Рідна мова

Одним із складних питань, пов’язаних з визначенням мовних груп, реального обсягу кожної з них в суспільстві, інших змістовних характеристик лінгвістичних спільнот є питання, що таке рідна мова. Воно не складне для одноетнічних і одномовних культур та суспільств. У громадян таких суспільств, як правило, збігаються етнічне походження і рідна мова. Щоправда, у зв’язку з глобалізацією, розповсюдженням міграційних процесів таких суспільств стає все менше. Не таким вже й складним є питання про рідну мову для поліетнічних і багатомовних суспільств, якщо мови, якими там говорять, є істотно відмінними в лінгвістичному плані, тобто належать до різних мовних груп, або навіть і до однієї, але є достатньо дистанційованими одна від одної. У такому разі перехід людини з однієї мовної групи в іншу є достатньо складним процесом. У подібних мовних ситуаціях особа достатньо чітко ідентифікує свою рідну мову.

Значно складніше відповідати на це питання в багатомовних суспільствах з близькоспорідненими мовами, як це має місце в Україні. Найпоширенішими мовами тут є українська і російська. Багато людей володіють обома мовами, і вони достатньо легко переходять з однієї на іншу, а переважне число людей чудово розуміють обидві мови. Слід сказати, що в таких умовах проголошення певної мови рідною нерідко відбувається з кон’юнктурних міркувань або під впливом групового конформізму.

На побутовому рівні питання про рідну мову викликає певні труднощі. Це зв’язано з тим, що в буденному житті люди по-різному уявляють, що таке рідна мова.

Поширеною є думка, що рідна мова – це мова свого народу, тобто тієї етнічної групи, з якою людина ідентифікує себе. У зв’язку із цим і виникають думки, що людина не знає своєї рідної мови, що їй треба вивчити свою рідну мову і т.п. Проте таке розуміння рідної мови не поділяється фахівцями. Адже далеко не завжди, особливо в сучасному світі, мова етносу, до якого належить людина, і мова, якою вона говорить, збігаються. Тому і розрізняють як окремі групи в суспільстві – етнічні і мовні.

Нерідко з рідною мовою ототожнюють ту мову, яку людина використовує найбільше протягом певного часу, скажімо, протягом доби. Проте і таке тлумачення небездоганне, оскільки цілком можливо, що вона через соціальні обставини вимушена говорити велику частину часу якоюсь іншою мовою, а не своєю рідною.

Нарешті, рідну мову визначають як ту мову, якою людина може якнайповніше і вільно висловлювати свої думки, найбільш глибоко розкрити себе як мовляча і мисляча особа, проявити щонайвищу мовну компетентність. Саме останнє визначення поняття рідної мови, вважаємо, є найбільш теоретично обґрунтованим і плідним для вивчення різних мовних ситуацій, які складаються в суспільстві.

У буденному житті розкид думок відносно рідної мови величезний. В емпіричному дослідженні, яке було проведене в кінці в 2003 р. під керівництвом доктора соціологічних наук О. І. Вишняка і члена-кореспондента НАН України В.Б. Євтуха, у респондентів запитали: “Як Ви вважаєте, що таке рідна мова?”

Як бачимо, найбільше опитаних відповіло, що рідна мова – “це мова національності, до якої я належу”, – 42%. В українських реаліях сьогодні це найпоширеніша думка. Воно посилюється тим, що в ЗМІ представлена головним чином така ж точка зору. Ще 23% відповіли, що “це мова, якою розмовляли мої батьки”. А в теоретичному плані правильну відповідь, що “це мова, якою я думаю і можу вільно спілкуватися”, дали тільки 27%. Ще 3% відповіли, що “це мова, якою я розмовляю частіше за все”.

У відповідях на це запитання є великі розбіжності між респондентами різного етнічного походження.

Великий розкид думок серед представників етнічних груп свідчить про те, що в кожному етнічному середовищі існує своє превалююче уявлення про рідну мову, яке залежить від суспільних умов існування цієї групи, ступеня задоволеності її запитів, у тому числі і соціокультурних. Так, серед тих, хто рідною мовою вважає мову своєї національності, – 57% українців і лише 30% росіян. А серед тих, хто рідною мовою вважає мову, якою людина думає і може вільно спілкуватися, – 25% українців і 53% – росіян.

З цих відповідей випливає ряд важливих висновків. По-перше, це те, що постановка в анкеті переписів населення питання: “Яка Ваша рідна мова?” навряд чи служить надійним науковим засобом для виділення в суспільстві мовних груп, оскільки люди вкладають у нього різне значення. По-друге, на основі відповідей на запитання, що розуміється людьми по-різному, робляться висновки про наявність і величину мовних груп. Мовна структура суспільства (визначена таким чином) потім кладеться в основу державної мовної політики, а також приймається державою в основу Відповіді на запитання: “Якою мовою Ви думаєте в повсякденному житті?”

Виключно українською 29, переважно українською, але зрідка і російською 9, змішаною мовою, в якій вживаються як українські, так і російські слова 16, переважно російською, але зрідка і українською 11, виключно російською 35, іншою мовою 1, українська 61, російська 38, інша 1.

Можна обґрунтовано припустити, що відповіді на останнє запитання, через різне розуміння, що таке рідна мова, менш достовірно відображають мовну поведінку населення. Дійсно, якщо проаналізувати, яку мову респонденти назвали рідною і якою мовою вони думають, то виявиться, що далеко не у всіх з них рідна мова і мова, якою вони думають, збігаються

Виявляється, що серед тих респондентів, хто назвав своєю рідною мовою українську, виключно українською мислить лише 48%, тобто менше половини. Ще 13% респондентів думають переважно українською, але зрідка і російською. Тих, хто заявив, що вони мислять “переважно російською, але зрідка і українською”, в нашому дослідженні серед осіб з рідною українською мовою – 9%. А серед тих, хто ідентифікує свою рідну мову як українську, 8%, взагалі думають виключно російською.

Серед тих, хто вважає своєю рідною мовою російську, переважна більшість (77%) мислить російською мовою. І серед них знаходиться менше людей, які піддані впливу “суржику”. Таких, хто думає змішаною мовою, серед осіб з рідною російською мовою, в нашому дослідженні виявилося 7%.

Серед тих, у кого рідна мова інша, ніж українська і російська, 12% заявили, що вони говорять змішаною мовою, в якій вживаються як українські, так і російські слова. Отже, “суржик” втягує в своє поле не тільки українців і росіян, але і людей інших національностей.

З погляду перспектив розвитку мовних процесів в країні дуже важливо з’ясувати, які існують відмінності в мові, якою думають, серед вікових груп. Мовна ситуація, яка склалася серед вікових груп на сьогодні, показує, що російська мова займає міцні позиції серед молоді. Виключно українською мовою думають 22%, а виключно російською – 40% опитаних у віці до 30 років (див. табл. 8). Тобто співвідношення в цій віковій групі на користь російської мови. Не така значна, але все-таки перевага

на користь російської мови існує і серед респондентів середньої вікової групи. Тут виключно українською думають 30% опитаних, а виключно російською – 36%.

І лише серед представників старшої вікової групи це співвідношення складається на користь української мови: 34% респондентів думає виключно українською і 30% – виключно російською.

Отже, у вікових групах простежується певна тенденція серед тих, хто думає виключно українською і виключно російською мовами. Проте ці тенденції мають зворотній характер – чим старше вік групи респондентів, тим більше їх думає виключно українською.

У різних вікових групах близькі показники тих, хто думає переважно українською: 10% – серед молоді, 8% – серед людей середнього віку і 9% – серед осіб старшого віку. Змішаною мовою думають по 15% молодих і людей середнього віку, а також 18% літніх людей.

А ось серед тих, хто думає переважно російською, але іноді і українською, знову виявляється та ж тенденція – чим молодше вік респондентів, тим більше їх так думає: 13% молоді, 11% людей середнього віку і 8% літніх людей.

Помітними є відмінності в мові, якою думають респонденти з різних етнічних груп. Виявилося, що чинник етнічного походження сильно корелює з мовою, якою думають росіяни, і слабо корелює в українців. Тобто вірогідність того, що росіянин думає російською мовою, значно вища, ніж та, що українець думає українською.

Виключно українською думає тільки 37% українців, і ще 11% українців думає переважно українською. Інші українці думають так: змішаною мовою – 19%, переважно російською – 11%, виключно російською – 22%.

У росіян ситуація має принципово інший характер. Думають виключно російською 83% росіян, переважно російською, але іноді й українською – 10%, змішаною – 6%, переважно українською, але іноді і російською і виключно українською – менш ніж по 1%.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мовна компетентність особистості.	\|	Мовні преференції населення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.