Російська

Розвиток лінійно-поступального напряму підготував логічний перехід від ідеї постійно зростаючої ролі промисловості до концепції основоположної ролі матеріального виробництва у суспільному житті та його еволюції.

В результаті склався історико-економічний підхід, модифікованою формою якого став запроваджений К. Марксом формаційний підхід, що ґрунтувався на ідеї послідовної зміни п'яти суспільних способів виробництва:

1) первіснообщинного, де відсутня приватна власність на засоби виробництва;

2) рабовласницького, де безпосередній виробник і знаряддя праці стають приватною власністю;

3) феодального, що заснований на особистій залежності виробника і приватній власності на засоби виробництва;

4) капіталістичного, основою якого є експлуатація власником - капіталістом найманого робітника;

5) майбутнього комуністичного, де пануватиме суспільна власність на засоби виробництва та ліквідована експлуатація людини людиною.

Одночасно з появою формаційного підходу було запропоновано схему економічного розвитку суспільства (Г. Гільдебранд, В. Рошер, К. Кніс), за якою розвиток визначається не способом виробництва, а способом обміну матеріальних благ (мінова концепція):

1) натуральне господарство, в умовах якого відсутній грошовий обіг і практикується обмін товару на товар;

2) грошове господарство, що характеризується більш високим рівнем розвитку обміну і розповсюдження грошей;

3) кредитне господарство, де обмін здійснюється переважно за участі кредиту;

4) народне господарство, в якому продукт переходить від одного господарства до іншого через ряд актів обміну.

Наступний індустріальний підхід до періодизації історії розвитку господарської системи суспільства та економічних поглядів його видатних представників фактично спростував мінову концепцію періодизації суспільного розвитку, поставивши на перше місце машинну техніку, технологію великого промислового виробництва. За цим підходом У. Ростоу висунув такі стадії економічного зростання суспільства:

1) традиційне(докапіталістичне) сільськогосподарське суспільство з низькою продуктивністю праці;

2) стадія підготовки умов до «зрушення», або перехіднесуспільство (ріст продуктивності праці в сільському господарстві, розвиток інфраструктури);

3) стадія «зрушення» і переходу до індустріального розвитку;

4) індустріальне суспільство (велика індустрія при головній ролі галузей важкої промисловості);

5) стадія масового споживання (виробничий потенціал працює на споживача, провідні галузі пропонують предмети довготривалого користування).

До проблематики періодизації історії економіки та економічної думки певною мірою відносяться також циклічні схеми розвитку суспільства О. Шпенглера (1880 - 1936) і А. Тойнбі (1889 - 1975). За цими схемами історико-економічний розвиток суспільства та його наукової думки розпадається на ряд замкнутих циклічних культур:

єгипетська,

вавилонська,

антична,

арабська,

китайська,

західноєвропейська,

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні підходи до періодизації історії розвитку економіки суспільства	\|	Культура майя.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.