Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Міжнародно-правова охорона суміжних прав

З міжнародно-правових актів, які становлять систему охорони суміжних прав, розглянемо лише три:

• Міжнародну конвенцію про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення;

• Женевську конвенцію про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм;

• Брюссельську конвенцію про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники.

1. Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення(Римська конвенція) була прийнята 26 жовтня 1961 р. і станом на 15. 07. 2002 р. в ній брали участь 69 держав-учасниць. Конвенція набула загальної чинності 18. 05. 1964 р. Україна приєдналася до Римської конвенції згідно з Законом України від 20. 09. 2001 р. Оскільки, як зазначалось, суміжні права невід'ємно пов'язані з правами авторів, вже перша стаття Римської конвенції передбачає, що охорона, яка надається за цією Конвенцією, ніяким чином не впливає на охорону авторського права на літературні або художні твори, зокрема, якщо відповідно до авторського права для використання авторського твору необхідно отримати дозвіл автора, останній слід отримати.

Передбачається також, що для приєднання до даної Конвенції держава повинна одночасно бути:

• членом ООН;

• членом Бернського Союзу або членом Всесвітньої конвенції (ст. 24).

Більш того, з моменту виходу держави з Бернського Союзу чи Всесвітньої конвенції, її членство у Римській конвенції припиняється. Для цілей Конвенції (ст. 3):

• під «виконавцями» маються на увазі актори, співаки, музиканти, танцюристи або інші особи, які виконують роль, співають, читають, декламують, виконують або будь-яким іншим способом беруть участь у виконанні творів літератури чи мистецтва;

• під «фонограмою» мається на увазі будь-який виключно звуковий запис звучання виконання або інших звуків;

• під «виробником фонограм» мається на увазі фізична або юридична особа, яка першою здійснила звуковий запис звучання виконання або інших звуків;

• під «публікацією» мається на увазі надання публіці примірників фонограми в достатній кількості;

• під «відтворенням» мається на увазі виготовлення одного або кількох примірників запису; під «телерадіомовленям» мається на увазі передач бездротовими засобами звуків або зображень і звуків для прийому публікою;

• під «ретрансляцією» мається на увазі одночасна передача телерадіопродукції однієї організації мовлення іншою організацією мовлення.

2. Охорона, що надається Римською конвенцією, зводиться, головним чином, до національного режиму.

Виконавцям(ст. 4) національний режим надається:

• якщо виконання має місце в іншій Договірній Державі (незалежно від громадянства виконавця);

• у випадку включення виконання до фонограми, що охороняється Конвенцією (незалежно від громадянства виконавця і місця здійснення виконання);

• коли виконання транслюється «в живому вигляді» у передачі, яка охороняється Конвенцією (незалежно від громадянства виконавця).

Виробникам фонограм(ст. 5) цей режим надається:

• якщо виробник є громадянином іншої Договірної Держави;

• коли перша фіксація була здійснена в іншій Договірній Державі або

• фонограма була вперше чи одночасно випущена в світ в іншій Договірній Державі (проте, можливі певні альтернативи або застереження Держав).

Організаціям мовлення(ст. 6) національний режим надається:

• якщо їх штаб-квартира знаходиться в іншій Договірній Державі або

• коли передача транслюється з передавача, що розташований в іншій Державі (незалежно від місця знаходження первісної організації мовлення).

3. Конвенцією передбачено мінімальний рівень охорони шляхом можливості запобігання певним діям, якщо вони здійснювалися без згоди виконавців. Виконавці охороняються (якщо вони не надавали згоди) від наступних дій:

• передача в ефір або публічне оповіщення про виконання без використання запису (живого);

• здійснення запису виконання, яке не було предметом запису та

• відтворення (без їхньої згоди) запису їхнього виконання. Виробники фонограм (ст. 10) користуються правом дозволяти пряме або опосередковане відтворення своїх фонограм. Організації мовлення (ст. 13) користуються правом дозволяти або забороняти:

• ретрансляцію своїх телерадіопередач;

• запис своїх телерадіопередач;

• їх відтворення.

Статтею 15 Римської конвенції передбачена можливість для Договірних Держав здійснити певні обмеження зазначених вище прав. Ці обмеження стосуються:

а) використання в особистих цілях;

в) використання коротких уривків з метою повідомлення про поточні події;

c) короткочасного звукового запису, здійснюваного організацією мовлення на своєму власному обладнанні і для своїх власних передач;

d) використання виключно в навчальних або науково-дослідних цілях.

Строк охорони, за Конвенцією (ст. 14), триває принаймні до кінця 20-річного періоду, датованого з кінця року, в якому був здійснений запис фонограми і включених до них виконань, мали місце виконання, що не включені до фонограм або мала місце передача в ефір.

Проте дослідники вважають, що національні законодавства частіш за все передбачають 50-річний строк, щонайменше - у випадку фонограм і виконавців.

4. Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм.Дана Конвенція прийнята 29. 10. 1971 р. і нині в ній бере участь близько 70-ти держав. Вона відкрита для будь-якої держави, що є членом ООН або спеціалізованої установи, яка належить до системи ООН. Україна приєдналася до цієї Конвенції згідно із Законом від 15. 06. 1999 р. Присвячена ця Конвенція лише тій категорії суб'єктів, які позначені в її назві. Конвенцією передбачається захист даних суб'єктів шляхом надання національного режиму, проте лише за критерієм національності (не доміцилію).

За ст. 2 цієї Конвенції, кожна Держава-учасниця зобов'язалась охороняти інтереси виробників фонограм, які є громадянами інших країн-учасниць, від виробництва копій фонограм без згоди виробника і від ввозу таких копій, коли згадане виробництво або ввіз здійснюється з метою розповсюдження цих копій серед публіки. Зазначена охорона надається згідно із:

• законодавством в галузі авторського права (шляхом надання авторського або іншого виключного права);

• спеціальним законодавством у сфері суміжних прав;

• законодавством про недобросовісну конкуренцію та

• кримінальним правом.

Строк охорони, як це передбачено і за Римською конвенцією, становить не менше, ніж 20 років від дати першої публікації фонограми (хоча, знов-таки, в національних законодавствах цей строк дорівнює зазвичай 50-ти рокам).

5. Брюссельська конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники.Конвенція прийнята 21. 05. 1974 р. і набула загальної чинності 25 серпня 1979 р. Станом на 15. 07. 2002 р. Конвенція налічувала 24 держави-члена. Україна участь у цій Конвенції не бере.

Конвенція передбачає зобов'язання кожної Договірної Держави вживати належних заходів щодо запобігання протизаконного розповсюдження на своїй території чи з неї будь-якого сигналу, що містить програми, які передаються через супутник. Конвенція по супутниках (як її часто називають) містить такі визначення термінів (ст. 1):

«сигнал» – створена за допомогою електронних засобів несуча частота, яка здатна передавати програми;

«програма» – сукупність матеріалів, отриманих безпосередньо чи в запису, які складаються із зображень, звуків або тих та інших одночасно, що передаються за допомогою сигналів з метою подальшого розповсюдження;

«супутник» – будь-який устрій, що знаходиться за межами земного простору і здатен передавати сигнали;

«випромінювальний сигнал» – будь-який несучий програми сигнал, що спрямований на супутник або через нього;

«вторинний сигнал» – сигнал, який отримується шляхом перетворення технічних характеристик випроміненого сигналу з проміжними записами чи без них;

«орган-джерело» – фізична або юридична особа, що визначає, які саме програми будуть нести сигнали, що випромінюються; «розповсюджуючий орган» - фізична або юридична особа, що вирішує, чи повинна мати місце передача вторинних сигналів широкому загалу чи його частині;

«розповсюдження» – дія, за якою розповсюджуючий орган передає вторинні сигнали широкому загалу чи будь-якій його частині.

Конвенція по супутниках збільшує обсяг охорони, яка надається організаціям ефірного мовлення, шляхом заборони протизаконного розповсюдження за допомогою супутника сигналів, що містять програми, незалежно від того, що вони не можуть бути прийняті широким загалом і, наслідок цього, їх випромінювання не буде ефірним мовленням за визначенням Римської конвенції. Більш того, охорона за цією Конвенцією розповсюджується навіть у випадках, коли вторинні сигнали розповсюджуються за допомогою кабелю, що взагалі Римською конвенцією не передбачається.

Слід зауважити, що Конвенція по супутниках не охороняє програму, що транслюється. її об'єктом є саме сигнали, які випромінюються організацією ефірного мовлення не з супутників прямого випромінювання. Проте Конвенція наголошує, що жодне з її положень не може тлумачитись як таке, що обмежує або завдає шкоди охороні, яка вже надається авторам, виконавцям, виробникам фонограм або організаціям ефірного мовлення (ст. 6).

Конвенція дозволяє розповсюдження сигналів, що несуть програми, неуправомоченими особами, коли такі сигнали містять короткі уривки стосовно поточних подій, або є цитатами, короткими уривками (для цілей навчання, наукових досліджень тощо).

Стосовно строку охорони Конвенція відсилає до національного законодавства країни, в якій виникає необхідність у відповідній охороні.

4. Захист авторських і суміжних прав за законодавством України

1. Як відомо, з 01. 01. 2004 р. набув чинності новий ЦК України, в якому регулюванню авторського права та суміжних прав присвячено глави 36 і 37 відповідно. Проте, за відсутності у цьому Кодексі будь-якого колізійного регулювання у питаннях, що розглядаються, головним залишається Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. Статтею 2 цього Закону встановлено, що законодавство України про авторське право і суміжні права охороняє особисті (немайнові) та майнові права осіб, яким належить авторське право і суміжні права. Статтею 8 Закону передбачено, що охорона надається:

1) Авторам, незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких вперше було опубліковано або не опубліковано, проте вони знаходяться в об'єктивній формі на території України.

2) Авторам, твори яких вперше опубліковані в іншій країні і протягом 30 днів після цього опубліковані в Україні незалежно від громадянства і постійного місця проживання автора.

3) Авторам, які є громадянами України або мають постійне місце проживання на території України, незалежно від того, на якій території вперше були опубліковані їх твори.

Щоб повністю розуміти зміст наведених норм, слід мати на увазі положення ст. 4 цього Закону, де зазначено, що під опублікуванням (випуском твору у світ) розуміється випуск в обіг примірників твору чи фонограми за згодою автора або іншої особи, яким належать авторське право та суміжні права, у кількості, що задовольняє розумні потреби публіки шляхом продажу, здачі в найом, публічного прокату або шляхом іншої передачі права власності чи права володіння примірником твору або фонограми. Під опублікуванням розуміється також надання доступу до твору, фонограми через електронні системи інформації.

Авторам, незалежно від громадянства, твори яких вперше опубліковані або не опубліковані, але знаходяться в об'єктивній формі па території іншої держави, надається охорона відповідно до міжнародних договорів України.

2. Особливої уваги заслуговує питання про охорону авторського права іноземців, які не мають постійного місця проживання на території України. Права цих авторів мають в Україні два види режиму:

• у разі, коли Україна має з державою громадянства або постійного місця проживання іноземця відповідну угоду та/або якщо твір підпадає під захист Бернської конвенції, авторські права захищаються відповідно до зазначених міжнародних договорів;

• у всіх інших випадках застосовується режим творів, що не охороняються.

Беззаперечно, це не означає, що в останньому випадку твори зовсім не охороняються. Наприклад, відповідний твір не можна перевидати за своїм ім'ям. Але у всіх таких випадках охороняється лише невелика кількість немайнових авторських прав.

3. Стосовно охорони суміжних прав, головні положення цього Закону зводяться до такого:

По-перше, охорона суміжних прав здійснюється без шкоди охороні творів авторським правом: виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів, виробники фонограм і організації мовлення повинні дотримувати прав авторів і виконавців, а організації мовлення – дотримувати права авторів фонограм, авторів і виконавців.

По-друге, виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм та виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери R у колі - ®, імені (найменування) особи, що має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми.

По-третє, охорона,згідно з цим Законом, надаєтьсяу такі способи:

Правам виконавців,якщо виконання:

• вперше мало місце на території України;

• зафіксовано на фонограмі, що охороняється згідно зі ст. 32 Закону;

• не зафіксовано на фонограмі, але включено у передачу організації мовлення, яка охороняється згідно із зазначеною статтею.

Правам виробниківфонограм, коли:

• виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;

• фонограму вперше опубліковано на території України або на території України протягом З0 днів від дня її публікації в іншій державі;

• перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

Права організацій мовлення охороняються,якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють передачі з програвачів, розташованих на території України.

Останнє (і найголовніше з точки зору міжнародного приватного права) положення зводиться до того, що суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняється лише відповідно до міжнародних договорів України, чим, як зрозуміло, застосування колізійного методу регулювання у цій сфері виключається.

Що стосується Закону від 23. 06. 2005 р., то в ньому міститься розділ IV, присвячений колізійним нормам щодо прав інтелектуальної власності. Проте, цей розділ відзначається певною лаконічністю - в ньому міститься всього дві статті. Перша з них (ст. 36) встановлює правило, за яким до правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону. У наступній статті зазначається, що до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів	\|	Визначення права промислової власності та його основні поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.