• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Внутрішні статеві органи

ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

НАВЧАЛЬНА МЕТА

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Розмноження є однією з основних властивостей всіх жи­вих організмів. Людині притаманне статеве розмноження. Здійснюється воно за участі спеціалізованих статевих клі­тин — яйцеклітини, яка утворюється в жіночих статевих залозах, і сперматозоїда, який утворюється в чоловічих ста­тевих залозах. Тільки після злиття цих клітин, тобто після запліднення, відбувається розвиток нового організму.

На цьому занятті необхідно вивчити анатомію й фізіоло­гію внутрішніх і зовнішніх статевих органів для розуміння дисгормональних, запальних, пухлинних процесів, а також вад розвитку, з якими медичні сестри зустрінуться під час ви­вчення клінічних дисциплін.

Знати:будову зовнішніх та внутрішніх статевих органів, промежини.

Уміти:знаходити на таблицях та муляжах зовнішні та внутрішні жіночі й чоловічі статеві органи, розрізняти їхню топографію та будову.

Статеві органи представлені внутрішніми та зовнішніми чоловічими та жіночими статевими органами, які визначають ознаки статі.

Жіночі статеві органи (organa genitalia femenina)

Жіноча статева система забезпечує: утворення статевих клітин та статевих гормонів, які створюють умови для розмно­ження. Окрім цього, вона забезпечує внутрішньоутробний розвиток плода і секрецію молока. До органів жіночої статевої си­стеми належать внутрішні й зовнішні статеві органи та молоч­ні залози.

Яєчник(ovarium) — це жіноча статева залоза, парний ор­ган, аналогічний чоловічому яєчку. Він має овальну форму, завдовжки 2,5 см, завширшки 1,5 см і завтовшки 1 см і міс­титься в порожнині малого таза на задній поверхні широкої зв'язки матки.

У яєчнику розрізняють дві поверхні: присередню та бічну; два краї: вільний (задній) та брижовий (передній), який нази­вають воротами яєчника, через які входять судини та нерви; два кінці: трубний та матковий.

Яєчник має брижу, завдяки якій він по передньому краю прикріплюється до заднього листка широкої зв'язки матки, та дві зв'язки: власну зв'язку яєчника, яка йде від маткового кін­ця до дна матки, і зв'язку-підвішувач яєчника.

Зовні яєчник вкритий кубічним епітелієм, під яким міс­титься білкова оболонка. Вона складається в основному зкола­генових та еластичних волокон. Під нею розташовується кір­кова речовина, яка оточує мозкову речовину у вигляді підкови. У ділянці воріт яєчника вона відсутня. Кіркова речовина скла­дається зі строми (вона утворена сполучною тканиною, де від­бувається утворення статевих гормонів) та паренхіми (у ній містяться фолікули, жовті та білуваті тіла тощо). Мозкова ре­човина складається з пухкої сполучної тканини, у якій міс­тяться судини та нерви.

Яєчник виконує такі функції:

• синтез жіночих статевих гормонів;

• у яєчниках відбувається процес дозрівання фолікулів і продукція яйцеклітин;

• упродовж перших місяців вагітності в яєчнику функціо­нує жовте тіло, що забезпечує нормальний перебіг І триместру вагітності.

Матка (uterus,s. metra— грец.)— непарний порожнистий орган, що за формою нагадує грушу, дещо сплощену у перед­ньозадньому напрямку. Маса матки становить 50—100 г, вона розташована в порожнині малого таза, спереду міститься сечо­вий міхур, позаду — пряма кишка. Тіло матки відносно її шийки розміщене під кутом, який відкривається наперед, що позначається терміном anteflexio (вигин наперед). У ній розріз­няють дві поверхні: міхурову й кишкову; два краї: правий і лівий; три частини: дно, тіло і шийку. Наймасивніша частина матки називається тілом, яке має порожнину.

На поздовжньому розрізі у фронтальній площині порожни­на матки має форму трикутника. У верхніх кутах цього трикут­ника розміщені маткові отвори, а в нижньому маткова порож­нина переходить у канал шийки матки. Шийка матки має дві частини: піхвову та надпіхвову (піхвова частина шийки матки виступає в просвіт піхви, а надпіхвова — знаходиться вище від місця прикріплення шийки до стінок піхви). Посередині шийки матки проходить канал шийки матки (цервікальний канал), довжина якого становить 2,5—3 см. Він закінчується зовнішнім отвором, який відкривається в піхву, отвір спереду та ззаду обмежений передньою та задньою губами. У жінок, що не народжували, отвір круглої форми, а в тих, що народжува­ли,— у вигляді поперечної щілини.

Між тілом матки і шийкою міститься перешийок, завдовж­ки близько 1 см.

Стінка матки складається з трьох оболонок:

• внутрішньої— слизової (endometrium) — складається з двох шарів: функціонального, в якому відбуваються циклічні зміни, пов'язані з менструальним циклом, і базального, що без­посередньо прилягає до середньої оболонки, за рахунок якого відновлюється функціональний шар. Поверхня слизової обо­лонки порожнини матки гладенька; у каналі шийки матки є одна поздовжня складка та більш дрібні пальмоподібні склад­ки, які відходять під гострим кутом від поздовжньої;

• середньої— м'язової (myometrium) — складається з трьох шарів непосмугованої м'язової тканини: поздовжнього, циркулярного і внутрішнього поздовжнього;

• зовнішньої— серозної (perimetrium) — утворена очере­виною, має брижу, між листками якої міститься жирова тка­нина.

Рухомість матки є однією з умов нормального перебігу ва­гітності, фізіологічного пологового акту, функціонування се­чового міхура та прямої кишки, що зумовлено наявністю зв'яз­кового апарату матки:

• широкі зв'язки матки — це подвійні листки очеревини, між якими міститься навколоматкова клітковина, де прохо­дять кровоносні та лімфатичні судини й нерви;

• круглі зв'язки матки завдовжки 10—15 см, діаметром З—5 мм ідуть від кутів матки до внутрішніх отворів пахвин­них каналів;

• основні, або поперечні, зв'язки матки йдуть від нижньо­го відділу матки до стінок малого таза;

• крижово-маткові зв'язки йдуть від задньої поверхні ший­ки матки, охоплюють з боків пряму кишку і прикріплюються до передньої поверхні крижів.

М'язи тазового дна утворюють опорний апарат матки. Функції матки:

• упродовж вагітності є плодовмістилищем і створює опти­мальні умови для розвитку плода;

• у пологах виконує функцію зганяння плода;

• протягом періоду статевої зрілості виконує менструальну функцію.

Менструальний цикл

Функції жіночих статевих органів забезпечують сукупність ритмічних змін в організмі жінки, які мають назву менструаль­ного циклу.

Упродовж менструального циклу відбуваються зміни в усьо­му організмі жінки, проте найбільш виражені вони в яєчниках і матці.

Яєчниковий цикл

Під впливом гонадотропних гормонів гіпофіза в яєчниках ритмічно,через 28 днів (допустимі межі відхилень від 21 до 35 днів), якщо не настала вагітність, відбувається ряд змін, які можна виділити в дві фази:

I фаза (фолікулярна), протягом якої відбувається ріст і роз­виток фолікула, його дозрівання. Цей період зазвичай триває 14 діб (при 28-денному циклі), 15 діб (при 30-денному). У про­цесі дозрівання фолікул росте, серед скупчення зернистих клі­тин з'являються порожнини, заповнені рідиною, що містить естрогени. Діаметр дозрілого фолікула становить 10—12 мм. Дозрілий фолікул лопається, яйцеклітина виходить у черев­ну порожнину, і цей етап фолікулярної фази називається ову­ляцією.

II фаза (лютеїнова) — на місці фолікула, що розірвався, утворюється жовте тіло менструації, яке функціонує 14 днів за умов, якщо запліднення не відбулося і не настала вагітність. У жовтому тілі менструації відбувається ряд змін, воно атро­фується і через 2—3 тиж перетворюється на біле тіло.

Якщо вагітність настала, утворюється жовте тіло вагіт­ності, яке функціонує 10—12 тиж і забезпечує нормальний перебіг вагітності. Жовте тіло виділяє гормон — прогестерон. На певній стадії вагітності функцію жовтого тіла на себе бере плацента.

Матковий цикл

У слизовій оболонці матки відповідно до яєчникового циклу відбуваються циклічні зміни, які проходять фази:

1. Фаза десквамації — триває з 1-го до 2—5-го дня циклу. У цій фазі відбувається відшарування функціонального шару — ендометрія, слизова оболонка разом із вмістом маткових залоз і кров'ю виходить назовні. Це явище носить назву менструації.

2. Фаза регенерації — характеризується відновленням сли­зової оболонки, яке закінчується до 6—7-го дня циклу.

3. Фаза проліферації — триває з 7-го до 14-го дня циклу, від­бувається розростання строми та ріст залоз слизової оболонки.

4. Фаза секреції — під впливом гормонів жовтого тіла за­лози слизової оболонки матки збільшуються, їхня порожнина розширюється і вони починають виділяти секрет.

Маткова труба (tuвa uterina)

Вона парна, має форму трубки завдовжки 10—12 см, ши­рина труб у різних місцях неоднакова. Маткові труби містять­ся в порожнині малого таза, у них розрізняють наступні части­ни: маткову, що проходить крізь товщу матки; перешийок — найвужча (2—3 мм) частина труби; ампулу — найширша час­тина, на яку припадає майже половина довжини всієї матко­вої труби; лійку, яка має численні тонкі вирости, що назива­ються торочками. Одна з торочок найдовша і прикріплюється до трубного кінця яєчника.

Маткова труба має два отвори: черевний (відкривається в порожнину очеревини) та матковий (відкривається в матку отвором діаметром 1 мм).

Стінка маткової труби має три оболонки:

• внутрішню — слизову, для якої характерна наявність поздовжніх складок, добре виражена підслизова основа, де міс­тяться залози, вистелена війчастим епітелієм;

• середню — м'язову — складається з двох шарів м'язових волокон (внутрішнього, циркулярного, та зовнішнього, поздов­жнього);

• зовнішню — серозну, яка утворена очеревиною і має брижу.

Функції маткових труб:

• проведення яйцеклітини в матку;

• місце запліднення.

Піхва (vagina, s. colpos — грец.) має форму трубки завдовж­ки 8—10 см, розташовується в порожнині малого таза; позаду від неї міститься пряма кишка, спереду — сечівник.

Піхва має дві стінки: передню та задню, які легко розтягу ються у довжину та ширину; два кінці: верхній, який відкри­вається отвором, що сполучає піхву з каналом шийки матки та нижній, який відкривається у присінок піхви. У дівчат v цьому місці по краях розміщена складка слизової оболонки здебільшого півмісяцевої форми — дівоча перетинка (hymen) При першому зляганні ця перетинка надривається, що супро­воджується незначною кровотечею, після цього утворюються невеличкі, короткі рубцеві сосочки дівочої перетинки.

Піхвова частина шийки матки дещо виступає у просвіт піх­ви, внаслідок цього між ними утворюється заглибина — скле­піння піхви: переднє, заднє і бічне.

Стінка піхви має наступні оболонки:

• внутрішню — слизову — утворена багатошаровим плос­ким епітелієм, вона не містить залоз, вміст піхви утворюється за рахунок пропотівання рідини з лімфатичних та кровонос­них судин, а також слизу залоз шийки матки. У здорової жін­ки в піхві міститься невелика кількість вмісту білуватого ко­льору. На стінках піхви, особливо в нижньому відділі розмі­щені досить високі поперечні складки слизової оболонки — піхвові зморшки, які в жінок, що багато народжували, згла­джуються. По серединній лінії передньої та задньої стінок піх­ви містяться поздовжні валики — стовпи зморшок;

• середню — м'язову — складається з двох шарів: внутрі­шнього циркулярного, та зовнішнього, поздовжнього;

• зовнішню — серозну оболонку, вкриває лише верхній від­діл задньої стінки піхви, а далі піхва покрита адвентицією.

Функції піхви:

• участь у здійсненні статевої функції жінки та процесі за­пліднення;

• починаючи з періоду статевого дозрівання через неї на­зовні виводиться менструальна кров;

• під час пологів утворює пологовий канал;

• бар'єрна функція: процес самоочищення піхви перешко­джає потраплянню в матку патогенних мікроорганізмів.

Зовнішні жіночі статеві органи

1. Лобковий горб — це підвищення, утворене жировою клі­тковиною, міститься спереду від лобкового симфізу, у дорос­лих вкрите волоссям.

2. Великі статеві (соромітні) губи — дві поздовжні скла­дки шкіри, що оточують з боків статеву щілину, вони містять багату на жир сполучну тканину. У товщі задньої третини статевих губ містяться великі присінкові (бартолінові) залози, які виділяють секрет при статевому збудженні, зволожуючи вхід у піхву.

3.Малі статеві (соромітні) губи — поздовжні складки шкіри, розміщені паралельно до великих, дуже подібні до слизової оболонки, містять сальні малі присінкові залози. Малі статеві губи обмежують присінок піхви, де відкривають­ся отвір піхви, протоки присінкових залоз та зовнішній отвір сечівника.

4.Клітор — невелике конусоподібне випинання, що утво­рене двома печеристими тілами (аналог печеристих тіл стате­вого члена), має довжину 2,5—3 см і складається з головки,тіла, ніжок.

Завдяки великій кількості нервових закінчень, які містять­ся в кліторі й статевих губах, вони є у жінки органами стате­вого чуття.

Жіноча молочна залоза (mamma). За своїм походженням це видозмінена потова залоза, але у функціональному відно­шенні тісно пов'язана із статевою системою жінки. Це парний орган, який нагадує за формою півкулю, розташований на рів­ні III—VI ребер. На молочній залозі є невеликий виступ — груд­ний сосок, навколо якого знаходиться ділянка пігментованої шкіри — ореола. Залоза складається з 15—20 розташованих по радіусу залозистих часточок, між ними розташовані про­шарки сполучної тканини, яка містить жир. Кожна часточка в свою чергу складається із численних часточок меншого розмі­ру з їхніми вивідними протоками, які мають назву молочних проток, що спрямовані до грудного соска, утворюючи розши­рення (молочні пазухи), 1 відкриваються 8—15 отворами на його вершиш. Форма та величина залози індивідуально варію­ють і змінюються з віком та під час вагітності. Найбільшого розміру молочна залоза досягає в період вагітності та годуван­ня дитини. У молочній залозі відбуваються періодичні зміни (розростання залозистого епітелію), що пов'язано з овуляцією в яєчниках.

Чоловічі статеві органи (organa genitalia masculina)

Чоловіча статева система також включає зовнішні й внут­рішні статеві органи, основною функцією яких є генеративна, що полягає в утворенні чоловічих статевих клітин, та ендо­кринна.

Внутрішні статеві органи

Яєчко, сім'яник (testis, s. orchis — грец.) — парна чоловіча статева залоза еліпсоподібної форми, масою 25—30 г, завдовж­ки 4—6 см.

Яєчко міститься в мошонці і має дві поверхні: присеред­ню та бічну, два краї: передній та задній, два кінці: верхній та нижній (на задньому краї яєчка розташований його при­даток).

Зовні яєчко оточене сполучнотканинною (білковою) оболо­нкою, яка по його задньому краю утворює стовщення — се­редостіння. Від білкової оболонки всередину органа відходять сполучнотканинні перегородки, які поділяють паренхіму яєч­ка на часточки, яких нараховується 250—300. Кожна часточ­ка містить від одного до чотирьох тісно укладених покручених трубок, які мають назву звивистих сім'яних канальців, один кінець звивистого сім'яного канальця закінчується сліпо, а другий, вирівнюючись у напрямку середостіння яєчка, пере­ходить у прямий сім'яний каналець. У товщі середостіння пря­мі сім'яні канальці зливаються й утворюють сітку яєчка, з якої виходять 10—15 виносних канальців, які впадають у протоку придатка яєчка.

Стінка покручених сім'яних канальців складається з опор­но-трофічних клітин та сперматогенного епітелію, з якого в процесі сперматогенезу утворюються сперматозоїди.

Придаток яєчка (epididymis) — невеликий видовжений орган, масою близько 3 г, який прилягає до заднього краю яєчка. У ньому виділяють головку, тіло і хвіст. Головка утво­рена виносними канальцями, які, зливаючись, формують про­току придатка, яка розміщена в його тілі й хвості. Прошар­ки сполучної тканини поділяють паренхіму придатка на час­точки.

Протока придатка яєчка забезпечує виведення сперми, в її просвіті завершується диференціація сперматозоїдів.

Сім'яні міхурці (vesiculae seminales) — це сукупність куля­стих утворень. Сім'яний міхурець — парний орган завдовжки 4—5 см та до 2 см завширшки. Сім'яні міхурці містяться в по­рожнині малого таза, розміщені позаду від дна сечового міху­ра та перед ампулою прямої кишки. Сім'яний міхурець має вивідну протоку, яка відкривається у сім'явипорскувальну про­току.

Функція: продукція прозорої, безбарвної або дещо жовту­ватої рідкої частини сперми.

Передміхурова залоза (prostata) — непарний м'язово-зало­зистий орган, який за формою нагадує каштан, завдовжки до 3 см, масою близько 20 г. Вона міститься в порожнині малого таза, під сечовим міхуром, охоплює початкову частину сечів­ника та кінцеві відділи сім'явипорскувальних проток.

У передміхуровій залозі виділяють: основу, яка прилягає до дна сечового міхура, та загострену верхівку, спрямовану на­перед та донизу.

Розрізняють чотири поверхні: передню, задню та дві ниж­ньобічні; дві частки: праву та ліву і перешийок, який лежить між частками.

Передміхурова залоза оточена сполучнотканинною капсу­лою. Паренхіму органа складають окремі слизові альвеолярні залозки, вивідні протоки яких впадають у простатичну части­ну сечівника. Між залозками і навколо них у сполучнотканин­них перегородках проходять пучки непосмугованих м'язів, які в сукупності формують м'язову речовину передміхурової залози, що складає значну частину її речовини. Скорочення м'язових клітин сприяє одночасному виділенню секрету із за­лозистих часточок, вони також виконують роль мимовільного стискача сечівника.

Функції:

• залозиста частина передміхурової залози виділяє в кров біологічно активні речовини — простагландини; продукує сли­зовий секрет, який розріджує сперму, підвищує рухливість, активність, життєздатність сперматозоїдів;

• м'язова частина виконує функцію стискача чоловічого сечівника (регулює роздільне виділення сечі і сперми).

Цибулинно-сечівникова залоза (glandula bubourethralis) — парний орган, за величиною та формою нагадує горошину (до 1 см у діаметрі), знаходиться в товщі сечостатевої діафрагми. Протока залози відкривається в перетинчасту частину сечів­ника.

Функція: продукує тягучу слизову рідину, яка входить до складу сперми.

Сім'явиносна протока (ductus deferens spermaticus) має форму трубки, завдовжки 40—50 см, завширшки понад 2 мм. Вона є безпосереднім продовженням протоки придатка яєчка. Сім'явиносна протока — парний орган, міститься в мошонці та порожнині малого таза. У ній розрізняють наступні части­ни: яєчкову, канатикову (проходить у складі канатика в пах­винному каналі), тазову. Починаючись від хвоста придатка яєчка, сім'явиносна протока піднімається вгору в складі сім'яного канатика і входить у пахвинний канал через його по­верхневе кільце. Залишає пахвинний канал через глибоке пах­винне кільце і йде до сечового міхура. Підійшовши до сечового міхура та передміхурової залози, утворює розширення — ам­пулу. Стінка сім'явиносної протоки складається з трьох оболо­нок: слизової, м'язової та адвентиціальної.

Функція: виведення сім'яної рідини у сім'явипорскуваль­ну протоку.

Сім'явипорскувальнапротока (ductus ejaculatorius) має форму трубки завдовжки 1,5 см. Це парний орган, міститься в порожнині малого таза. Утворюється шляхом злиття ампули сім'явиносної протоки та протоки сім'яного міхурця. Сім'яви­порскувальна протока відкривається в передміхурову частину сечівника.

Функція: виведення сперми в сечівник.

Сім'яний канатик (funiculus spermaticus) — за формою на­гадує шнур завдовжки 18—20 см. Він починається від верх­нього кінця яєчка, йде догори і через поверхневе пахвинне кільце потрапляє в пахвинний канал. Утворюється сім'яний канатик тільки після опускання яєчка в мошонку.

Сім'яний канатик утворений сім'явиносною протокою, яєч­ковими артеріями та венами, артеріями та венами сім'явинос­ної протоки, лімфатичними судинами яєчка, нервами.

Біля глибокого пахвинного кільця елементи сім'яного ка­натика розходяться. Так, сім'явиносна протока йде донизу та присередньо до сечівника, нерви та судини — догори.

Зовнішні чоловічі статеві органи

Статевийчлен (penis) — циліндричної форми орган, у яко­му виділяють корінь, тіло і головку, на якій розташоване зов­нішнє вічко сечівника. Тіло статевого члена має верхню, або передню, поверхню — спинку та нижню, або задню,— сечівни­кову поверхню. Між тілом та головкою розміщена неглибока борозна — шийка головки. Корінь статевого члена прикріплю­ється до лобкових кісток.

Основу будови статевого члена складають губчасте та два печеристі тіла, які розміщені поздовжньо.

Печеристі тіла утворені густим сплетенням перегородок, між якими розміщені проміжки (печери), вистелені ендотелі­єм і заповнені кров'ю.

Губчасте тіло тонше і коротше за печеристі тіла, розміщене вздовж серединної лінії статевого члена, під печеристими тілами. У його товщі проходить більша частина сечівника. Задня частина губчастого тіла стовщена й утворює цибулину сечівни­ка, а передня розширена й утворює головку статевого члена, яка вкриває загострені кінці печеристих тіл.

Печеристі та губчасте тіла оточені білковою оболонкою, а зовні вкриті загальною фасцією й шкірою. Шкіра в ділянці го­ловки статевого члена називається передньою шкірочкою. Пе­редня шкірочка багата на сальні залози, які виробляють сек­рет — смегму, і з'єднана вуздечкою з нижньою поверхнею го­ловки.

Мошонка(scrotum) — шкірно-м'язове утворення, де міс­тяться яєчки з придатком та нижні відділи сім'яних канати­ків. Вона займає передній відділ ділянки промежини і склада­ється із шкірного покриву та декількох шарів оболонок (шари мошонки утворилися шляхом випинання передньої стінки живота). Шкіра мошонки пігментована, вкрита товстим, рід­ким волоссям і містить велику кількість потових та сальних залоз. Мошонка поділена перегородкою на дві половини. Під шкірою розміщується шар гладеньких м'язових клітин, який утворює м'ясисту оболонку, далі лежить зовнішня сім'яна фас­ція, підвішуючий м'яз яєчка, покритий одноіменною фасцією, внутрішня сім'яна фасція, піхвова фасція, яка має дві пласти­нки: нутрощеву (зрощену з білковою оболонкою яєчка) та при­стінкову (зрощену з внутрішньою сім'яною фасцією). Між пластинками піхвової фасції міститься порожнина, заповнена невеликою кількістю серозної рідини.

Промежина — це комплекс м'язів і фасцій, які закривають вихід з малого таза. Спереду вона обмежена лобковою дугою, з боків — сідничими горбами, а ззаду — куприком.

У вузькому розумінні промежина — це ділянка, розміщена між заднім краєм статевої щілини в жінок або заднім краєм мо­шонки в чоловіків спереду і переднім краєм відхідника ззаду. Пo серединній лінії промежини на шкірі визначають шво промежини, яке поділяє її на праву та ліву половини. Лінія, проведена через обидва сідничих горби, поділяє про­межинну ділянку на сечостатеву (меншу) і відхідникову (більшу).

У сечостатевій ділянці розташовані зовнішні статеві орга­ни, сечівник та сечостатева діафрагма (сечостатевий трику­тник), через яку в чоловіків проходить сечівник, а в жінок — сечівник та піхва.

У відхідниковій ділянці розміщений кінцевий відрізок прямої кишки, м'яз-замикач відхідника і діафрагма таза.

М'язи промежини та фасції, які її вкривають, утворюють дві діафрагми: тазову та сечостатеву. Тазова діафрагма утво­рює більшу частину тазового дна. Основною складовою части­ною тазової та сечостатевої діафрагм є м'язи та фасції, які їх вкривають.

Жіноча промежина має деякі особливості. Так, сечостате­ва діафрагма в жінок має більші розміри в ширину, через неї проходить не тільки сечівник, але й піхва. М'язи цієї ділянки виражені слабше, ніж однойменні м'язи в чоловіків. Поверх­невий поперечний м'яз промежини іноді відсутній, слабко розвинутий і глибокий поперечний м'яз промежини.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БАЗОВИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

Лекції по анатомії і фізіології

1 - Тканини. Цитологія.

2 – 5 - Кісткова система.

6 – 9 - М’язева система.

10 – 16 - Нервова система.

17 – 18 - Органи чуття.

19 - Залози внутрішньої секреції.

20 - Система крові.

21 – 24 - Серцево-судинна система.

25 - Дихальна система.

26 – 28 - Система органів травлення.

29 - Обмін речовин і енергії.

30 - Система виділення.

31 - Статева система.

Підготував:

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
3. Аналіз внутрішніх ризиків
4. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
5. В.Винниченко – голова і генеральний секретар з внутрішніх
6. В/. Кабінет Міністрів та інші органи виконавчої влади.
7. Валовий внутрішній продукт
8. Валовий внутрішній продукт — це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резиден­тами країни за рік.
9. Взаємодія органів публічної влади з органами внутрішніх справ
10. Види і структура внутрішніх правовідносин у приватних аграрних підприємствах кооперативного і корпоративного типів.
11. Визначення внутрішніх зусиль
12. Визначення зовнішніх і внутрішніх надлишкових тисків

Переглядів: 2052