Передмова

Інформаційні війни

Микола Сенченко,

Для людей, які бажають жити

не чужим, а своїм розумом

На нашій планеті повною ходою йде латентна світова війна. Це війна нового типу і, на превеликий жаль, для переважної більшості людей її факт не очевидний. Народи звикли до традиційної, класичної війни, — із застосуванням звичайної зброї, яку сьогодні фахівці розглядають як зброю найнижчого пріоритету. Для багатьох війна — це коли свистять кулі, рвуться бомби й снаряди, коли видно ворога. Особливість сучасної війни в тому, що більшість людей не відчувають воєнних дій, що вона є перманентною, відбувається щоденно, щогодинно і щохвилинно. Вона невидима, і про бойові дії знає тільки та частина людства, яка добре поінформована. Сучасна війна має три театри воєнних дій: геополітичний або фізичний, інформаційний чи психологічний, духовний або цивілізаційний.

Різні театри воєнних дій характеризуються різними видами зброї; технологіями, способами ведення війни, сприйняттям і різним ставленням до них. Усі вони пов’язані між собою, а їхнє об’єднання і становить Четверту світову війну. Війна — це не тільки застосування збройного насильства у різноманітних формах. У цій війні головне не засоби, а цілі.

Пограбувавши до нитки під час Холодної війни африканський світ, західна демонічна цивілізація гарячково шукала нові жертви. Фінансовий молох, в основі якого лежить виробництво паперового долара, постійно шукає нові жертви. Якби не було таких, як країни соціалістичного табору, цьому долару довелося б зайнятися самоїдством. Тепер же, перемігши СРСР, він перейшов до другої стадії вирішення проблеми, яка має назву "зачищення захоплених територій".

Видатний російський філософ і письменник О. Зінов’єва стверджує, що є тільки один спосіб для переможця забезпечити собі безпеку — це фізично знищити носіїв альтернативної ідеї чи створити для них такі умови, які спричинять їхнє вимирання.

Проте, згідно з популяційною біологією, фізично знищити всіх носіїв іншої ідеї неможливо, оскільки за законом сполучених судин частина переможців неминуче займе місце поваленого супротивника, переорієнтувавшись у своєму світогляді.

"Холодна війна насправді була Третьою світовою війною, а тепер США вступили в Четверту світову війну, яка триватиметься багато років", — визнав колишній директор Центрального розвідувального управління США (ЦРУ) Джеймс Вулсі, виступаючи в Каліфорнійському університеті 3 квітня 2003 року.

Вони (маємо на увазі ідеологів західної демонічної цивілізації) ведуть війну — а ми протистоїмо утопічним реформам. Вони ведуть війну — а ми відстоюємо ідеали соціалізму. Вони ведуть війну — а ми критикуємо демократів. Стратеги цієї війни задоволені, оскільки добре знають, що доки ми займаємося політичними дискусіями, вони будуть перемагати нас, а ми поступово зникати в небуття.

"Батько" ЦРУ генерал Донован визначив суть нової війни таким чином: "Пропаганда на закордон повинна використовуватися як інструмент війни — дотепна суміш чуток і брехні, правда — лише приманка, щоб підірвати єдність і посіяти розгубленість... За сутністю, пропаганда — жало початкового проникнення... Це перший крок, потім вступає в дію п’ята колона".

Ніхто не відміняв уже не таємної доктрини Ради Національної безпеки США від 18 серпня 1948 року, розробленої під керівництвом спадкоємця генерала Донована, колишнього директора ЦРУ, масона Алена Даллеса (1893—1969), що реалізується й сьогодні. Ось цитата із його доповіді: "Посіявши в Радянському Союзі хаос, ми непомітно підмінимо їхні цінності на фальшиві й змусимо їх повірити в ці цінності. Ми знайдемо своїх однодумців і спільників у самій Росії. Епізод за епізодом буде розігруватись грандіозна за своїми масштабами трагедія загибелі найнепокірнішого народу на Землі, остаточного, незворотного згасання його самосвідомості. Із літератури і мистецтва ми, наприклад, поступово, витравимо їхню соціальну сутність, відучимо художників, відіб’ємо у них бажання займатися зображенням, дослідженням тих процесів, які відбуваються в глибинах народних мас. Література, кіно, театри — все буде зображати і прославляти найогидніші людські почуття. Ми будемо всіляко підтримувати і піднімати так званих митців, які стануть насаджувати і вдовбувати в людську свідомість культ сексу, насильства, садизму, зрадництва — словом, усілякої аморальності.

В управлінні державою ми створимо хаос і безладдя. Ми будемо непомітно, але активно і постійно сприяти самодурству чиновників, хабарництву, безпринципності. Чесність і порядність будуть висміюватися і нікому не будуть потрібні, вони перетворяться на пережиток минулого. Хамство і нахабство, брехня та обман, пияцтво і наркоманія, тваринний страх одного перед одним, зрадництво, націоналізм, ворожість народів і, передусім, ненависть до російського народу, ― все це ми будемо спритно й непомітно культивувати, все це буде розквітати махровим цвітом. І лише невелика кількість людей буде здогадуватись, чи навіть розуміти, що відбувається. Але таких людей ми поставимо в безпорадне становище, перетворимо на посміховисько, знайдемо спосіб їх оббрехати та оголосити покидьками суспільства. Будемо спотворювати і знищувати основи моралі. Будемо завжди робити головну ставку на молодь. Станемо розкладати, розбещувати, розтлівати її"[1]. Давайте на хвилинку зупинимо плин наших думок, зосередимося на словах Алена Даллеса, порівняємо з процесами, що відбуваються у нашому повсякденному житті, і мусимо констатувати, що тотожність його слів і нашої дійсності абсолютна.

Наведені слова Алена Даллеса могли б стати епіграфом до життєпису вождів української революції 1992—1998 років — організаторів і провідників політики геноциду народу України. Як похмуро констатує О. Зінов’єв, "навряд чи можливо знайти в історії людства інший такий приклад, коли б частина населення країни з такою старанністю, майстерністю і успіхом знищувала свій же народ заради корисливих і, найчастіше, ілюзорних інтересів"[2].

Ніхто не відміняв Закон 86-90, прийнятий Конгресом США у 1959 році, в якому тільки російського народу не було у списку націй, пригноблених комуністичним режимом, встановленим на території колишнього Радянського Союзу більшовиками. Більше того, було прямо вказано, що саме російський народ є гнобителем усіх націй.

Ніхто не відміняв й "Гарвардський проект", директив і законів, прийнятих зовсім недавно Конгресом США, де відкрито задекларовано мету: в максимально короткий термін скоротити населення колишнього СРСР до 50 млн, а простір, що звільниться, заселити англосаксонською расою. Названо й засоби досягнення мети — створення соціальних умов, що призведуть до вимирання народів, розпалювання братовбивчих сепаратистських конфліктів і зумисне розповсюдження заразних захворювань на рівні епідемій.

Немає підґрунтя для сумнівів, що у правовій державі США цих законів будуть неухильно додержуватися. Майже 400 найсильніших мозкових центрів США ведуть роботу з аналізу обстановки й моделювання ситуації в різних країнах світу, зокрема і в Україні. Вони беруть базові дані, що для них збирають численні "незалежні" організації, враховують економічну ситуацію, фінансують екстремістські структури, під прапором демократії використовують людей, які вболівають за країну, і організовують революції.

Суть найважливішої технології цієї невидимої перманентної війни полягає в тому, щоб український народ і його соціально найактивніша частина не стали діяти так, як того вимагає війна і воєнна ситуація. Тому ми всі повинні визнати факт розгорнутої проти нашої країни війни і перевести все наше мислення і наші дії в координати війни.

У курсі лекцій зроблено спробу узагальнити результати досліджень вчених різних країн у галузі теорії й практики інформаційно-психологічних війн. На основі документальних матеріалів частково відновлено Глобальний історичний процес, показано справжню суть американського месіанізму і його закулісних натхненників. Проаналізовано види зброї невидимої війни, систематизовано, узагальнено і досліджено окремі питання теорії Четвертої світової війни, наведено моделі та технології ведення нових війн, розвиваються ідеї застосування інформаційної зброї й окупації країн методом "культурної агресії", "культурної революції".

При підготовці курсу «Інформаційні війни» були використані праці російських вчених Ю. Кузнєцова, В. Нікольского, В. Лисичкіна, Л. Шелепіна, С. Конопатова, Б. Мартинова, Ю. Пєтухова, В. Філатова, Р. Періна, О. Панаріна, І. Панаріна, А. Уткіна, С. Валянського, Д. Калюжного, В. Задерея, В. Данилова, Ю. Крупнова, О. Платонова, Л. Шершнева; білоруського письменника і політолога М. Гродненського; англійських дослідників Нести Вебстер і Джона Коллемана; американського політика П. Бьюкенена і багатьох інших, в яких розроблені принципові положення теорії управління суспільством, теорії та технології інформаційно-психологічних війн, питання національної безпеки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Звіт про власний капітал .	\|	Латентна війна проти народу України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.068 сек.