Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Ринок праці, суть, умови виникнення. Робоча сила як товар. Теорія людського капіталу

Висновки

Валютна біржа - це організований ринок, дещо схожий з ринком цінних паперів (фондів - фондова біржа) чи товарів (товарна біржа).

Основними функціями валютного ринку є:

•реалізація валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки та розширення зовнішньоекономічних зв'язків;

•сприяння поглибленню міжнародного розподілу праці та міжнародної торгівлі;

•визначення і формування попиту та пропозиції на іноземні валюти;

•своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

•регулювання валютних курсів;

•хеджування валютних ризиків;

•диверсифікація валютних резервів;

•одержання прибутку від операцій з валютою та валютними цінностями т

Основні суб'єкти валютного ринку - великі транснаціональні банки, які ма­ють розгалужену мережу філіалів і широко використовують в операціях сучасні засоби зв'язку, комп'ютерну техніку.

Біржовий ринок представляють валютні біржі, а позабіржовий, який ще називають міжбанківський, - банки, фінансові установи, підприємства та організації.

Валютний ризик - це ризик втрат при купівлі-продажу іноземної валюти за різними курсами.

Валютний ризик чи ризик курсових втрат, пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств і банківських установ та диверсифікованістю їхньої діяльності, і являє собою можливість грошових втрат у результаті коливань валютних курсів.


 

Ринок праці є складовим елементом ринку ресурсів, до якого, окрім ринку праці, відносять ринки капіталів і природних ресурсів.

Особливістю ринку ресурсів є те, що ціни та по­пит на них залежать від цін і попиту на споживчі товари і послуги. Фірми можуть закупити лише ті виробничі ресурси, використання яких дозволяє виробляти такі товари споживчого ринку, на які є попит. Саме тому попит на фактори виробництва є похідним від попиту на кінцеві (споживчі) товари і послуги.

Для виробництва товарів і послуг необхідно вирішити важливу суспільну проблему – поєднання засобів виробництва і власне праціу єдиному процесі. Засоби праці, предмети праці і процес праці – невід’ємні мо­менти процесу виробництва. Вони перебувають у такій взаємозалежності, коли відсутність будь-якого із них означає неможливість самого процесу виробництва.

 

Ринок праці – це, перш за все, найважливіший елемент, особлива підсистема загальної структури ринку.

 

Він виділяється із загальної ринкової структури саме тому, що тут існує особливий об’єкт купівлі-продажу. Купують і продають не саму людину, а її працю1.

 

Праця – це процес впливу людини на речовину і сили природи з метою перетворення їх у життєві блага.

 

Отже, об’єктом купівлі-продажу на ринку праці є власне праця.

На даному ринку взаємодіють також особливі суб’єкти купівлі-продажу, існує специфічний характер взаємозв’язку між ними, особливий спосіб використання незвичайного товару – праці (робочої сили), особливі методи і способи його оцінки.

Якщо, зокрема, на споживчому ринку продавець і покупець здійснили угоду купівлі-продажу товару і розійшлися, можливо назавжди, не цікавлячись подальшою долею один одного, то на ринку праці покупець і продавець цього специфічного товару не розлучаються до закінчення угоди. Працеємець(продавець робочої сили) віддає свою працю поступово, а працедавець (покупець робочої сили) контролює працю першого.

Ринок праці є специфічною соціально-економічною системою виконання важливих організаційних, економічних, соціальних функцій. Це проявляється у наступному:

1) ринок праці – місце, де працівник може знайти собі роботу у відповідності з власними здібностями, а підприємець – підібрати собі працівника, який би за своїми фахом, кваліфікацією, здоров’ям, фі­зичними і моральними якостями відповідав вимогам фірми;

2) ринок праці – економічна форма визначення витрат працедавців на придбання праці і розміру доходів найманих працівників;

3) ринок праці формує не тільки ціну праці, але й відображає процес її зростання чи зменшення під впливом певних причин;

4) ринок праці визначає пропорції між кількістю робочих місць і кількістю працівників, які мають бажання отримати роботу, тобто певний рівень безробіття (зайнятості);

5) ринок праці виконує функцію перерозподілу робочої сили між галузями економіки, окремими підприємствами у зв’язку із структурними змінами сфери виробництва, банкрутством одних підприємств і появою нових;

6) ринок праці визначає, працівників якого фаху і якої кваліфікації повинна формувати система підготовки і перепідготовки трудових ресурсів, у якому напрямку, коли і як вона повинна вносити необхідні зміни.

Ринок праці створює специфічний механізм саморегулювання з такими основними структурними елементами:

§ попит на працю;

§ пропозиція праці;

§ ціна праці (заробітна плата);

§ конкуренція працеємців (за найбільш вигідні умови праці та її оплати);

§ конкуренція працедавців (за найм найбільш кваліфікованих і сумлінних працівників).

Через зазначені елементи економічного механізму ринку праці вирішується доля кожної людини щодо таких важливих моментів, як відповідність фахового рівня працівника змісту і характеру його роботи, рівня оплати праці, її умов, перспективи професійного зростання і підвищення рівня життя.

У процесі формування ринкової структури виникають і розвиваються елементи інфраструктури ринку праці,до яких відносять такі: закони і нормативні акти, що регламентують функціонування ринку праці; колективні договори і індивідуальні угоди про найм; арбітражні органи; професійні спілки і союзи підприємців різних галузей; служби зайнятості і працевлаштування (біржі праці); мережа фондів і кас взаємодопомоги; система професійної орієнтації; система регулювання рівня заробітної плати та інших трудових доходів; система міграції робочої сили та її відтворення.

Ринок праці виник разом із формуванням ринкової економічної системи. Для перетворення праці (робочої сили) в товар потрібен ряд загальних умов,до яких відносять такі:

• носій робочої сили (праці) повинен бути юридично вільною особою, щоб реально розпоряджатись робочою силою (ця умова реалізувалась повністю лише після відміни кріпосного права);

• носій робочої сили (праці) повинен бути позбавленим засобів праці, що змушує його продавати свою працю (ця умова реалізувалась після обезземелення селянства);

• на ринку праці повинні з’явитись покупці праці (робочої сили).

Перша умова визначає можливість продажу праці (робочої сили) самим її власником, друга – матеріальну необхідність у цьому, а третя – реальну можливість купівлі запропонованої праці на ринку.

Довгий час для характеристики людського економічного ресурсу використовувалось поняття робочої сили і праці. Нині широкого “вжитку” набуває поняття людського капіталу. Якщо раніше економічні ресурси розмежовувались на капітал (засоби виробництва), робочу силу та землю, то тепер виділяється два види капіталу: фізичний (засоби виробництва) та людський (набуті знання, вміння, навички, досвід, фізичні здібності).

Можна виділити такі основні положення концепцій людського капіталу:

1) людські здібності до праці є капіталом тому, що вони – джерело майбутніх доходів, заробітків, задоволень.

2) людський капітал є невід’ємною складовою людини.

З)людський капітал є подібним до речового капіталу. Ця подібність визначається такими основними обставинами: а) щоб набути якості капіталу людина повинна пройти певну “шліфовку”; б) об’єктивно відбувається процес зростання витрат на формування робочої сили; в) праця перетворюється на людський капітал.

4) використання людського капіталу регулюється і контролюється безпосередньо його власником.

5) формування людського капіталу здійснюється за рахунок інвестицій, зокрема, витрат на освіту, професійно-кваліфікаційну підготовку, охорону здоров’я, набуття людиною фізичної сили, гнучкості, психологічної орієнтації на процес праці, необхідність отримання доходу, забезпечення себе і своєї сім'ї якісним життям.

Суб’єктами ринку праці виступають працеємці (носії робочої сили), з одного боку, і працедавці (наймачі праці) – з іншого.

Працедавець і працеємець зустрічаються на ринку, маючи спільні і протилежні інтереси. Спільність інтересів полягає в тому, що працедавець має намір задовольнити свою потребу у виконанні певної роботи, а працеємець – потребу в доході. Протилежність інтересів виникає з приводу розміру заробітної плати, з одного боку, і тривалості робочого дня, інтенсивності і змісту, умов праці, режиму роботи – з іншого.

Угода між працедавцем і працеємцем є формою подолання протилежних і реалізації спільних інтересів.

 

Виходячи з проведеного аналізу, ринок праці можна визначити як сукупність економічних відносин між його суб’єктами з приводу найму робочої сили та її використання у виробництві.

 


Читайте також:

  1. E) теорія раціонального вибору.
  2. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
  3. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
  4. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
  5. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
  6. Акціонерні товариства випускають облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій.
  7. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
  8. Альтернативні теорії капіталу
  9. Амортизаційні відрахування: суть, значення, види
  10. Аналіз вартості капіталу
  11. Аналіз використання капіталу.
  12. Аналіз достатності банківського капіталу




Переглядів: 298

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Валютний ризик і управління ним | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.