Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Рольова гра

Аналіз критичних випадків

Аналіз ситуаційних вправ

Ситуаційна вправа - це реальна ситуація, представлена групі для аналізу. Вона може бути запозичена з досвіду тренера, колег, з літературних описів, свідчень очевидців. Тренер також може сам описати реальну історію, яка мала місце в житті. За допомогою цього методу можна проводити аналіз реальних ситуацій, визначати в них ключові проблемні питання, формулювати ідеї щодо можливого розв'язання таких ситуацій. Але слід пам'ятати, що застосування методу ситуаційних вправ потребуватиме від тренера значних витрат часу на підготовку, тим більших, чим складніша аналізована ситуація.

Особливості проведення аналізу ситуаційних вправ виявляються в тому, що:

• учасникам розлаються друковані матеріали з описом обраної ситуації;

• можна наприкінці опису визначити питання для аналізу або запропонувати учасникам відповідні інструкції на початку роботи. Часто буває доцільно застосувати обидва прийоми разом;

• учасники мають відокремити суттєві факти від несуттєвих, зробити висновки і ухвалити рішення на підставі цих висновків;

• учасники мають пов'язати аналіз ситуаційної вправи з матеріалами тренінгу, які були вивчені раніше;

• аналіз ситуаційних вправ зручно виконувати у складі малих груп, а згодом малі групи можуть представляти свої висновки всій групі для подальшого обговорення.

Це метод докладного розгляду якоїсь однієї події, з метою усвідомлення досвіду, формулювання висновків та планування дій. які можуть дати позитивні зміни на майбутнє. Для такого аналізу учасники повинні мати певні базові знання за темою обговорення, аби легко наводити приклади і формулювати ідеї під час виконання вправи. Теми для обговорення може запропонувати тренер або сама група в процесі мозкового штурму.

Особливості проведення аналізу критичних випадків полягають у тому, що:

• учасники працюють у складі малих груп;

• учасникам надається стислий опис події;

• мала група обговорює подію, відповідаючи на запитання на кшталт того: як можна було запобігти настанню цієї події; як можна було б вплинути на її перебіг, щоб отримати інший результат; які додаткові знання або навички були потрібні, щоб забезпеч йти інший результат; чому ця подія сталася в тому вигляді, в якому вона сталася?

• згодом, у разі необхідності, малі групи можуть об'єднатися у велику групу, щоб обмінятися результатами своєї роботи.

Це ефективна навчальна методика, яка має бути добре продумана і організована, щоб забезпечити позитивний вплив. За допомогою рольової гри можна:

• набути досвіду використання певних навичок в ігровій ситуації;

• проаналізувати альтернативні способи дій ідеї, запропоновані для виконання завдання гри, зміни ситуації на краще;

• відпрацювати на практиці певні види поведінки у безпечному середовищі перед тим, як розпочати їхнє застосування в реальному житті;

• набути впевненості у своїх силах під час практичних дій або репетиції певної події;

• закріпити засвоєний матеріал шляхом забезпечення зворотного зв'язку.

• додати до навчального процесу елемент розваги.

Особливості проведення рольових ігор такі:

• гра планується заздалегідь. Тренер має чітко усвідомлювати, для чого він застосовує цей метод, які навички учасники набуватимуть в результаті;

• учасникам потрібні чіткі інструкції щодо теми, яку вони представлятимуть, і часу, який відводиться їм на підготовку гри та її презентацію глядачам;

• після кожної презентації проводиться брифінг (він може мати різні форми) для обговорення перебігу подій під час гри;

• тренер радить глядачам звернути увагу на певні моменти гри, які обговорюватимуться після презентації під час брифінгу; дає учасникам змогу разом обговорити, що сталося;

• кожний виконавець ігрової ролі може обговорити свою роль;

• глядачі (спостерігачі) можуть представити свої коментарі щодо моментів гри, на які вони звернули увагу;

• тренер підсумовує обговорювані моменти, дипломатичне звертає у вагу на інші моменти, які, можливо, випали з поля зору учасників під час презентації та брифінгу, дякує кожній групі за презентацію і першим починає аплодувати на знак подяки;

• тренер мас бути готовим втрутитися, якщо група відхиляється від заданої теми, або презентація триває надто довго;

• рольова гра потребує часу (як правило, вона триває довше, ніж передбачається) щоб пояснити учасникам, що вони мають робити (близько 10 хвилин); щоб підготуватися групі до презентації (близько 20-30 хвилин); щоб провести власне презентацію (близько 10 хвилин); щоб провести брифінг, на я кому обговорюватимуться висновки, зроблені в результаті гри (близько 10-15 хвилин);

• рольова гра з більшою імовірністю виявиться успішною, якщо учасники тренінгу почуваються комфортно один з одним. Як правило, не рекомендується проводити рольову гру на початку тренінгового курсу;

• у процесі гри тренеру слід робити нотатки для обговорення під час брифінгу. Роль тренера полягає в тому, щоб допомогти учасникам максимально усвідомити, що відбувалося на сцені, чому це відбувалося, і що можна було б зробити інакше, аби отримати інший результат;

• тренер має відзначити, чи відчували гравці проблеми щодо виходу зі своєї ролі після завершення гри. Якщо так - один з корисних методів полягає в тому, щоб запропонувати учасникам написати що-небудь про свою роль на аркуші паперу, а згодом зім'яти аркуш і викинути його.

Рольові ігри, як і багато інших ігор та тренінгових вправ, належать до інтерактивних методів навчання. Інтерактивне навчання передбачає використання різних видів активності учасників тренінгу: фізичної (рухова активність); соціальної (активність у соціальному оточенні - комунікація, взаємодія, взаємне прийняття); змістовної стосовно тематики тренінгу Відповідно до того, яка активність домінує у грі, таке завдання й вирішуватиме у тренінгу гра, вправи. Наприклад, якщо застосовуватимуться фізичні вправи. які не пов'язані із змістом тренінгу, то вони виконуватимуть роль розминки, слугувати засобом пожвавлення групи. Вправи та ігри дозволяють досягти численних цілей, зокрема:

• подолати ніяковість і представити учасників один одному, коли вони щойно познайомилися:

• зарядити учасників енергією, коли відчувається знесилення після обідньої перерви або після довготривалого заняття, під час якого учасники були змушені мало рухатись;

• створити командний дух;

• сприяти спілкуванню;

• переглянути матеріал заняття, аби закріпити поняття, представлені раніше;

• урізноманітнити заняття і внести в них елемент розваги.

Що потрібно знати, щоб провести гру.

Для успішної роботи тренеру слід мати власний «тренерський портфель», бути добре ознайомленим із різними іграми (знати мету гри та її приналежність до відповідного класу інтерактивних методів), вміти проводити гру у відповідності з вимогами до ведучого тренінгу.

Стосовно кожної окремої гри потрібно уточнити:

• як ця гра працює. Адже гра проявляє, виносить на поверхню глибина почуття та ідеї, бажання та побоювання, надії та спогади, вона ніби їх проектує на задану тренером поверхню. При цьому тренер може використати різи способи проекції, такі як навмисне акцептування поведінки з перебільшенням (щоб учасники краще побачили та відчули особливості своєї поведінки застосування принципу контрасту (учасник мас зробити так, як раніше ніколи не робив); обмін ролями (для розширення уміння учасників розуміти партнера); використання знання системності процесів і результатів (і щоб у часники зрозуміли наслідки застосування різних комунікативних стилів поведінки) тощо;

• мету (що ця гра повинна проявити, як це буде усвідомлено учасниками). Визначення мети гри та надає можливість оцінити її результати;

• потрібну кількість учасників (чи достатньо в групі людей для гри, яка чисельність групи впливатиме на готовність учасників витримувати навантаження, відкриватися перед іншими людьми, адже чим більше нових людей на тренінгу, тим важче декотрим учасникам бути відвертими тощо);

• тривалість (чи буде достатньо часу для проведення гри);

• який засіб спілкування використовуватиметься (потрібно стежити, щоб змінювалися по черзі вербальні та невербальні засоби);

• ступінь структурованості гри (чим конкретніша структура гри, тим чіткіша повинна бути інструкція тренера учасникам);

• глибину втручання (від спрямованості учасників на відповідний рівень аналізу - поверховий чи глибинний - залежить можливість використання гри та легкість її сприйняття учасниками);

• навантаження на учасників (певна міра навантаження, яка викликає відповідну напругу, деякий стрес, потрібні для ефективної роботи. Проте надмірне навантаження посприяє конструктивній переробці інформації, блокує та закріплює стереотипні форми поведінки не на користь меті гри);

• історію виникнення гри, яка інколи теж дає цікаву інформацію;

• вимоги до ведучого (здатність ефективно провести гру, відпрацювати досвід та усвідомити почуття, які проявляться у грі, забезпечивши збереження працездатності групи та користь кожному учасникові).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мозковий штурм	\|	Переваги та небезпеки інтерактивних ігор

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.