він вважається укладеним з моменту передачі відповідного майна або вчинення певної дії.

Місцем укладення договору є місце проживання фізичної особи або місцезнаходження юридичної особи, яка зробила пропозицію про укладення договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Він може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Наприклад, згідно з Цивільним кодексом України договір ренти укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування, вирішуються судом. Коли розбіжності виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правових актів зазначених органів, то вони можуть бути вирішені судом тільки у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Якщо згідно із законом або угодою сторін договір повинен бути укладений у письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, підписаними стороною, яка їх надіслала. Нині розширилися технічні можливості вираження волі сторін на укладення договору, зокрема за допомогою факсимільного, електронного чи іншого зв'язку.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Зміна договору означає, що зобов'язання сторін діють відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Розірванням договору зобов'язання сторін припиняється. Але зміна і розірвання договору допускаються лише за згодою сторін, тому що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Угода про розірвання чи зміну договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, якщо із закону, іншого нормативно-правового акта, договору або звичаїв ділового обігу не випливає інше.

Договір може бути змінено чи розірвано за згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором (зокрема, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом).

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні цього договору.

Коли сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність до обставин, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути на вимогу заінтересованої сторони розірваний або змінений за рішенням суду за наявності одночасно таких умов:

• у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

• зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

• виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

• із суті договору або звичаїв ділового обігу не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

При розірванні договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої зі сторін, визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Коли договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією зі сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Визнання договору неукладеним.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.032 сек.