Нормування радіаційної безпеки

Вплив доз опромінення

Дози іонізаційного випромінювання

Кількість енергії випромінювання, яка поглинається одиницею маси тканини тіла організму, що опромінюється, називається дозою поглинання.

Одиниця поглинутої дози випромінювання в системі СІ – грей (Гр). 1 Гр=Дж/кг, тобто це така поглинена доза, коли в 1 кг опроміненого зразка поглинається енергія в 1 Дж. Рад – позасистемна одиниця 1 рад = 0,01 Гр.

У випадку рентгенівського і g - випромінювань існує поняття експозиційної дози в системі (СІ), це – кулон на кілограм (Кл/кг).

На практиці до недавна користувались позасистемною одиницею експозиційної дози – рентген (Р). 1Р=2.58*10^-4 Кл/кг.

Доза, поглинута масою речовини в одиницю часу, називається потужністю дози.

При однаковій дозі, поглинутій в біологічній тканині, ефект в залежності від виду випромінювання може бути різним. У зв’язку з цим кожному виду випромінювання відповідає певна відносна біологічна ефективність (ВБЕ), яка залежить також від енергії випромінювання.

Еквівалентна доза іонізуючого випромінювання Н – це добуток поглинутої дози Д на середній коефіцієнт якості випромінювання k у даному об’ємі біологічної тканини стандартного складу

Н= kД.

Одиниця еквівалентної дози в СІ – зіверт (Зв).

Іншими словами, зіверт – одиниця еквівалентної дози будь-якого виду випромінювання в біологічній тканині, яке створює такий самий біологічний ефект, як і поглинута доза в 1 Гр зразкового рентгенівського чи g - випромінювання. Позасистемна одиниця еквівалентної дози – бер.

1 бер = 0.01 Зв.

0,2-0,25Гр	Незначні швидкоминучі зміни в крові
0,8-1,2 Гр	Спостерігаються початкові ознаки променевої хвороби
2,7- 3,0 Гр	Перехід променевої хвороби в гостру форму; 20% смертельних наслідків
4,0 – 5,0 Гр	Гине 50% опромінених
5,5 –7,0 Гр	100% загибель.

Радіаційна безпека регламентується такими документами: «Норми радіаційної безпеки України» НРБУ-97 та «Основними санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами та іншими іонізуючими речовинами» ОСП-72/87.

Гранично допустима доза (ГДД) – це найбільша доза, дія якої на організм не викликає в ньому утворення незворотних соматичних і генетичних змін, що виявляються сучасними методами дослідження.

Систему дозових меж і принципів їх застосування наведено у НРБУ-97, де передбачено три категорії людей, які можуть зазнати опромінення:

· Категорія А – персонал, що професійно працює з радіоактивними речовинами;

· Категорія Б – особи, що за умовами їх робочих місць або проживання можуть потрапити під дію опромінення;

· Категорія В – інше населення країни.

За рівнем зменшення радіочутливості встановлюються три групи критичних органів:

І група – все тіло, гонади, червоний кістковий мозок;

ІІ група – м’язи, щитовидна залоза, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока та інші органи, які не увійшли до І і ІІІ груп;

ІІІ група – шкіра, кістки, гомілки, стопи.

Дозові межі зовнішнього і внутрішнього опромінення за рік в Зв	Група критичних органів
І	ІІ	ІІІ
ГДД для категорії А	0,05	0,15	0,30
ГД для категорії Б,В	0,005	0,015	0,03

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 5. Іонізуюче випромінювання	\|	Дієвим чинником забезпечення радіаційної безпеки є дозиметричний контроль за рівнями опромінення персоналу та за рівнем радіації в навколишньому середовищі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.