МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Правова реальність.Соціологічний напрямок. Леоністичний підхід. Природне вчення. Теологічні погляди на сутність права. Сутність права виявляється у його характеристиці як божественного справедливого у взаємовідносинах вільних людей, встановленого божого правосуддя. 2) Філософсько-етичні вченнявідобразили тенденцію до світського, раціоналістичного розуміння сутності права. Сутність права у його зв’язку з природою людини, її розумом та справедливою поведінкою. Основу права складає … розумом справедливість. Справедливість – це рівність, втілена в законах. Сутність права як вимога людського розуму, що … в природі людьми. Саме тому, право існує як природне та позитивне явище. Сутність права відображається у наявності єдиного позитивного права як втілення ідеї свободи, волі. Сутність права виявляється у єдності трьох його сторін: правопорядок, сукупність приписів, правовий процес. В сучасній науковій літературі сутність права визначається по-різному, що пояснюється його багатоаспектною природою. Існуючі теорії сутності права можна розподілити на три групи: І. Сутність права у школах його розуміння визначається виходячи із трьох груп правових шкіл: а) нормативізм,що визначає сутність права як сукупність абстрактних норм, встановлених державою; б) соціологічний напрямок,який сутність права розуміє у його можливості бути соціальним механізмом, що гармонізує суспільні та індивідуальні інтереси; в) філософський напрямок,який вбачає сутність права в його розумінні як суспільної категорії, що має власну природу та призначення в суспільстві. Концепція правової реальності вважається образом права, що складається у правосвідомості як сукупність та взаємодія моментів: а) теорії різного рівня, у тому числі філософської та правової ідеології; б) нормативні документи, що забезпечують правове регулювання; в) повсякденний досвід, що є виявом правового життя. В сучасній літературі існує два підходи до визначення правової реальності: 1. Широкий підхід під правовою реальністю розуміє всю сукупність правових феноменів, що забезпечують правовий вплив. Це: правові норми, інститути, правовідносини, правові концепції, явища правового менталітету. 2. У вузькому значенні маються на увазі базові правові реалії, відносно яких всі інші правові феномени виявляються похідними. Кожна із існуючих шкіл право розуміння передбачає власну систему категорій, які є провідними. Під правовою реальністю в різних напрямках і наукових школах прийнято розуміти або правові норми (нормативізм), або правовідносини (соціологічний напрям), або ж правові емоції (психологічна школа). Відповідно до способів пізнання права правову реальність складають: - Прийняття державою норм (позитивізм); - Об’єктивні суспільні відносини (об’єктивізм); - Ідея чи зміст права (суб’єктивізм); - Мовна взаємодія суб’єктів (інтерсуб’єктивізм). Широке і вузьке розуміння правової реальності є самостійними… Тому перспективною є інтегративна концепція правової реальності, під якою розуміють світ права, що складається з правових феноменів, упорядкованих залежно від визначення базового феномена. Правова реальність не є частиною реальності, оскільки є способом організації та інтерпретації певних аспектів буття людини. Ця категорія характеризує право не просто як явище надбудови, а і як автономну сферу суспільного буття, що має власну логіку, структуру, функції та закономірності. Реальна дія правової реальності передбачає необхідність дотримання двох умов: · Визначення свободи волі, тобто можливість кожної особи так чи інакше виконувати свій юридичний обов’язок чи ні; · Визнання можливості права бути критерієм добра чи зла, справедливості, що наказує робити так, а не інакше, і згідно з цим оцінює людські вчинки. Динамічний характер права обумовлює можливість включення динамічного аспекту аналізу структури правової реальності. Він забезпечує аналіз саморозвитку права. Елементами цього аспекту структури є: а) абстрактно-загальні визначення, що закріплені правовими ідеями і принципами; б) конкретно-загальні визначення (формально-позитивні правові норми); в) матеріально-конкретні визначення (судові рішення); г) соціально-предметне втілення (позитивно-правова поведінка суб’єкта). Саме ці елементи складають уявлення про теоретичне відтворення процесу здійснення права. Читайте також:
|
||||||||
|