Передумови відродження Олімпійських ігор сучасності. Піонери відродження Олімпійських ігор. Розкопки Олімпії.

ДІЯЛЬНІСТЬ П’ЄРА ДЕ КУБЕРТЕНА

ВІДРОДЖЕННЯ ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР СУЧАСНОСТІ.

1. Передумови відродження Олімпійських ігор сучасності. Піонери відродження Олімпійських ігор. Розкопки Олімпії.

2. Життя та діяльність П. де Кубертена.

3. Атлетичний конгрес 1894 року та його значення.

4. Діяльність О.Бутовського.

Література: 4,11,14,15,16.

Засновником сучасного олімпійського руху справедливо вважають знаменитого французького просвітителя барона П’єра де Кубертена, багаторічна і цілеспрямована діяльність якого не тільки дозволила відродити Олімпійські ігри, але і перетворила олімпійський рух в істотну сторону громадського життя світового співтовариства. Багато фахівців обґрунтовано пов'язують відродження сучасних Олімпійських ігор з розвитком міжнародного спортивного руху, з появою міжнародних спортивних організацій з різних видів спорту в другій половині XIX в. Однак ідеї олімпізму і спроби відродження Олімпійських ігор, починалися задовго до появи проекту Кубертена.

Існує думка (Л. Кун, 1982), що поняття про Олімпійські ігри було повернуте в сферу суспільної свідомості видатним італійським державним діячем епохи Відродження Матео Палмієрі (1405—1475), коли з'явилися тенденції до використання ідей античного світу. В наступні роки особлива увага до спорту Стародавньої Греції виявляли видатні державні діячі, педагоги, медики, драматурги, філософи. Перша відома спроба організації змагань, подібних древнім Олімпійським іграм була зроблена англійцем Робертом Довером на початку XVII в. У дні Св. Трійці він у своєму маєтку влаштовував «Олімпійські ігри», що залучали досить багато глядачів. Програма цих ігор включала в себе боротьбу, фехтування, хокей на траві, змагання на палках, у стрибках, метання металевого молота чи списа. Ігри ці добре описані в поемах М. Драйтона і Б. Джонсона (1636 р.), у яких силач К. Довер з'являється як другий Геракле (Р. Graham, 1976). Про спортивні фестивалі (вже і тоді їх називали «олімпійськими іграми»), що досить часто проводилися в Англії XVII в. повідомляє А. Робінс у статті «Олімпіади в Англії» (1908 р.).

Першим серйозним дослідником олімпійського спорту Древньої Греції прийнято вважати англійця Джилберта Веста (1703—1756), що і свою докторську дисертацію присвятив історії Олімпіад. Він досить всебічно розвивав ідеї олімпізму, призивав до відродження Олімпіад. Д. Вест був гарячим прихильником продовження спортивних змагань, що одержали назву “олімпійські ігри”, які проводилися з 1604 р., так як вони стали популярними, але, на жаль, припинилися.

Були спроби відродити спортивні змагання в дусі Олімпійських ігор і на північноамериканському континенті. Так, у 1779 р. американський конгресмен У. Драйтон запропонував провести спортивне свято з феєрверком на честь Дня незалежності, посилаючись на древніх греків і Олімпійські ігри, що проводилися ними. Правда, його супротивник конгресмен Г. Лоуренс, у свою чергу підкреслював, що «Олімпійські ігри й інші дурості привели греків до занепаду». Помітний слід в історії спорту залишили «Олімпійські ігри», що проводилися доктором У. Бруксом у середині XIX в. у містечку Венлок. Переможець Ігор у п’ятиборстві одержував великий срібний кавник, присланий спеціально для цієї мети королем Греції.

Багато істориків вважають, що ідею поновлення Олімпійських ігор уперше висловив у 1793 р. німецький теоретик і практик в області фізичного виховання Іоганн Кристоф Фридерик Гутс-Мутс, що звернув увагу своїх сучасників на античну спадщину древніх греків і Олімпіади, що ними проводилися.

Ідея відродження Олімпійських ігор неодноразово виникала в XIX в., коли в різних країнах (Швеції, Канаді та ін.) робилися спроби проведення за назвою «Олімпійські ігри» різних змагань, що нагадували про древню культуру греків, що відроджували дух античних Олімпіад.

Спроби відродження Олімпіад були й у Греції. Після врятування країни від турецького ярма в 1832 р. були пропозиції відродити проведення Олімпійських ігор у виді грецьких національних ігор, однак вони не були здійснені цілком.

У 1858 р. майор грецької армії Е. Цаппас (1800—1865), що володів незвичайною енергією і великими фінансовими можливостями, запропонував королю Греції відновити проведення Олімпійських ігор. Він на власні кошти створив фонд олімпійців і побудував великий зал для змагань. Королівським указом був створений Оргкомітет і в 1859 р. проведені ігри в Афінах, названі «Панеллінською Олімпіадою», присвячені до промислової і сільськогосподарської виставки. Вони включали біг на спринтерські і стаєрські дистанції, стрибки, боротьбу, метання диска і списи, кінні стрибки, лазіння по канаті, командне перетягування каната. У змаганнях взяли участь греки з Малої Азії, Єгипту і Кіпру. Нагороджував переможців лавровими вінками і грошовими призами король Греції Оттон I. Ігри, що планувалися на 1863 р. не відбулися через смерть короля і викликану нею політичну напругу в країні. Однак надалі такі змагання проводилися кілька разів — у 1870, 1875, 1888 і 1889 р. (Р. Graham, 1976).

Слід відзначити і діяльність одного з пропагандистів олімпійської ідеї А. Купера, що запропонував в 1891 р. організувати «Англосаксонську Олімпіаду», у якій би брали участь країни Британської імперії й Америка. Ця ідея знайшла підтримку в Англії, Австралії, Канаді, Південній Африці.

Однак ні одні з цих «Олімпійських ігор» не перетворилися в національні і тим більше в міжнародні змагання. Як писав П. Кубертен, це «були передчасні і невдалі спроби поновлення Олімпійських ігор».

Ідея олімпізму підтримувалася і завдяки історичним і археологічним вишукуванням. У XVIII в. були зроблені перші спроби провести розкопки в місцях проведення спортивних змагань у Древній Греції. Однак успіху вони не мали.

У 1829 р. французька експедиція успішно провела розкопки, знайшовши залишки будинків і ряд експонатів, що мали велику художньо-пізнавальну цінність. Ряд експедицій провели і приватні особи. Хоча результати проведених досліджень були поки незначними, але вони привернули увагу громадськості, викликали прагнення більш глибоко досліджувати історію проведення Олімпійських ігор стародавності.

Величезну роботу з розкопок у районі Олімпії провів, захоплений ідеєю олімпізму археолог Ернст Курціус (1814— 1896 р.). В різні роки (особливо в період 1875—1881 р.) він зробив важливі знахідки, що відносяться до Олімпійських ігор Древньої Греції, незважаючи на те, що археологічні дослідження були утруднені в зв'язку з наявністю великого шару річкових наносів. Ця робота, як і висловлювання Е. Курціуса про Олімпійські ігри, стимулювали розвиток олімпійської ідеї. В одній зі своїх наукових доповідей він говорив: «... навіть якщо в Бога є й інші розповсюджені на землі заповіді, що проголошують більш величний світ, аніж Олімпійське перемир'я, то і тоді Олімпія залишиться для нас священною землею. І нам необхідно перенести в наш світ, що виблискує більш чистими вогнями, піднесеність культури древніх, самовідданий патріотизм, готовність до жертв в ім'я мистецтва і радість змагань, що перевершує будь-які життєві сили».

Велику роль у відродженні Олімпійських ігор зіграли і національні системи фізичного виховання і спортивного руху, які складалися в XVIII-XIX ст., для яких олімпійська ідея була природною: тут необхідно виділити німецьку (І.Б Безедов, К. Зальцман, І. Гутс-Мутс, Г. Фіт, Ф. Анн, Л. Ян і ін.); англійську (Д. Локк, Ч. Кінгслі, Т. Арнольд, Г. Спенсер); французьку (Ж.-Ж. Руссо, Д.Ф. Аморос, Д. Демени); шведську (П.Х. Лінг, П.И. Лідбек, Я. Лінг); чеську (М. Тирш, И. Фугнер); російську (Е.А. Покровський, Е.М. Дементьєв, П.Ф. Лесгафт).

Відродженню сучасних Олімпійських ігор багато в чому допомогло і поширення в другій половині XIX ст. різних видів спорту, проведення великих міжнародних змагань. Так вже в 1846 р. у Сіднеї (Австралія) був проведений перший світовий чемпіонат по плаванню на дистанції 440 ярдів, переможцем якого став У. Редмен. У 1858 р. також в Австралії був проведений світовий чемпіонат на дистанції 100 ярдів, що виграв австрієць Джо Беннет у завзятій боротьбі з англійцем Чарльзом Стедменом.

Великі міжнародні змагання зі швидкісного бігу на ковзанах, починаючи з 50-х років минулого сторіччя, сталі проводити в Голландії. У цих змаганнях, що збирали до 20-30 тис. глядачів брали участь спортсмени Росії, Америки, Данії, Норвегії, Англії, Голландії й інших країн.

Змагання стали проводити і з інших видів спорту. Наприклад, у 1871 р. у Буде (район Будапешта) були проведені великі змагання зі стрільби, у яких брали участь кращі стрілки Австро-Угорщини, Америки, Туреччини, Німеччини, Швейцарії. У 1877 р. відбувся перший Уімблдонський турнір (Англія) з тенісу на трав'яних кортах, у якому взяли участь і закордоні спортсмени. Уперше чемпіонат світу зі швидкісного бігу на ковзанах був проведений в Амстердамі в 1889 р., змагання на першість Європи з легкої атлетики стали проводитися з 1891 р., з веслування — з 1893 р.

З метою керівництва розвитком спорту інтенсивно стали утворюватися національні і міжнародні спортивні об'єднання — союзи, федерації, ліги і т.п. Наприклад, у 1858 р. була створена «Національна федерація бейсболу Сполучених Штатів Америки», у 1863 р. — англійська футбольна ліга, пізніше національні федерації гімнастики, плавання, ковзанярського і вітрильного спорту, веслування, велосипедного спорту, легкої атлетики, боротьби, важкої атлетики були створені в багатьох країнах світу.

У 1881 р. була створена Міжнародна федерація гімнастики (ФІЖ), 1892 р. —міжнародна федерація гребних товариств і Міжнародний союз ковзанярів. Крім федерацій і союзів створювалися національні і міжнародні спортивні об'єднання, на діяльність яких сильно впливали державні інтереси, політичні установки чи релігійні принципи. Але багато з цих організацій виявили прагнення до широкого міжнародного співробітництва, підсумком якого могло б стати відродження Олімпійських ігор.

Ідея відродження Олімпійських ігор до кінця XIX в. охопила майже всю спортивну громадськість, підтримувалася багатьма державними діячами. Але мало хто тоді думав, що цю ідею втілить у життя французький просвітитель П’єр де Кубертен, тому що Франція в той час не відносилася до числа держав з розвинутими видами спорту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Причини занепаду давньогрецьких Олімпійських ігор.	\|	Життя та діяльність П. де Кубертена.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.