Основні закони спілкування

Тип спілкування.

Відомими і описаним в науковій літературі є такі типи:

- менторський тип спілкування, який ґрунтується на принципі суворого підкорення одного співрозмовника іншому, зорієнтований на повчання, інструктаж. В наш час оновлення та демократизації суспільного життя , гуманізації стосунків для учасників взаємодії особливо неприйнятним стає такий спілкування, адже він пригнічує активність одного із співрозмовників, стає причиною негативного ставлення один до одного, призводить до погіршення морально – психологічного характеру стосунків;

- «інформативний» тип спілкування, спрямований на передавання певної інформації . «Інформативне» спілкування в сучасному комунікативному процесі не є достатньо ефективним, адже проста ретрансляція інформації призводить до пасивного її сприйняття, не створює умов для обміну думками, самостійного пошуку шляхів розв’язання проблем на основі наукової методології;

-«натхненне» спілкування вважається справжнім показником високої культури контактів. Цей тип спілкування, характерний для демократичного стилю взаємодії, вирізняється активною співучастю кожного з учасників комунікативного процесу, вмінням партнерів проявляти вимогливість водночас із справедливістю, вмінням підтримувати розмову, слухати опонента тощо. Саме тому принципами такого типу спілкування є взаємозміна, взаємодопомога, співробітництво й діалог;

- «конфронтаційний» тип спілкування, який нині стає дидактично необхідним, адже схиляє до дискусії, діалогу з опонентами.

Спілкування людей здійснюється згідно певних законів. Закони спілкування (комунікативні закони ) - це особливі закони. Це не такі закони, як закони фізики, хімії або математики. У чому ж їх особливості?

По-перше, більшість із законів спілкування - нежорсткі, ймовірнісні. Можна навести приклади, коли той або інший закон через ті або інші обставини не виконується.

По-друге, комунікативні закони не передаються людині при народженні, вони не дістаються їй в спадок - вони засвоюються людиною в ході спілкування, з досвіду, з комунікативної практики.

По-третє, закони спілкування можуть з часом видозмінюватися.

По-четверте, закони спілкування часто різняться у різних народів, тобто мають певне національне забарвлення, хоча багато в чому носять загальнолюдський характер.

Необхідно розмежовувати загальні закони спілкування і правила спілкування. Загальні закони спілкування (комунікативні закони) описують, що відбувається між співбесідниками в процесі спілкування. Комунікативні закони відповідають на питання "що відбувається в процесі спілкування?". Комунікативні закони реалізуються в спілкуванні незалежно від того, хто говорить, про що, з якою метою, в якій ситуації і т.д.

Правила спілкування - це рекомендації, що склалися в суспільстві щодо спілкування. Багато з них відображено в прислів'ях, приказках, афоризмах (Знай більше, говори менше; Слово - срібло, мовчання - золото та ін.) Правила спілкування відображають уявлення, що склалися в суспільстві про те, як треба вести спілкування в тій або іншій комунікативній ситуації. Правила спілкування виробляються суспільством і підтримуються соціально-культурною традицією цього суспільства. Вони засвоюються людьми шляхом спостереження і наслідування того, що оточує, а також шляхом цілеспрямованого навчання.

Важливою складовою науки про мовну дію є закони спілкування. Основні з цих законів такі:

Правда не в тім, що повідомляє відправник, а втім, що розуміє одержувач. Якщо одержувач не правильно трактує повідомлення, то провину несе відправник. Таким чином, відповідальність за точну комунікацію завжди лежить на відправнику повідомлення.. Фрази: « Ви, напевно, не зрозуміли», «Як я уже Вам сказав», «Ви, здається не розчули» і т.д. – заборонені фрази. Якщо вже Вас не зрозуміли - Ви неправильно пояснили і сердитися тут можна лише на себе.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види, типи і форми професійного спілкування	\|	Закон відторгнення публічної критики.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.