МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Структурні елементи національних відносин1. Націоналізм- багатозначне явище, що охоплює: - увесь процес формування і творення нації; - національну свідомість; - національну ідеологію; - культурний і політичний рух за утвердження національних пріоритетів. Різновиди націоналізму За ідеологією: антиколоніальний, інтеграційний, сепаратистський, паннаціоналістичний; За засобами реалізації цілей: романтичний, радикальний, націонал демократичний, расистський, шовіністичний, протекціоністсько-економічний. 2. Інтернаціоналізм: - ленінське розуміння - допомога пролетаріату капіталістичних держав здійснити революцію і встановити соціалістичний лад; - сучасне розуміння - певний комплекс дій та взаємовідносин солідарності, співпраці, взаємодопомоги між державами. 3. Космополітизм - (від грец. kosmopolit - громадянин світу) - ідеологія відмови від національної самобутності, заміни національного громадянства світовим в ім'я ідеї єдиної загальнолюдської спільноти.
3. Міжнародна політика.
Із розвитком суспільства, політика отримала два важливі виміри-внутрішній та міжнародний. Міжнародна політика-система економічних, правових, дипломатичних, ідеологічних, культурних та інших зв’язків і стосунків між суб’єктами, що діють на світовій арені. Суб’єктами міжнародної політики є: · держави або групи держав; · міжнародні організації; · масові рухи транснаціонального характеру; · релігії і церкви різних напрямів; · політичні партії і громадські об’єднання; · ЗМІ. Намагаючись реалізувати свої національні інтереси, держави діють на міжнародній арені по-різному. Виділяють чотири види зовнішньої політики держав: · агресивна політика (aggressive policy) характеризується прагненням держави досягнути експансіоністських цілей, розв”язати внутрішні проблеми засобами зовнішньої політики; · активна політика (active policy) характеризується динамічними пошуками рівноваги між внутрішньою та зовнішньою політикою; · консервативна політика (conservative policy) пов”язана з прагненням колишніх “великих” держав зберегти свої впливи на міжнародній арені і досягнуту раніше рівновагу між внутрішньою та зовнішньою політикою; · пасивна політика (passive policy) є властивою для слаборозвинених держав, які намагаються пристосуватись до міжнародного середовища, перевівши свою зовнішню політику на позиції інших держав; вона означає фактичну відмову від частини власного суверенітету. Cтворення і підтримання умов для реалізації свого впливу (сили) становить фундаментальний зовнішньополітичний інтерес держави. А, з іншого боку, саму силу держави можна визначити як її здатність захищати свої інтереси та реалізовувати свій потенціал на міжнародній арені, як її спроможність спонукати (або примусити) іншого суб’єкта діяти у напрямі, бажаному для цієї держави. Сила (power)-це поняття і об’єктивне, і суб’єктивне одночасно. Воно складається з багатьох елементів, має різні параметри. Серед них найважливішими є: · геополітичне становище (geopolitical location ); · населення (population ), передусім йдеться про чисельність населення, стан його здоров’я, вікову структуру, природній приріст, а також його соціальні характеристики; чисельність населення зумовлює величину і стан збройних сил, людська база є основою військової могутності, крім кількісного виміру населення звертається увага, на його якісні характеристики, зокрема на національний характер, який випливає з його традиційної філософії буття й історичного досвіду; · природні ресурси (natural resources )-країна з великими ресурсами потенційно знаходиться у вигідному становищі, але за умови, що вона має можливість їх експлуатувати; · індустріальний розвиток (industrial capacities ) держави-усі воєнні конфлікти ХІХ-ХХст. підтверджували висновок: перемогу здобували країни з вищою індустріальною базою, рівень індустріального розвитку відіграє велику роль і в мирний час; наслідком індустріальної могутності країни є досягнення вищого життєвого рівня, що забезпечує підтримку уряду населенням, створює ситуацію політичної стабільності; водночас зміцнення індустріальної могутності держави збільшує її потреби в нових ресурсах, а це призводить до потенційної залежності від інших країн, особливо в сфері енергоносіїв, якими країни забезпечені дуже нерівномірно; · військова могутність (military power )- це не тільки кількість військової техніки, а ще й уміння її використати як для захисту своєї вітчизни, так і у разі можливих дій на чужій території; · воля (will to act )- цей показник не піддається кількісному виміру, але без волі, без бажання використати все, про що говорилося вище (природні ресурси, військову та індустріальну могутність) в інтересах своєї держави, не може бути і мови про міжнародну силу; дослідники розглядають її або як волю правлячої еліти досягати поставленних цілей, або як волю населення підтримувати владні рішення, або як поєднання того і іншого; · політичне керівництво і внутрішня організація влади (political management and internal organization of power ) є важливим чинником міжнародної сили держави, у період миру і процвітання переважають колективні форми керівництва, або принаймі такі, що видають себе за колективні, у кризові або воєнні часи країни потребують централізованого управління; політична фракційність зменшує політичну стабільність і відповідно підриває силу держави; · дипломатія (diplomacy ) теж може розглядатися як фактор міжнародної сили держави, досвідчені дипломати вміють захистити інтереси своєї держави, створити сприятливий для неї міжнародний клімат, який дозволяє державі реалізовувати свої міжнародні цілі; · міжнародний імідж держави (the image of the state ), тобто її образ, її сприйняття іншими державами також є однією з основних складових сили держави на міжнародній арені. Міжнародні відносини-сукупність інтеграційних зв’язків, що формують людське співтовариство.
Види міжнародних відносин. 1.За рівнем представництва: · на найвищому рівні (перші особи); · на високому рівні (міністри ЗС, члени КМ, заступники керівників міжнародних організацій); · середній рівень (заступники міністрів, спеціальні представники перших осіб держави); · низький рівень (надзвичайні та повноважні посли держав, спеціальні представники організацій). 2.За статусом: · формальні, офіційні; · неформальні, неофіційні. 3.За змістом: · відносини співробітництва (встановлюються, як правило, між приблизно рівними за силою, могутністю,потенціалами партнерами); · відносини співіснування (коли суб’єкти, маючи різні основні інтереси, змушені підтримувати тимчасове співробітництво, що може прерости як у постійне, так і в конфлікт); · відносини нейтралітету (відмова від участі у війні у будь-якій формі).
Структура цілей та завдань міжнародної політики. В історії : - територіально-економічні зазіхання; - боротьба за сфери впливу, за ринки збуту, джерела сировини та їх перерозподіл. В сучасності : - участь у міжнародному поділі праці і пов”язаному з ним обміні товарами, сировиною, технологіями, винаходами та духовними цінностями; - спільне розвязання глобальних проблем сучасного світу; - захист прав людини; - колективне забезпечення міжнародного миру.
Засоби здійснення міжнародної політики : - війна-тривалий збройний конфлікт між окремими державами, групами держав (світова війна) або верствами населення в одній державі (громадянська війна); підраховано, що за 3,5 тис. рр. писаної історії людство лише 270 років жило без війн; війна ще й досі є поширеним засобом міжнародної політики; - дипломатія (з грец. diploma-лист, складений навпіл)-офіційна діяльність держав, урядів та інших уповноважених осіб, органів,установ, які здійснюють зовнішні зносини держави і репрезентують її інтереси на міжнародній арені; дипломатія здійснюється за допомогою внутрішніх державних інститутів (глава держави, уряду, МЗС, МЗ Торгівлі, інші міністерства та комітети, які певною мірою співпрацюють з аналогічними інститутами закордоном тощо) та зовнішніх (дипломатичні представництва, зокрема посольства, місії, на чолі яких стоять представники різних класів та рангів).
Принципи сучасних міжнародних відносин · поваги до державного суверенітету та суверенної рівності · незастосування сили чи погрози силою · непорушності кордонів і територіальної цілісності держав · мирного врегулювання спорів · невтручання у внутрішні справи · поваги прав людини і основних свобод · рівноправності і права народів розпоряджатися своєю долею · співробітництва між державами · сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
4. Глобалізація та інтеграція, їх значення в міжнародній політиці.
Глобалізація (від лат. clobus-куля, від анг. global-загальний)-процес становлення світу як єдиного простору, в якому долаються обмеження, що накладаються географією, а просторово роз”єднані елементи взаємодіють між собою. Етапи становлення глобалізації: 1. XV-XVI ст., основний чинник-Великі географічні відкриття. 2. Рубіж XVIII-XIX ст., основні чинники-індустріальні революції та процеси модернізації. 3. XX ст., основні чинники-розвиток кооперації, міжнародного поділу праці, поява транснаціональних компаній, формування глобальної фінансової, ресурсної, технологічної взаємозалежності, розвиток комунікацій, а також поява та загострення глобальних проблем (екологічної, демографічної, ядерної, бідності, “хвороб цивілізації” тощо). Глобалізації властива суперечлива природа, що виявляється в: · універсалізації та уніфікації світу, зростанні одноманітності; · породженні почуття незахищеності та загрози самобутності держави через контакти з зовнішнім світом, а це стимулює процеси диференціації; · асиметричності, бо на практичному рівні вона поширює більш передову євроатлантичну культуру, а не усі культури представлені у сучасному світі. Виділяють такі типи реакції на уніфікуючі впливи глобалізації: - ізоляціонізм (що практично нереально у сучасному світі); - уподібнення; - засвоєння.
Читайте також:
|
||||||||
|