• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Форвардні конверсійні операції.

Міжнародні розрахунки.

ТЕМА 3. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ

1. Конверсійні операції на валютному ринку:

а) поняття конверсії валюти;

б) валютний курс і і основні види котирування валют;

в) валютний арбітраж;

г) види валютних курсів при здійсненні конверсійних операцій.

2. Операції на форвардному ринку:

а) форвардні угоди;

б) опціони і операції „СВОП.”

1. Конверсійні операції на валютному ринку:

а) поняття конверсії валюти.

Відмінними рисами міжнародних розрахунків є те, що їх об'єктом виступає грошовий валютний еквівалент вартості тих товарів, послуг, робіт, капіталів, платіжних засобів, що здій­снюють обіг між державами, а суб'єктами - уряди, організації та громадяни, банківські рахунки яких перебувають на території різних країн. Це вимагає використання не тільки національної, а й інших іноземних валют, їх регулярного обміну.

Міжнародний поділ праці та відсутність єдиної для всіх країн валюти платежу, наявність постійної небезпеки валютних втрат унаслідок коливань валютних курсів викликає необхідність здійснення валютних операцій, тобто операцій купівлі-продажу іноземної валюти. Суттєву роль при цьому відіграє валютний ринок.

Як невід'ємна частина міжнародних розрахунків валютні операції надають можливість суб'єктам міжнародних розрахунків купити саме ті іноземні валюти, які потрібні їм у даний момент, по-перше, для здійснення платежів, по-друге, для того, щоб збе­регти від знецінення свої валютні резерви, якщо курс валют, з яких складаються ці резерви, починає падати або існує загроза цього. Валютні операції є також засобом одержання прибутків, особливо для банків та брокерських контор. Стрижнем валютних операцій є валютний курс, рівень якого постійно коливається під впливом попиту й пропозиції учасників цих операцій на валютному ринку.

Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов'язані з конверсією валюти, яка є обміном однієї валюти на іншу за діючим валютним курсом. Конверсійні операції - це угоди агентів валютного ринку щодо обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на певну дату.

Щодо конверсійних операцій в англійській мові прийнято термін Foreign Exchange Operations (foreks або FX). Конверсійні операції поділяються на дві групи:

• операції типу спот або поточні конверсійні операції;

Різниця між двома групами конверсійних операцій полягає в даті валютування. Операції спот - найпоширеніші та становлять до 90 відсотків обсягу валютних угод. У міжнародній практиці прийнято, що поточні конверсійні операції здійснюються на умовах спот, тобто з датою валютування на 2-й робочий день після дня укладання угоди. Міжнародний ринок поточних конверсійних операцій називається спот-ринком.

Спот-курс (курс спот) - ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни, спот (англ. spot - готівкова) є угодою купівлі-продажу валюти за курсом, зафіксованим в угоді, від­повідно до якої обмін валют між банками-контрагентами про­водиться, як правило, протягом 2-х робочих днів, не враховуючи дня укладення угоди. Той, хто прострочив платіж, платить прогресивно зростаючий штраф-відсоток. Швидкість одержання валюти в таких операціях дала підстави називати ці угоди «го­тівковими».

Головний курс спотових угод - це курс телеграфного переказу. В основі угод спот лежать кореспондентські відносини між бан­ками. Умови розрахунків спот досить зручні для контрагентів угоди: протягом поточного і наступного дня зручно обробити необхідну документацію, оформити платіжні та інші телекси для виконання умов угоди.

Крос-операції застосовуються при поєднанні валютного обміну з купівлею-продажем цінних паперів.

б) валютний курс і основні види котирування валют.

Поточним конверсійним операціям відповідає обмінний курс спот. Він є поточним валютним курсом і подається в засобах масової інформації.

Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни або міжнародним платіжним засобом (СДР, ЄВРО). Валютний курс дуже динамічний і встановлюється з врахуванням купівельної спроможності ва­лют. Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції завжди мають сильний кон'юнктурний вплив на валютний курс.

У банківській практиці прийняті наступні позначення курсів валют: наприклад, курс долара США до євро позна­чають USD/EUR. У даному позначенні ліворуч ставиться база котировки (базова валюта), праворуч - валюта котировки (валюта, що котирується):

USD / EUR = 0,7555

База котировки Валюта котировки Курс

Вищезгадане означає «кількість валюти, що котирується за одиницю базової валюти» (у даному випадку 0,7555 євро за один американський долар). Останні цифри написання валютного курсу називаються процентними пунктами або піпсами. Сто пунктів складають базове число - на дилер­ському жаргоні «велику фігуру». Наприклад, зміна курсу долара до євро з 0,7555 до 0,7565 буде сприй­нято як зростання курсу долара на 10 пунктів, а зміна курсу з 0,7555 до 0,7355 - як падіння долара на дві «фігури». Котировка курсів спот буває прямою і непрямою.

Визначення курсу валюти називається її котируванням. Повне котирування включає визначення курсу покупця (купівлі) і курсу продавця (продажу), відповідно до яких банк купує і продає іноземну валюту на національну. За рахунок різниці між цими курсами (маржі) банк покриває свої видатки на здійснення обмінних операцій та одержує прибуток. ,

При прямому котируванні курс (вартість одиниці) іноземної валюти висловлюється в національній валюті, тобто валюта, що продасться, співвідноситься з валютою, що купується.

При використанні прямого котирування для переведення суми в іноземній валюті в еквівалентну їй суму в національній валюті необхідно помножити її на курс:

Сума в національній валюті = Сума в іноземній валюті х курс.

Звідси, для переведення суми в національній валюті в екві­валентну їй суму в іноземній валюті при прямому котируванні її необхідно поділити на курс:

Сума в іноземній валюті = Сума в національній валюті/курс.

При прямому котируванні іноземної валюти курс продажу буде більше курсу покупки.

При використанні непрямого котирування вартість одиниці національної валюти виражається в іноземній валюті курс долара США у (наприклад, курс долара США у Великобританії виражається як кількість доларів США за один фунт стерлінгів. В Україні при непрямому котируванні курс долара США буде визначатись як кількість доларів США за одну гривню). Тому для переведення суми в національній валюті в еквівалентну їй суму в іноземній валюті її необхідно помножити на курс:

Сума в іноземній валюті = Сума в національній валюті х Курс.

Отже, при непрямому котируванні для переведення суми в іноземній валюті в еквівалентну їй суму в національній валюті її необхідно поділити на курс:

Сума в національній валюті = Сума в іноземній валюті/Курс.

При непрямому котируванні, на відміну від прямого, курс покупки іноземної валюти буде більшим курсу її продажу.

Різниця між правою та лівою стороною котировки називається спред або маржа і служить основою для отримання банком прибутку за протилеж­ними угодами з клієнтами або іншими банками. Маржа (спред) може розглядатись як «плата за послуги».

Зміна у маржі залежить від декількох причин.

• Статусу контрагента. Розмір банківської маржі ширше для клієнтів банка, ніж для інших банків на міжбанківському ринку.

• Ринкової кон 'юнктури. В умовах нестабільного курсу, що швидко змінюється, розмір маржі звичайно більший.

• Валюти, що котирується, і ліквідністі ринку. Розмір маржі більший при котировці банком валюти, що рідко вживається або за угодами на менш ліквідному ринку.

• Суми угоди.

• Характеру відносин між контрагентами. Якщо між банками-контрагентами протягом ряду років склались стійкі позитивні відносини, відсутні випадки невиконання умов угод, дилери банків добре знають один одного, то розмір маржі може бути більш вузьким. Якщо дилер банку не бажає здійсню­вати конверсійні угоди з певним контрагентом, але в силу ряду обставин не хоче відмовляти йому прямо, то він прокотирує широкий спред, завідомо прирікаючи контрагента на відмову від операції.

Відкрита валютна позиція - це неспівпадання вимог (активів) і зобов'язань (пасивів) в іноземній валюті для учасника валютного ринку (банку, компанії).

Позиція буває довгою і короткою. Довга позиція означає перевищення вимог в іноземній валюті над зобов'язаннями і поз­начається знаком «+».

Коротка позиція - перевищення зобов'язань в іноземній валюті над вимогами, позначається знаком «-».

Будь-яка валютна позиція означає загрозу ризику зміни ва­лютних курсів і, як наслідок, можливі прибутки або збитки. Як правило, для зручності відкрита валютна позиція враховується у базовій валюті.

в) валютний арбітраж.

Валютний арбітраж – це операції з купівлі-продажу валюти з наступною оберненою угодою з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів. Арбітраж може працювати на основі котирування двох видів - прямого і непрямого.

Валютний арбітраж буває часовим і просторовим, простим і складним. Простий валютний арбітраж - це арбітраж, який здій­снюється з двома валютами. Складний або непрямий арбітраж - це арбітраж, що проводиться з великою кількістю валют на різних ринках. Маклер ніби піднімається східцями, обмінюючи куплену валюту на третю, четверту. Причому повернення до початкової валюти на завершальній стадії не обов'язкове.

У сучасній Україні отримав розповсюдження просторовий арбітраж. До цієї операції стихійним шляхом приходять починаючі дилери. Прибуток виникає через різницю в курсах на різних валютних ринках. У нормальних умовах валютний арбітраж належить за своїми макроекономічними наслідками до позитивних явищ, бо сприяє вирівнюванню ринкових курсів валют. Вивчення гео­графії валютних котирувань дозволяє виявити точки відносно більш дешевої купівлі іноземної валюти.

Часовий валютний арбітраж — це операція, яка здійснюється з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі. Часовий арбітраж - отримання прибутку за рахунок відкриття спекулятивних позицій за одним курсом з наступним закриттям після закінчення певного часу (від декількох хвилин до декількох місяців) за курсом, який змінився. Цей найбільш розповсюджений сьогодні вид валютного арбітражу передбачає розрахунок дилера на позитивну зміну курсу і характеризується прийняттям ризику збитків при відкритті валютних позицій.

Арбітражні конверсійні операції (валютний арбітраж) пов'язані з відкриттям валютним дилером спекулятивної валютної позиції за рахунок банку з метою отримання прибутку при зміні валютного курсу. Як правило, позиції відкриваються в круглих сумах базової валюти.

Довга позиція (тобто купівля) відкривається в очікуванні росту курсу валюти.

Коротка позиція (тобто продаж) відкривається в очікуванні зниження курсу валюти.

При проведенні арбітражних конверсійних операцій з від­криттям і закриттям позиції в базовій валюті результат за двома угодами виражається у валюті котировки.

За тривалістю валютні позиції, що створюються для проведення арбітражних операцій, поділяються на два види.

Денна позиція - дилер відкриває і закриває позиції протягом робочого дня з розрахунками на одну дату валютування. При цьому мінімальною кількістю угод може бути дві (одна - за покупкою валюти, інша - за продажем), максимальна кількість угод обмежується лише фізичною можливістю дилера їх укладати. Стратегія мінімізації валютного ризику передбачає обов'язкове закриття денних позицій на дану дату валютування.

У розрахунку на значну зміну курсу відкривається і тримається до закриття стратегічна позиція протягом певного періоду часу (від декількох днів до декількох місяців).

Ризик збитків при несприятливій зміні валютного курсу значно вищий, тому розмір стратегічної позиції, як правило, на­багато менший звичайної денної.

Арбітражний прибуток вкрай нестабільний, конверсійні операції пов'язані з ризиком залишитись у неприкритій позиції (із затримкою перепродажу в якій-небудь ланці).

На відміну від арбітражних операцій, які передбачають від­криття ризикових позицій, ряд конверсійних операцій здійснюється не за рахунок банку, а за рахунок клієнтів - клієнтські конверсії.

Як правило, внутрішні клієнтські конверсії та зовнішні кон­версії, що їх регулюють, здійснюються на одну дату валютування.

З точки зору балансу банку, внутрішні клієнтські конверсії проводяться за пасивними рахунками банку, тоді як зовнішні, що закривають їх, проводяться за активними рахунками (за рахунками НОСТРО).

Часто виникає ситуація, коли клієнти запрошують банк здій­снити протилежні конверсії між двома валютами (наприклад, одні клієнти купують долари за гривні для виконання імпортних контрактів, інші клієнти продають доларову виручку з розрахунку обов'язкового продажу), при цьому банк відкриває позицію за конверсіями з одними клієнтами, закриваючи її за рахунок протилежної конверсії з іншими, тобто проводить взаємозалік протилежних сум. З точки зору балансу, дані конверсії проводяться за пасивними рахунками (доларовими і гривнєвими) і регулюються рахунками НОСТРО тільки на суму перевищення сум однієї з валют після здійснення взаємозаліку.

г) види валютних курсів при здійсненні конверсійних операцій.

Для різних видів конверсійних операцій може існувати різний валютний курс. Прийнято виділяти декілька видів валютних курсів.

Валютний курс за безготівковими міжбанківськими угодами.

Цей курс формується в результаті міжбанківських угод з продажу/купівлі безготівкової валюти на валютних ринках (для вільно конвертованих валют - на світових валютних ринках, для курсу долар/гривня - на українському міжбанківському ринку). Цей курс прийнято в якості офіційного в більшості розвинених країн (наприклад, курс на кінець робочого дня).

Обмінний курс валютних бірж.

У тих країнах, де збереглися валютні біржі, через які про­ходить основний оборот конверсійних операцій, курс, що вста­новлюється на біржі, є основним курсом внутрішнього валютного ринку, а часто - й офіційним курсом.

Валютні біржі, що збереглися в ряді країн, носять підпо­рядкований характер щодо міжбанківського ринку і використо­вуються, в основному, для фіксації курсу на певний момент часу. Даний фіксинг виступає в якості офіційного курсу, який практично не відрізняється від курсу міжбанківського ринку в цей момент.

Валютний курс готівкових угод.

Даний курс формується на основі попиту і пропозиції на ринку торгівлі готівкової валюти і може значно відрізнятись від безготівкового курсу міжбанківських угод. Для країн із значною часткою готівкових грошей у внутрішньому грошовому обороті готівковий обмінний курс відрізняється від міжбанківського без­готівкового більше, ніж у країнах з розвиненою системою без­готівкових платежів населення (за чеками, пластиковими картками тощо). В обмінних пунктах розвинених країн курс готівкового обміну валют встановлюється суворо на основі міжбанківського валютного курсу з досить вузькою маржою.

У загальному вигляді валютні операції поділяють на два види: касові та термінові. Касові ще називають овернайтом.У цьому випадку мова йде про надання товару (валюти) в момент укла­дання угоди або через декілька днів і тимчасовий розрив між датою укладання угоди та її реалізацією.

Раніше угоди щодо обміну валют між великою кількістю контрагентів здійснювались, в основному, на валютних біржах, де представники банків могли укладати угоди один з одним і знати курс поточних угод. З розвитком сучасних засобів зв'язку і телекомунікацій - прямих телефонних, телексних ліній, а також дилингового обладнання фірми Рейтер укладання угод стало можливим не лише за допомогою прямого контакту («обличчя до обличчя»), а й опосередковано - з дилингових зал банків через технічні засоби зв'язку. При цьому стало можливим укладати угоди між різними фінансовими центрами, що знаходяться в різних часових поясах. Однак в умовах різкої зміни курсу валюти (після повідомлень економічного або політичного характеру), паніки на валютних ринках виникають ситуації, коли котировки курсу в різних фінансових центрах і навіть у різних банках можуть відрізнятися, але, як правило, не більше ніж на 10-20 пунктів.

Забезпечення ринку інформацією про поточний рівень ва­лютного курсу здійснюється двома шляхами:

• з брокерської фірми;

• з інформаційної сторінки системи Рейтер або інших інформаційних систем.

Брокерська фірма збирає дані про поточні котировки у великої кількості банків і повідомляє про них лінією пря­мого телефонного зв'язку всім зацікавленим учасникам ринку. Інформаційна сторінка агентства Рейтер показує всім передплатникам, які мають рейтерівський термінал, поточні значення валютних курсів, що котируються крупними банками маркет-мейкерами.

Котировки, що отримуються від брокерської фірми, є реаль­ними, оскільки відображають дійсні «тверді» заявки банків на купівлю і продаж валюти. Курс інформаційної сторінки є індикативним (довідковим) і відображає тільки дані про коти­ровки, що введені в систему Рейтер банками, які мають доступ до введення на дану сторінку.

Банки і компанії, що є учасниками валютного ринку, за ступенем впливу на валютні курси та процентні ставки поділяються на 2 групи.

Маркет-мейкери - крупні банки та фінансові компанії, що визначають поточний рівень валютного курсу або процентних ставок за рахунок значної частки своїх операцій у загальному обсязі ринку.

При визначенні маркет-мейкерів основне значення має не абсолютний розмір самого банку, а його частка в операціях ринку, тобто здатність, встанов­люючи ціну, впливати на ринок. Маркет-мейкери встановлюють поточний рівень курсу шляхом проведення операцій один з одним і з менш великими банками, що є користувачами ринку. Маркет-мейкери часто використовують брокерські фірми для встановлення своїх двосторонніх котировок (наприклад, крупний банк може одночасно поставити через брокера заявку на купівлю і заявку на продаж, задавши тим самим поточний рівень курсу).

Невеликі банки та фінансові компанії використовують для своїх операцій той курс, який для них встановлюють маркет-мейкери, тобто вони є користувачами ринку – маркет-юзерами.

Основною функцією маркет-мейкерів є здійснення ними котировок для малих банків, а роль малих банків - маркет-юзерів - полягає в прийнятті або неприйнятті котировок маркет-мейкерів. Таким чином, маркет-мейкери котирують ціну, а маркет-юзери - беруть ціну.

Крос-курс - це курс обміну між двома валютами, за винятком долара США. До числа найбільш активних ринків конверсійних операцій за крос-курсами належать: євро до японської ієни, фунт стерлінгів до євро, євро до швейцарського франка тощо. До крос-курсів належить також курс євро до гривні. Якщо хтось хоче обміняти євро на бразильські крузейро, то в цьому випадку не обійтись без посередництва долара (повторюється історія виникнення грошей у вигляді загального еквівалента). Тому при котируванні валют використовується також поняття їхнього крос-курсу - співвідношення між курсами двох валют щодо третьої. Крос-курс щодо валют, обсяги торгівлі в яких незначний, часто важко отримати у чистому вигляді, тому угоду здійснюють через долар США.

Однією з особливостей крос-курсів є те, що курси між валютами можуть котируватися по-різному, в залежності від того, який банк проводить котирування.

Існує три основних способи розрахунку крос-курсів з врахуванням того, чи є котировки валют до долара прямими або непрямими.

Розрахунок крос-курсу для валют з прямими котировками до долара, (тобто долар є базою котировки для обох валют). Таким чином, якщо долар США є базою котировки для обох валют, то для знаходження їх крос-курсу слід розділити доларові курси цих валют.

Розрахунок крос-курсу для валют з прямою і непрямою котировкою до долару, де долар є базою котировки для однієї з валют. Таким чином, правило розрахунку крос-курсів наступне: якщо долар є базою котировки тільки для однієї з валют, то необхідно перемножити доларові курси цих валют.

Розрахунок крос-курсу для валют з непрямими котировками до долара США, де долар є валютою котировки для обох валют.

У цьому випадку правило вказує: якщо долар є валютою котировки для обох валют, то для знаходження їх крос-курсу необхідно поділити доларові курси цих валют.

Дані способи застосовуються для розрахунку середнього крос-курсу, однак у дійсності будь-які курси котируються банками у вигляді двосторонньої котировки.

У реальній міжнародній практиці для ліквідних ринків валютні дилери часто розраховують крос-курси більш простим способом: вони беруть середню з кожних котировок доларового курсу валют, шляхом множення або ділення отримують середній крос-курс цих валют і потім розсувають спред від середнього значення (з округленням до піпса).

У міжнародних валютних розрахунках при визначенні крос-курсів валют у якості третьої валюти, як правило, використовується долар США.

2. Операції на форвардному ринку:

а) форвардні угоди.

Термінова або форвардна операція є угодою, при якій платежі проводяться у встановлений термін (від одного тижня до п'яти років) за курсом, зафіксованим на час укладення угоди за контрактом, тобто це угоди, в яких сторони домовляються про постачання певної суми валюти через конкретний період часу після укла­дання угоди за курсом, зафіксованим в угоді.

Форвард-курс (форвардний курс) визначає очікувану вартість валюти через певний період часу і є ціною, за якою дана валюта продається або купується за умови її постачання на певну дату в майбутньому.

Теоретично форвардний курс валюти може дорівнювати її курсу спот, однак на практиці він завжди виявляється або вищим, або нижчим курсу спот. Якщо форвардний курс є вищим курсу спот, то в цьому випадку він є сумою курсу спот і відповідної різниці (форвардної маржі), що в даному випадку називається премією. Якщо форвардний курс є нижчим курсу спот, то в цьому випадку він є курсом спот, від якого віднята форвардна маржа, що називається дисконтом.

Отже, форвардний курс відрізняється від курсу спот на величину форвардної маржі. Маржа може бути у вигляді премії, тоді форвардний курс вище курсу спот, або у вигляді дисконту (скидки). У такому випадку форвардний курс нижчий ніж курс спот.

Форвардна валютна угода застосовується, головним чином, для страхування платежів. Ціни на форвардному ринку в умовах стабільної економіки та вільного переміщення капіталу пов'язані з різницею в процентних ставках. Форвардний (розрахунковий) курс повинен дорівнювати відношенню процентних ставок за міжбанківським кредитом, помноженому на курс спот.

. Форвардні операції поділяють на два види: угоди аутрайт і угоди своп. Операція аутрайт означає, що продавець зобо­в'язується продати, а покупець - купити валюту в установлений строк за зафіксованим наперед курсом. Угоди своп - комбінація двох протилежних конверсійних операцій з різними датами ва­лютування.

Реально форвардні курси не котируються як такі. Валютні дилери працюють лише з форвардними маржами (преміями або дисконтами), причому значення форвардної маржі надаються для курсу покупки і курсу продажу. Оскільки курс покупки повинен бути завжди нижче курсу продажу, то за значеннями форвардної маржі можна відразу визначити, як котирується валюта - з премією або дисконтом. Якщо значення форвардної маржі для курсу покупки будуть більші її відповідних значень для курсу продажу, то в цьому випадку валюта котирується з дисконтом, а якщо менші - з премією. Форвардний курс буде дорівнювати курсу спот плюс премія або курс спот мінус дисконт.

У якості основи для визначення форвардної маржі на прак­тиці звичайно використають її значення, які одержуються з вра­хуванням наближеного форвардного курсу.

В Україні у зв'язку з низькою насиченістю ринку інформа­цією про поточні валютні курси, а також поточні процентні ставки на міжбанківські гривневі депозити процес розрахунку форвардних пунктів проводиться дилерами самостійно, і отримані значення можуть суттєво відрізнятись у різних банках.

б) опціони і операції „СВОП.”

В операціях опціон клієнт сплачує банку невелику премію та одержує право купити валюту в будь-який день встановленого угодою періоду за зафіксованим при укладенні угоди курсом або відмовитися від купівлі-продажу, якщо виконання угоди за визна-

ченим курсом у даному інтервалі часу виявиться для нього більш невигідним, ніж втрата коштів на премію. При сприятливому курсі виконання угоди дозволяє не тільки компенсувати витрати на премію, а й одержати певний прибуток.

Крім американського варіанта опціону, зміст якого вик­ладений вище, існує ще й європейський, який відрізняється тим, що'операція купівлі-продажу може відбуватися не тільки в межах визначеного інтервалу часу, а у заздалегідь установлений день.

Своп (англ. swop - міняти, на жаргоні валютного ринку - угода «купи-продай») є валютною операцією, що поєднує ку­півлю валюти на умовах спот у замін на національну з наступ­ними викупами. Операція своп здійснюється з метою придбання валюти, необхідної для міжнародних розрахунків, підтримки певних залишків на поточних рахунках, диверсифікації валютних резервів, тобто перевід резервів з однієї валюти в іншу. Валютний своп — це комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакову суму з різними датами валютування (купівлі-продажу). Щодо свопу, то дата виконання найближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання більш віддаленої за терміном зворотної угоди - датою завершення свопу. Свопи, як правило, укладаються на термін до 1 року.

Якщо найближча конверсійна угода є купівлею валюти (базової, як правило), а більш віддалена - продажем валюти, такий своп називається «купив/продав», а якщо навпаки, то «продав/купив».

Суть валютної операції своп полягає в обміні між двома банками на визначений час двох валют з поверненням один одному в кінці угоди початкових валют. Операція своа є різновидом репорту або депорту, тобто комбінацією готівкового продажу і термінової купівлі валюти або навпаки.

Репорт (франц. герогt) є терміновою угодою, при якій власник цінних паперів або валюти продає їх банку (на біржі) із зобов'язанням наступного викупу через певний строк за новою, більш вищою ціною (курсом). Різниця між продажною і покупною ціною складає фактичну плату за кредит. Ця різниця також називається репорт.

Як правило, забезпеченням операції репорту є державні цінні папери, серед яких найбільш привабливими є державні коротко­строкові облігації.

Депорт (франц. deport) є терміновою угодою, протилежною репорту. Депорт укладається (як правило, на біржі) у розрахунку на зниження курсу цінних паперів (валюти) з метою отримання прибутку у вигляді курсової різниці.

Читайте також:

1. Банк і його операції. Правова природа банківської діяльності
2. Біржові операції.
3. Біржові операції. Котирування цін на біржі
4. Валютні операції.
5. Валютні ринки та валютні операції.
6. Методи дослідження операції.
7. Операції різниці (віднімання) множин та основні властивості (закони) цієї операції.
8. Операція об’єднання (додавання) множин та основні властивості (закони) цієї операції.
9. Операція перетину множин та основні властивості (закони) цієї операції.
10. Питання 4. Господарські процеси та господарські операції. Результати діяльності підприємства.
11. Показання до операції.
12. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зберігається після будь-якої операції.

Переглядів: 1139