МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Держава- політична організація даного суспільства (країни) з певним режимом влади і органами управління.Згідно з теологічною теорією, держава породжена Божою волею; такі уявлення містяться в ідеології релігій Стародавнього Сходу, середньовічних монархій, католицької церкви, ісламської релігії тощо. Патріархальна теорія обґрунтовує положення про те, що держава– результат історичного розвитку сім'ї, а абсолютна влада монарха є продовженням влади батька в родині (Аристотельта інші). Договірна теорія доводить, що держава виникла внаслідок угоди між людьми; її появі передував стан "війни всіх проти всіх" (Т. Гоббс). Психологічна теорія пояснює державу особливими властивостями психіки, зокрема психологічною потребою людей у підпорядкуванні (Г. Тард). Теорія насильства трактує походження держави актом насильства, завоюванням одного племені іншим; з метою закабаления поневолених і створюється особливий апарат примусу – держава (Л. Гумплович). За теорією марксизму, держава виникла разом із поділом суспільства на класи і є органом влади економічно пануючого класу. Держава як соціальний інститут і одночасно політична організація має свої прикметні ознаки: —наявність певної території, кордонами якої обмежена ця держава і на соціальному просторі якої існує територіально-державна спільнота людей; —відокремлення публічної влади від суспільства, її неспівпадіння з організацією всього населення, поява прошарку професіоналів-управлінців; —суверенітет, тобто верховна влада на певній території, яка володіє винятковим правом видання законів, розпоряджень і норм, обов'язкових для всього населення; —існування особливої системи органів і установ, котра в сукупності утворює механізм держави – органи законодавчої, виконавчої, судової влади, апарат примусу: армія, поліція (міліція), органи безпеки тощо; —монополія на стягнення податків із населення, що необхідні для утримання чисельних службовців і для матеріального забезпечення державної політики: економічної, соціальної, культурної, освітньої, зовнішньої тощо; —наявність права, тобто обов'язкових норм і правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою і таких, що об'єднують її громадян у певний правовий союз (громадянство). У працях Н. Смелзерарозглядаються основні форми держави, до яких він зараховує: —тоталітарну державу(така держава прагне повністю підкорити собі громадян, придушуючи і контролюючи всі інші соціальні інститути суспільства, навіть первинні групи, як-от: сім'я або друзі. Американські дослідники С. Фрідріхта 3. Бжезінськийназивають шість основних особливостей тоталітарної держави: —панування і широке поширення однієї ідеології; —однопартійна система з одноосібною диктатурою і придушенням опозиційних партій; —широке застосування терору; — контроль над засобами масової інформації; —розпорядження зброєю і монополія на її застосування; —контроль над економікою з державним економічним плануванням і доведенням завдань до кожного підприємства); —авторитарну державу(в якій влада зосереджена в руках монарха або диктатора, які правлять за допомогою сили; такі режими подібні до тоталітарних, але є набагато слабшими від них: допускається існування різних політичних партій та інших ідеологій, менше контролюється приватне життя тощо); —демократичну державу(сучасна демократія, зазвичай, асоціюється з представницькою демократією, коли народ на певний термін передає владу своїм представникам, що мають переобиратися; для таких держав характерними є, згідно з Н. Смелзером, —віра у високу значущість особи, утвердження рівності та справедливості, важливе значення індивідуалізму загалом; —наявність конституційного уряду, законодавства про розподіл та обмеження політичної влади; — загальна згода громадян бути керованими представниками, обраними ними, періодичність виборів, підзвітність державних чиновників та обмеження терміну їх повноважень —наявність лояльної опозиції з її багатопартійною системою і можливістю вільно висловлювати свою думку). Суть держави виявляється в її функціяхяк основних напрямах діяльності. До них належать: - регулювання економічного життя, - культурно-виховна функція, - сприяння розвитку освіти і науково-технічного прогресу, - забезпечення обороноздатності країни, - співробітництва з іншими державами й народами, - формування нації в тих випадках, коли держава є інструментом національної інтеграції. Остання функція важлива для сучасних процесів національного творення в Україні, коли держава відіграє консолідуючу роль у суспільстві, сприяючи створенню сучасної нації в сенсі території і громадянства, що закріплено в новій Конституції країни. В соціології політичної поведінкидосліджуються, поряд з іншими, процеси політичної соціалізації,внаслідок якої молоде покоління набуває певної політичної ролі. Політична соціалізація відбувається у багатьох сферах життя: в сім'ї, групі однолітків, школі, політичній організації, армії тощо, її інструментами є безпосередній виховний вплив, опосередкований приклад інших людей, вплив політичної пропаганди, власний політичний досвід. Р. Доусоні К. Превітдодають до цього ще вплив засобів масової інформації. У більшості сімей виростають, зазвичай, політичні конформісти (від лат. conformis – подібний) – тобто діти засвоюють від батьків позитивне ставлення до існуючого ладу, поширені в суспільстві політичні норми і взірці поведінки. Та у випадках зіткнення різних впливів – батьківських, однолітків, вулиці, школи тощо – починають переважати не лише втрата довіри до уряду й політиків, а й явища нонконформізму(або непогодження з існуючими політичними цінностями і прямий протест проти них та існуючої системи). Читайте також:
|
||||||||
|