Світове господарство.

На сьогодні у світі нараховується понад 200 самостійних країн. Розширення і поглиблення економічних відносин між окремими країнами, а також групами країн, певними формами та організаціями, сприяло зростанню значення міждержавних економічних відносин у світовому господарстві. Дані процеси вимагають чіткої координації та узгодженості дій різних держав та прийняття ними спільних рішень, швидкго реагування на зміни у світовому господарстві, а також детального вивчення їх причин та наслідків.

Світове господарство – внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов’язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв’язками.

Етапи розвитку світового господарства:

І - кінець ХІХ – початок 20-х років ХХ ст.;

ІІ – друга третина 20-х років – кінець 80-х років ХХ ст.;

ІІІ – кінець 80-х – початок 90-х років ХХ ст. і продовжується нині.

Світове господарство характеризується:

Ø зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці;

Ø створенням багатогранної системи міжнародних економічних відносин;

Ø формуванням міжнаціональних механізмів регулювання екнмічних взаємовідносин між країнами.

Міжнародний поділ праці (МПП) –спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природно-климатичних, історичних та економічних умов.

Одиничний поділ праціґрунтується на подетальній спеціалізації (виробництво шарикоподшипни- ків, шин, двигунів тощо)

Частковий поділ праціґрунтується на спеціалізації у виробництві готових виробів (медапаратура, взуття, трактори і т. ін.)

Загальний поділ праціґрунтується на галузевій спеціалізації окре- мих країн (сільськогоспо- дарське виробництво, переробні галузі)

Сучасний етап розвитку МПП характеризується :

v розвитком спеціалізації та кооперування виробництва наукомісткої продукції, прогресивних технологій, що зумовлює деіндустріалізацію промислово розвинених країн (скорочення у їхніх структурах виробництва базових галузей);

v поглибленням спеціалізації у сфері науково-технічних знань та інформації;

v інтернаціоналізацією сфери послуг, тісним переплітінням продажу послуг із виробництвом та збутом товарів, експортом капіталу, обміном інформацією;

v загостренням конкуренції на міжнародних ринках, глобалізацією її змісту, зростанням значення інтернаціональних конкурентних переваг.

Інтернаціоналізація економіки – формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв’язків між країнами завдяки відкритості національних економік.

Форми інтернаціоналізації економік:

- інтеграційна – об’єднання ринків, а згодом і виробництва окремих країн у зону вільної торгівлі та підприємництва;

- транснаціональна – взаємопереплетення економік різних країн у результаті функціонування транснаціонального капіталу.

Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) – процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Маркетинг у галузі охорони здоров’я.	\|	Найбільші регіональні інтеграційні угрупування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.