Особливості використання юридичних термінів у професійному мовленні. Професіоналізми в діловому мовленні.

Терміни – це слова або словосполучення, які вживаються в досить специфічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів. Термін позбавлений образних, експресивних, суб’єктивно – оцінних відтінків значення.

Близькими до термінів, але не тотожними їм є номенклатурні назви, які позначають одиничні поняття. В офіційно-діловому стилі вживають терміни юриспруденції, політології, дипломатії, фінансово-банківської, адміністративної, бухгалтерської справ.

До міжнародних належать такі терміни: юридичні (суверенітет, екзекуція, унітарність, прокуратура, конституція); фінансові (акредитив, аудитор, валюта, вексель, біржа, кредит, депозит, емісія, рентабельність); бухгалтерського обліку (бюджет, дебет, штраф, пеня ); поштово-телеграфних зв’язків (бандероль, бланк, телеграма, телетайп, факс); діловодства (віза, гриф, реквізит, договір, оригінал, факсиміле); зовнішньої торгівлі (аташе, брокер, дилер, девальвація тощо).

Юридичний термін називає поняття правової сфери життя суспільства: законодавства, судочинства, діловодства, юридичної науки та освіти, правової публіцистики. Такі терміни, номенклатури вивчає юридичне термінознавство.

Юридичні терміни творяться шляхом:

1. Переосмислення (термінологізація) загальновживаних слів: сторона – сторона у цивільному процесі; голова – голова правління; лист – виконавчий лист.

2. Запозичення терміна з іншої галузі: імунітет як медичний термін – імунітет як юридичний термін (надане виняткове право не підкорятися певним загальним законам і правилам).

3. Запозичення з інших мов:: декрет, експерт, емісія, інструкція – з латини; амністія, гіпотеза, протоколи – з грецької.

4. Словотворення префіксальне від-, пре-, при-, ви-, до-, за-, на-, не-, об-, анти-, віце, екс-, теле- : відведення, відкриття, відмова, примирення, припиненння, видача, досудовий, віце-премєр, ненормованний, розлучення, розкрадання; суфіксальний спосіб словотворення: -ник, -тв, -ан, -енн, -інн, -тель, -ість, -ота (піклувальник, представник, довіритель, дієздатність, довіреність, відповідальність, вчинення, звернення, підсудність).

Розглянемо види юридичних документів.

За джерелом закріплення розрізнють:

· законодавчі юридичні терміни, поширені у нормативно-правових актах: права, обов’язки, моральна шкода, майно тощо.

· наукові, що вживаються у правовій науці: нормотворчість, правовий простір.

За поширенням у правовій сфері розрізняють:

· загальноюридичні: закон, норми права, юридична відповідальність;

· вузькоспеціальні міжгалузеві: поширені у кількох галузях права: щтраф, ценз, правопорушення, свідок; галузеві, поширені в одній галузі права: криміналістична техніка, земельний пай тощо; суміжні, що використовуються в кількох галузях діяльності: державна влада, територія України, релігійна ворожнеча, електронні засоби зв'язку, поштова адреса.

За наявністю визначення юридичного терміна в нормативно-правових актах розрізняють:

· кодифіковані юридичні терміни: злочин, покарання, юридична особа тощо.

· некодифіковані юридичні терміни, визначення яких відсутнє в законодавстві, однак тлумачення таких понять подається у наукових статях, монографіях, підручниках тощо.

За сутністю ознак змісту поняття розрізняють:

· юридичні терміни точного значення, зміст яких не залежить від фактичних обставин справи, точно розкривають зміст, відповідність ознак позначених ними понять і певного факту події;

· терміни, що виражають оціночні поняття, належним чином не пояснені в тексті і підлягають оцінюванню в кожному конкретному випадку: тяжка образа, публічний заклик, особливо цінне майно, розумна плата за використання майна, злісне ухилення, грубе порушення.

Юридичні терміни пов’язані між собою родо-видовими зв’язками (нормативно-правовий акт – закон, злочин – крадіжка, професія – юрист); відношеннями частина – ціле (елемент – система) (стаття – закон, суб’єкт права – правовідносини, гіпотеза – норма права); відношеннями власне – загальне, тобто спільні назви однорідних явищ – окремі явища з однорідних (підручник «Кримінальне право України», товариство з обмеженою відповідальністю «Феміда», директор підприємства Яскевич Р.М.); синонімічні відношення (захист – оборона, свобода – воля, кримінальний – карний, правовий – правничий – правний, юрисдикція – судочинство, юрист – правник, дебітор – боржник, процент – відсоток, державна власність – власність держави, рахунок у банку – банківський рахунок); антонімічними відношеннями (позивач – відповідач, права – обов'язки, купівля – продаж, прийняти – звільнити, дія – бездіяльність, законний – протизаконний); омонімічними відношеннями, в яких термінологічні поняття містять омоніми – слова, які мають різні значення, тотожне або схоже написання та звучання, зокрема, лексичні омоніми (асоціація як товариство, спілка і асоціація як звязок між думками, уявленнями внаслідок чого виникають інші уявленн, думки); граматичні омоніми – омоформи (три справи як числівник і три підлогу як дієслово, володіти даром як іменник і виконати даром як прислівник); наголошувальні омоніми – омографи (за статтю чоловічою чи жіночою і за статтю як документ, ціни як вартість і ціни, тобто визначай вартість); фонетичні омоніми – омофони, що мають однакове звучання, але різне написання (промову – про мову, підряд – під ряд, за воду – заводу); паронімічними відношеннями (звільнення – вивільнення, ухилення – відхилення, квиток – виток, концерт – концерн, хартія – партія, корпорація – кооперація, гарант – гарантія, адрес – адреса, компанія – кампаніярапорт – репорт).

До термінів ставляться такі вимоги:

1. Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику, формі (діловодство, але не діловедення, справоведення, ділопроізводство та ін.).

2. Термін повинен вживатися з одним (закріпленим за ним у словнику) значенням.

Серед термінів, уживаних у праві, зустрічаються й такі, що мають кілька значень, наприклад, положення, подання, протокол, законодавство тощо. Багатозначні юридичні терміни можуть мати пряме і переносне значення (голова як частина тіла людини і Голова Верховної Ради України як посада). Юрист мусить так будувати текст, щоб одразу було видно, яке значення багатозначного терміна він мав на увазі.

Перенесення значення відбувається на основі метафоризації (перенесення певної ознаки за подібністю: відкриття виставки – відкриття спадщини, тяжка праця – тяжка образа, захист природи – захист підсудного); метонімії (перенесення цілого значення за суміжністю: суд призначив покарання – суддя призначив покарання, умисні дії караються – караються особи, як вчинили умисні дії); синекдохи (заміна назви цілого назвою його частини і навпаки: горілчані вироби (горілка) – горілчані вироби (алкогольні напої), адвокат зобов’язаний – всі адвокати зобов’язані).

3. При користуванні терміном слід суворо дотримуватись правил утворення від нього похідних форм: якщо словник або довідник дає лише певні форми, то “утворювати” ще якісь слова для власного вжитку забороняється, наприклад: акт, родовий відмінок - акта (а не акту, як у загальновживаному слові), множина – акти; словосполучення: акт приймання – здавання, акт ревізії, акт ревізії каси; комерційний акт, оперативн-технічний акт та ін. Від терміна акт можна утворити дієслово (актувати), пасивну форму дієслова (актуватися), дієприкметник (актований), віддієслівний іменник (актування). Проте вже термін активування належить до іншої галузі (як і активація та ін.) і в діловодстві вжитий бути не може.

4. Укладаючи документ, юрист повинен звірити за словником, якщо певний термін викликає у неї сумніви, і не пускати в обіг слів, вільно утворених на заміщення наявних у словнику .

Професіоналізми – це слова або вислови, властиві мові певної вузької професійної (рідше – соціальної) групи людей для полегшення процесу усного спілкування.

Професіоналізми виникають коли та чи інша спеціальність або вид занять не має розвиненої термінології), або як розмовні неофіційні замінники наявних у цій галузі термінів. У практиці писемного ділового спілкування вони небажані, оскільки через них діловий папір перетворюється з офіційного на напівофіційний (або й зовсім неофіційний), набуває рис приватної записки, а не документа.

Серед професіоналізмів переважають слова загальнонародної мови, вжиті у специфічному значенні або в не узвичаєній для них формі. Так, поза літературною нормою перебуває вживання абстрактних іменників у множині: начальникам відділів треба уточнити свої обсяги, ми маємо типові застосування, цілий ряд диференціювань та ін. Як відомо, ці абстрактні іменники в загальнолітературній мові форм множини не мають.

Поширеним засобом поповнення складу професіоналізмів є словотворення за рахунок префіксації та словоскладання. Серед префіксів найпопулярніші до– (дообладнати, докваліфікація, дооформляти, доукомплектувати, дообстежити, дозакріпити), недо– (недопалив, недовнесок, недопромисел, недоперевиконано), за– (залозунгувати, запроцентувати, задебетувати), над– (надзверхплановий); серед суфіксів –ість (бойовитість, пливучість, стрибучість), –аж (типаж, стаж), –ація (маршрутизація, докваліфікація) тощо.

Отже, професіоналізми виходять за межі літературної мови, функціонують в усному неофіційному мовленні людей певного фаху і не набувають значного поширення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ділова лексика, її ознаки і групи.	\|	Пароніми. Групи паронімів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.