Ефективність застосування логістичного підходу до управління матеріальними потоками на підприємстві

Перший варіант носить назву “система, що штовхає” і являє собою систему організації виробництва, в якій предмети праці, що поступають на виробничу дільницю, безпосередньо цією дільницею у попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік “виштовхується” отримувачу по команді, що поступає на передаючу ланку з центральної системи управління виробництвом.

Варіанти управління матеріальними потоками в межах внутрішньовиробничих логістичних систем

Управління матеріальними потоками в межах внутрішньовиробничих логістичних систем може здійснюватись різними способами, з яких виділяють два основних, що принципово відрізняються один від одного.

Умовні позначення:

матеріальний потік, інформаційний потік.

Рис. 7. Принципова схема штовхаючої системи управління матеріальним потоком в межах внутрішньовиробничої логістичної системи.

Штовхаючі моделі управління потоками характерні для традиційних методів організації виробництва. Можливість їх застосування для логістичної організації виробництва з’явилася у зв’язку з масовим розповсюдженням обчислювальної техніки. Ці системи, перші розробки яких відносяться до 60-х років, дозволили узгоджувати і оперативно коригувати плани і дії всіх підрозділів підприємства – постачальницьких, виробничих і збутових, з врахуванням постійних змін в реальному масштабі часу.

Штовхаючі системи здатні з допомогою мікроелектроніки пов’язати складний виробничий механізм в єдине ціле, все ж мають природні межі своїх можливостей. Параметри матеріального потоку, що “виштовхується” на дільницю, оптимальні настільки, наскільки управляюча система в стані врахувати та оцінити всі фактори, що впливають на виробничу ситуацію на цій дільниці. Однак чим більше факторів по кожній з багаточисленних дільниць підприємства повинна враховувати управляюча система, тим досконаліше і дорожче повинно бути її програмне, інформаційне та технічне забезпечення.

Другий варіант заснований на принципово іншому способі управління матеріальним потоком. Він носить назву “система, що тягне” і являє собою систему організації виробництва, в якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої по мірі необхідності.

Тут центральна система управління не вмішується в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Центральна система управління ставить задачу лише перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.

Принципова схема тягнучої системи управління матеріальним потоком в межах внутрішньовиробничої логістичної системи зображена на рис. 8.

В цій системі матеріальний потік “витягується” кожною наступною ланкою. Причому персонал окремого цеху в стані врахувати набагато більше специфічних факторів, що визначають розмір оптимального замовлення, ніж це могла б зробити центральна система управління.

Замовлення на Замовлення

заготовки на деталі

Умовні позначення:

матеріальний потік, інформаційний потік.

Рис. 8. Принципова схема тягнучої системи управління матеріальним потоком в межах внутрішньовиробничої логістичної системи.

На практиці реалізовані різні варіанти штовхаючих і тягнучих систем. Штовхаючі системи відомі під назвою “системи МРП”. Вони характеризуються високим рівнем автоматизації управління, що дозволяє реалізувати такі основні функції:

- забезпечувати поточне регулювання і контроль виробничих запасів;

- в реальному масштабі часу узгоджувати та оперативно корегувати плани і дії різних служб підприємства – постачальницьких, виробничих, збутових.

В сучасних, розвинутих варіантах систем МРП вирішуються також різні задачі прогнозування. В якості методу рішення задач застосовується імітаційне моделювання та інші методи дослідження операцій.

До тягнучих внутрішньовиробничих логістичних систем відносять систему “Канбан” (в перекладі з японського – картка), розроблену і вперше в світі реалізовану фірмою “Тойота” (Японія).

Система Канбан не вимагає тотальної комп’ютеризації виробництва, однак вона передбачає високу дисципліну поставок, а також високу відповідальність персоналу, так як централізоване регулювання внутрішньовиробничого логістичного процесу обмежене.

Система Канбан дозволяє суттєво знизити виробничі запаси. Наприклад, запаси деталей в розрахунку на один автомобіль, що випускається, у фірми “Тойота” складають 77 дол. США; в той час, як на автомобільних фірмах США цей показник рівний приблизно 500 дол. США. Система Канбан дозволяє також прискорити оборотність обігових коштів, покращити якість продукції, що випускається.

Відомо, що 95-98% часу, протягом якого матеріал знаходиться на виробничому підприємстві припадає на виконання навантажувально-розвантажувальних та транспортно-складських робіт. Цим обумовлюється їх значна доля в собівартості продукції, що випускається.

Логістичний підхід до управління матеріальними потоками на підприємстві дозволяє максимально оптимізувати виконання комплексу логістичних операцій. За даними фірм “Бош-Сіменс”, “Міцубісі”, “Дженерал моторс” один процент скорочення витрат на виконання логістичних функцій мав такий самий ефект, що і збільшення на 10% обсягу збуту.

Перерахуємо деякі елементи, з яких складається сукупний ефект від застосування логістичного підходу до управління матеріальним потоком на підприємстві.

1. Виробництво орієнтується на ринок. Стає можливим ефективний перехід на малосерійне та індивідуальне виробництво.

2. Налагоджуються партнерські відносини з постачальниками.

3. Скорочуються простої обладнання. Це забезпечується тим, що на робочих місцях постійно є необхідні для роботи матеріали.

4. Оптимізуються запаси – одна з центральних проблем логістики. Утримання запасів вимагає відвернення фінансових коштів, використання значної частини матеріально-технічної бази, трудових ресурсів. Аналіз досвіду ряду фірм Західної Європи, що використовують сучасні логістична методи організації виробництва (систему Канбан), показує, що застосування логістики дозволяє зменшити виробничі запаси на 50%.

5. Скорочується чисельність допоміжних робітників. Чим менший рівень системності, тим невизначеніший трудовий процес і тим вища потреба в допоміжному персоналі для виконання пікових обсягів виробництва.

6. Покращується якість продукції, що випускається.

7. Знижуються витрати матеріалів. Будь-яка логістична операція – це потенційні витрати. Оптимізація логістичних операцій – це скорочення витрат.

8. Покращується використання промислових і складських площ. Невизначеність потокових процесів змушує резервувати великі додаткові площі. Частково, при проектуванні торговельних гуртових складів, невизначеність потокових процесів змушує на 30% збільшувати площі складських приміщень.

9. Понижується травматизм. Логістичний підхід включає в себе систему безпеки праці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суть і задачі виробничої логістики	\|	Сутність розподільчої логістики

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.