• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Витрати, їх структура і класифікація.

Облік витрат ведеться згідно П(С)БО 16 “Витрати” та відповідно до облікової політики підприємства.

Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” витратами звітного періоду визнається зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Тобто витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

1) витрати, що виникають у зв'язку зі зменшенням активів:

• нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів;

• списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП та інших необоротних активів, що стали непридатними до використання;

• списання матеріалів, запчастин для ремонту обладнання та на інші потреби;

• нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, шо не може бути погашена;

• визнані економічні санкції — штрафи, пені, неустойки, що підлягають сплаті чи сплачені.

Таким чином, все, що не може бути визнане активом, списується на витрати.

2) Витрати, що збільшують зобов'язання підприємства:

• заробітна плата;

• податки, збори, обов'язкові платежі;

• відрахування на обов'язкове та добровільне страхування;

• послуги сторонніх організацій з формування турів (харчування, трансфер, екскурсії, оренда автомобіля, мобільного телефону, страховка і т.п.);

• послуги зв'язку, реклами, комунальні послуги, інше нарахування витрат, пов'язаних зі збільшенням зобов'язань.

Основними принципами визнання витрат є:

1. Принцип визнання — передбачає відображення витрат у тому звітному періоді, в якому відбувається господарська операція.

2. Принцип відповідності — порівняння витрат звітного періоду з доходами, тобто це витрати, що обумовили одержання доходів за даний період.

3. Принцип періодичності — витрати підприємства розподіляються за звітними періодами. Згідно із загальними вимогами до фінансової звітності звітним періодом є календарний рік. Однак для одержання оперативної інформації з метою прийняття управлінських рішень установлено проміжні звітні періоди: місяць, квартал.

Технологія туристичної діяльності складається із процесів формування, просування, продажу та надання туристичних послуг.

Сукупність господарських операцій, пов’язаних із організацією та забезпеченням створення туристичного продукту (розробка туристичного маршруту, визначення структури туристичних послуг, досягнення домовленостей із підприємствами, які надають відповідні послуги, супроводження туристів під час туру і контроль надання послуг), у бухгалтерському обліку відносять до процесу виробництва. Відповідні витрати є виробничими.

Основними задачами бухгалтерського обліку витрат на виробництво є: своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на виробництво і збут турпродукту (готельного продукту), визначення (калькулювання) фактичної собівартості окремих видів турів і всіх туристичних послуг, а також контроль за економічним і раціональним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Собівартість туристичного продукту - це вартісна оцінка матеріальних та інших витрат, які використовуються у процесі виробництва та продажу туристичного продукту, а також інших витрат на його просування та реалізацію.

Собівартість реалізованого туристичного продукту складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду,нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Витрати на виробництво туристичного продукту поділяються на прямі і загальновиробничі.

Прямі витрати — це витрати, які на основі первинних документів можливо віднести на витрати визначеного виду туристичних або готельних послуг.

Прямі витрати включають:

1. прямі матеріальні витрати (вартість оплачених послуг з проживання, харчування, екскурсійне і транспортне обслуговування тощо);

2. прямі витрати на оплату праці (зарплата робітникам, зайнятим у створенні туристичного продукту (туру));

3. інші прямі витрати (відрахування на соціальні заходи, плата за оренду, амортизація тощо).

При формуванні туристичного продукту витрати на основні види туристичних послуг, як правило, є прямими виробничими витратами. Туристичний продукт представляє собою комплекс не менше двох туристичних послуг щодо перевезення, розміщення, харчування, а також оформлення віз, організації відвідування об'єктів культури, відпочинку та розваг, користування рекреаційними ресурсами тощо. Оскільки туристичний продукт здебільшого складається з послуг сторонніх організацій, умови визнання та обсяг витрат, порядок їх включення до собівартості туристичного продукту визначаються формою та умовами договорів. Усі взаємовідносини з партнерами-постачальниками послуг щодо обслуговування туристів на маршруті туру оформляються договорами. Вони можуть мати типову форму договору купівлі-продажу, комісії, доручення, обміну (при безоплатному обміні туристичними групами) або агентської угоди. Конкретна форма та умови договору визначають порядок відображення в обліку вартості туристичних послуг у складі витрат підприємства.

Загальновиробничі витрати - це витрати, пов'язані з формуванням декількох видів туристичного або готельного продуктів. їх розподіляють по об'єктам обліку шляхом розподілу загальної суми в кінці місяця.

По відношенню до обсягів наданих послуг загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні витрати.

Змінні витрати — змінюються разом із зміною обсягу наданих послуг. До них відносяться: витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, витрати на охорону праці, пожежну безпеку тощо. Змінні загальновиробничі витрати включаються до виробничої собівартості в повному обсязі в момент їх виникнення.

Постійні загальновиробничі витрати - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) обсягів наданих послуг суттєво не змінюється. До них відносяться: амортизація основних засобів і нематеріальних активів, оплата праці персоналу, відрахування на соціальні заходи тощо. Ці витрати включаються до виробничої собівартості тільки в сумі постійних розподілених загальновиробничих витрат.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. VІ. План та організаційна структура заняття
3. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
4. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
5. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
6. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
7. Атомно-кристалічна структура металів
8. Базова алгоритмічна структура
9. Банківська система та її структура. Функції Центрального банку.
10. Банківський кредит та його класифікація.
11. Безцехова виробнича структура.
12. Будівельні роботи, їх визначення і класифікація.

Переглядів: 1243