Обмін білків

Дані для визначення основного обміну за добу у жінок за ростом і масою тіла

Дані для визначення основного обміну за добу у чоловіків за ростом і масою тіла

Дані для визначення основного обміну за масою тіла

Чоловіки	Жінки
Маса тіла, кг	Ккал	Маса тіла, кг	Ккал	Маса тіла, кг	Ккал	Маса тіла, кг	Ккал

Таблиця Б

Зріст, см	Вік, років

Таблиця В

Зріст, см	Вік, років

		-13 -6

Першим етапом обміну речовин є ферментативне розщеплення білків, жирів та вуглеводів у травній системі до розчинних у воді амінокислот, моносахаридів, гліцерину, жирних кислот та деяких інших сполук і всмоктування цих продуктів

У кров та лімфу.

Другим етапом обміну речовин є транспорт поживних речовин кров'ю та лімфою і ті складні хімічні перетворення, які відбуваються у клітинах та міжклітинній речовині. Розпад речовин здійснюється з утворенням енергії та кінцевих продуктів обміну.

Третій етап обміну речовин — виділення кінцевих продуктів обміну нирками, легенями, кишками та потовими залозами.

Обмін білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей та води відбувається в тісній взаємодії один з одним, і, хоча у метаболізмі кожного з них є свої особливості, виділення окремо кожного з видів є деякою мірою штучним.

Білки (протеїни) — високомолекулярні сполуки, які складаються з амінокислот. Для білків характерна індивідуальна специфічність, що підтверджується утворенням імунних тіл в організмі людини при трансплантації органів. В організмі людини постійно відбуваються процеси розпаду і синтезу білка, єдиним джерелом для його синтезу є білки їжі.

Експериментально встановлено, що не всі амінокислоти, які входять до складу білків, є рівноцінними для людини. Деякі амінокислоти не можуть синтезуватись в організмі людини і повинні обов'язково надходити з їжею, вони мають назву незамінних амінокислот (наприклад, метіонін, валін, лейцин тощо); ті амінокислоти, які можуть синтезуватись в організмі, мають назву замінних амінокислот (наприклад, аланін, глютамінова кислота, аргінін тощо). Залежно від амінокислотного складу білки поділяють на повноцінні, тобто ті білки, які містять усі незамінні амінокислоти (білки м'яса, риби, яєць), та неповноцінні, в яких відсутня хоча б одна амінокислота, яка не може бути синтезована в організмі (білки пшениці, кукурудзи, ячменю тощо). Два або три неповноцінні білки, доповнюючи один одного за амінокислотним складом, можуть забезпечити збалансоване харчування людини. Тому для повного забезпечення організму повноцінними білками у добовому раціоні людини повинні бути білки різних продуктів. Білки виконують наступні функції:

• пластичну, яка полягає в тому, що білки є головною складовою частиною клітини та міжклітинних структур;

• каталітичну (ферментну), яка полягає в їхній здатності прискорювати біохімічні реакції в організмі;

• захисну — спрямована на утворення імунних тіл (антитіл);

• транспортну — полягає в транспорті різних речовин, наприклад СО₂ та О₂;

• регуляторну — забезпечення сталості біологічних констант організму;

• передача спадкових властивостей;

• енергетичну роль, яка полягає в тому, що при окисленні 1 г білка в середньому звільняється енергія, яка дорівнює 4,1 ккал.

Для нормальної життєдіяльності організму необхідне надходження такої кількості білка, яка б повністю задовольняла всі його потреби. Ця величина не постійна і залежить від таких факторів, як стать, вік, характер трудової діяльності тощо (для дорослої людини добова потреба в білку становить 1,5 г на 1 кг маси тіла, для дітей грудного віку — 3,0—3,5 г). Білки надходять в організм людини з продуктами тваринного походження. У слині відсутні протеолітичні ферменти, тому гідроліз білків здійснюється під впливом ферментів, що входять до складу шлункового, підшлункового та кишкового соків. Білки розщеплюються до амінокислот і невеликої кількості пептидів. Всмоктування амінокислот відбувається у тонкій кишці, по ворітній вені вони транспортуються до печінки, де частина їх використовується для біосинтезу різних специфічних для організму білків — альбумінів, глобулінів, ферментів тощо. Інша частина амінокислот з током крові розноситься до всіх органів і тканин, де вони використовуються для біосинтезу специфічних білків або зазнають різних перетворень з утворенням кінцевих продуктів: води, вуглекислого газу та азотистих речовин (сечовина, сечова кислота, креатинів, креатин тощо). Деяка кількість білків, які не розщепились у травній системі, потрапляють до товстої кишки, де під дією мікроорганізмів гниють. При цьому утворюються речовини, у тому числі й токсичні (індол, скатол, фенол тощо), які знешкоджуються в печінці.

Для визначення стану білкового обміну велике значення має визначення азотистого балансу, тобто співвідношення кількості азоту, який потрапляє в організм з їжею, і кількості азоту, який виділяється з організму у вигляді кінцевих продуктів розпаду білка. Виділяють азотисту рівновагу, позитивний та негативний азотистий баланс. Стан, за якого кількість азоту, яка вводиться, дорівнює кількості азоту, що виводиться, має назву азотистої рівноваги (у нормі спостерігається у здорових дорослих людей).

Позитивний азотистий баланс — стан, за якого кількість азоту, яка виділяється з організму, значно менша, ніж вміст його в їжі, тобто спостерігається затримка азоту в організмі (це має місце в дітей, під час вагітності тощо). Негативний азотистий баланс — стан, за якого кількість азоту, яка виділяється, буде більшою, ніж надходження його з їжею (при білковому голодуванні, гарячці, пухлинах тощо).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ	\|	Обмін жирів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.