Вибухові роботи застосовують при проведенні масових земляних робіт та для розпушування мерзлих та скельних ґрунтів.
При проведенні вибухових робіт застосовують засоби підривання та вибухові речовини.
Вибухові речовини – це є хімічне з’єднання або механічна суміш, яка здатна під впливом зовнішнього імпульсу до швидких хімічних перетворень з виділенням великої кількості сильно стиснутих газів та енергії. Розрізняють 3 групи вибухових речовин:
1) ініціюючі (гримуча ртуть, ТНРС, тринітрорезоксинат свинцю, азид свинцю). Ініціюючі вибухові речовини характеризуються високою чутливістю до зовнішнього впливу( удар, іскра, електричний імпульс).
2) бризантні (амоніт, динаміт, тротил, тетрил). Характеризуються невисокою чутливістю до зовнішнього впливу і хімічних перетворень.
3) метальні (димовий порох, без димовий порох - нітрогліцериновий або піроксиліновий). Характеризуються низькою чутливістю до зовнішнього імпульсу і невисокою швидкістю хімічних перетворень.
Заряд – це заздалегідь розрахована за масою і формою розташування вибухова речовина, закладена в зарядну порожнину і опоряджена ініціатором вибуху. Розрізняють накладні і внутрішні заряди. За формою подовжені, зосереджені і розосереджені.
Розрізняють 2 способи підривання: вогневий і електричний. При вогневому засобами підривання є капсулі-детонатори, вогнепровідні шнури, детонуючи шнури і запалювальні трубки. При електричному способі засобами підривання є електродетонатори з сповільненням або без, електродроти, вимірювальні пристрої і джерела струму.
Принцип дії капсуль-детонатора (КД): у верхню частину вставляють вогнепровідний або детонуючий шнур( для декількох зарядів).