Особливості мозкового кровообігу

Особливістю мозкового кровотоку є його постійність, автономність, беспреривність.

Головний мозок (ГМ) отримує кров з двох артерій – внутрішньої сонної та хребтової, які утворюють Валізієве коло. Відтікає кров по мозковим венам переважно в пазухи твердої оболони ГМ.

Унікальною особливістю кровообігу ГМ є те, що воно відбувається в замкнутому просторі непіддатливого черепа та перебуває в динамічному взаємозв’язку з кровообігом спинного мозку та переміщенням спинномозкової рідини.

Відносна сталість кровообігу мозку визначається необхідністю створення гомеостазу для нейронів. В мозку немає запасів кисню, нейрони гинуть через 5^хвбез О₂, мозок має мінімальні запаси глюкози, тому потрібна постійна доставка їх кров’ю.

Постійність мікроциркуляції забезпечує сталість водного обміну між тканиною мозку і кров’ю , кров’ю і спинномозковою рідинною бо збільшення утворення спинномозкової рідини може привести до здавлювання мозку, який знаходиться в замкнутій черепній коробці.

Завдяки ауторегуляції, у здоровому організмі, кровопостачання мозку лишається незмінним навіть при падінні А/Т до 50 мм рт.ст. та при підвищенні системного А/Т вище 160-170 мм рт.ст.

Фізіологічні особливості кровопостачання головного мозку.

1. Величина мозкового кровообігу відносно постійна, складає 750 мл/хв (15 % від ХОК, маса мозку – 2 % від маси тіла). Кровотік в мозку нерівномірний – краще кровопостачаються ділянки сірої речовини, бо тут найвищий рівень обміну речовин. у дорослих 50 мл/хв./100г, у дітей на 50% вища, у людей похилого віку на 20% нижча.

2. Регуляція мозкового кровотоку – головна особливість полягає у значній перевазі місцевих механізмів регуляції над центральними.

Місцеві механізми регуляції:

- міогені – дуже виражені та ефективні, вони забезпечують стабілізацію мозкового кровотоку при змінах А/Т від 60 до 140 мм рт. ст.

- гуморальні – забезпечують перерозподіл мозкового кровотоку між його областями і таким чином – відповідність кровотоку до метаболічних потреб тканини мозку. Серед

мають метаболітів в регуляції кровотоку ГМ найбільш важливі СО₂, Н⁺, К⁺, аденозин.

Центральні механізми регуляції другорядне значення в порівнянні з місцевими.

Крупні артерії ГМ, артерії оболон мозку мають симпатичну інервацію, більш дрібніші артерії тканини ГМ її не мають. При максимальній стимуляції симпатичних нервів мозковий кровотік зменшується лише на 5-10 % (за рахунок звуження крупних артерій). Рахують, що таке звуження артерій є одним із механізмів, які “захищають” артерії мозку (і кровотік в ньому) від підвищення САТ, яке має місце в умовах симпато-адреналової активності.

Особливості легеневого кровообігу

В легенях розрізняють дві групи судин: одні виконують трофічну функцію (живлять тканину легень, бронхів) та відносяться до судин великого кола кровообігу, інші – функцію газообміну та відносяться до судин малого кола.

Мале коло кровообігу починається із правого шлуночку серця легеновою артерією.

Вона ділиться паралельно бронхіальному дереву до 17 порядка.

Легенева артерія, її гілки діаметром до 1мм є артеріями еластичного типу, а в дрібних артеріолах зовсім немає м’язових клітин ,таким чином регуляція опору шляхом зміни діаметра артеріол не можлива.

Артеріоли, прекапіляри, капіляри тісно повязані з альвеолярною паранхімою. Капіляри обплітаютть альвеоли густою сіткою. Кров по капілярах навколо альвеол рухається бесперервним потоком.

Капіляри переходять в посткапіляри, у вени, в стінках яких з’являються гладенькі м’язові клітини. Через 15 генерацій утворюються 4 вени, які впадають в ліве передсердя. Вени малого кола не мають клапанів. Таким чином:

1. Артеріальні судини за своїми властивостями (та будовою) нагадують венозні судини – вони легко розтягуються та реагують зміною об’єму на зміну трансмурального тиску.

2. В артеріальних судинах легень відсутні спеціальні судини опору. Загалом кількість гладенько-м’язових клітин в стінках цих судин невелика. Тому сумарний опір судин легень малий, в 6-8 разів менший, ніж загальний периферійний опір.

3. Правий шлуночок розвиває не високий тиск (систолічний – 25-30 мм рт. ст.), але його достатньо для подолання опору судин легень (тобто, це судини низького тиску).

4. Висока еластичність судин легень робить їх дуже чутливими до фактора гравітації (сили земного тяжіння). Цей фактор впливає на артеріальні та венозні судини. В результаті цього при вертикальній позі людини має місце нерівномірний кровотік через різні сенменти легені: найбільший він в базальних сегментах (нижніх), найменший – у верхівках, низький кровотік пов’язаний також з низьким тиском в легеневому стовбурі.

5. Гідростатичний тиск в капілярах легень низький – біля 6 мм рт. ст. Це попереджає вихід рідини з капілярів в альвеоли.

6. В стані спокою кров проходить через капіляр за 0,75-1 с – цей час достатній для повного вирівнювання вмісту газів в альвеолярному повітрі та крові.

7. Переміна положення тіла з вертикального на горизонтальне приводить до підвищення кровонаповнення легень на 20-25%.

8. Під час фізичного навантаження об’єм крові в легенях збільшується.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості коронарного ковообігу	\|	Будова та функції системи дихання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.026 сек.