ОБМІН ВУГЛЕВОДІВ

Розрізняють складні і прості вуглеводи. До складних належать полісахариди (крохмаль та глікоген) і дисахариди (молочний, буряковий, тростинний цукор), а до простих – моносахариди (глюкоза, фруктоза, галактоза).

Вуглеводи надходять в організм з їжею у вигляді полісахаридів і дисахаридів. У шлунково-кишковому тракті вони розщеплюються амілазами до моносахаридів, які всмоктуються в кров.

Функції вуглеводів:

1.Пластична роль – вуглеводи входять до склад структур клітин;

2.Енергетична роль

Глюкоза окислюється до вуглекислого газу і води зі звільненням енергії. При згоранні 1 г вуглеводів виділяється 4,1 ккал енергії. Людина отримує найбільше енергії за рахунок вуглеводів, вживаємо 300-400 г на добу. Нейрони ж мозку працюють виключно на енергії глюкози, використовують 12% глюкози, що надходить в організм, кишки – 9%, м’язи – 7%, нирки – 5%.

Глюкоза із кишок надходить у кров,норма цукру крові становить 4,44 – 6,66 ммоль/л. Стан, коли цей рівень опускається нижче 4,44 ммоль/л, називається гіпоглікемією, а підвищення понад 6,66 ммоль/л – гіперглікемією.

При надходженні в організм надмірної кількості цукру його рівень в крові різко підвищується і розвивається аліментарна, харчова, гіперглікемія. Але нирки починають швидко виводити надмірний цукор, в сечі з’являється глюкоза – глюкозурія, рівень глюкози в крові швидко нормалізується.

Моносахариди, що всмоктилися в кишечнику, з рухом крові потрапляють у печінку і м’язи, де частина їх перетворюється в глікоген (глікогенез), глікоген є резервом вуглеводів в організмі ,інших запасів вуглеводів немає. В середньому його відкладається до 350 г. При зниженні рівня цукру в крові (фізичне чи надмірне емоційне напруження глікоген розщеплюється до глюкози і надходить у кров (процес глікогенолізу), синтез гликогену стимулюється інсуліном – гормоном підшлункової залози. При цукровому діабеті утворення глікогену зменшується, а рівень цукру в крові підвищується і значна його кількість виводиться із сечею. Лікують цукровий діабет введенням інсуліну.

Вуглеводний обмін регулюється центральною нервовою системою та гормонами залоз внутрішньої секреції. Класичним прикладом нервової регуляції рівня цукру в крові є «цукровий укол» французького вченого Клода Бернара. Він зробив укол голкою на дно IV шлуночка (на рівні довгастого мозку) кролика після чого у тварини виникло підвищення концентрації цукру в крові і його поява в сечі. Таким чином, на рівні довгастого мозку є центри, що регулюють концентрацію цукру в крові. Такі ж центри знаходяться в гіпоталамусі, а також у корі великих півкуль.

Нервові імпульси від цих центрів по симпатичних нервах доходять до печінки і м’язів, підсилюючи при цьому розщеплення глікогену. Симпатичні нерви підсилюють секрецію гормону адреналіну мозковим шаром надниркових залоз.

Адреналін сприяє розщепленню глікогену і підвищенню цукру в крові.

Гормон інсулін зменшує рівень глюкози в крові. Усі інші гормони, що регулюють вуглеводний обмін, являються анатагоністами інсуліну, тобто підвищують рівень глюкози в крові. До них належать: гормон підшлункової залози – глюкагон, гормони кори надниркових залоз – глюкокортикоіди, гормон щитоподібної залози – тироксин, гормон передньої частки гіпофіза – соматотропін і мозкового шару надниркових залоз – адреналін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Баланс азоту	\|	ОБМІН ВОДИ І МІНЕРАЛЬНИХ СОЛЕЙ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.